Більше півтисячі породистих голубів живуть на горищі звичайної  франківської дев’ятиповерхівки. Пташник тут обладнав знаний в Івано-Франківську голубовод Петро Зубило. Зараз голубів обходить вся його родина. У цьому маленькому світі голубів побував журналіст «ГК».

Пересічному франківцю важко собі уявити, як на даху багатоквартирного будинку можна розводити таку кількість голубів. Втім, побувавши у гостях навіть на дев’ятому поверсі, ніхто й не здогадається, що на піддашші живуть сотні птахів.

«Колись тут було запущене приміщення, як і на багатьох дахах та підвалах, тут шукали сховку безпритульні», – розповідає син Петра Зубила Юрій. Його покійний батько 1991 року облаштував піддашшя під голуб’ятник та переселив сюди своїх улюбленців. Так замість безхатченків мешканцям багатоповерхівки дісталися пернаті сусіди.

 

На горищі

Світ голубів починається за закритими металевими дверцятами. У голуб’ятнику Зубил 36 видів голубів. Між собою вони поділені за розмірами й залежно від породи. Кожна загорожа обладнана спеціальними лампами, які не тільки освітлюють приміщення, а й вбивають там мікроорганізми.

Спершу бачимо загорожу з найменшими породами голубів. Пощастило познайомитися із нещодавно виведеним голубеням. Воно ще зовсім немічне, без пір’ячка. Далі – маленькі клітки, де голуби живуть парами. У кожної пари своє місце і гніздо. Десь на гнізді сидить голубка, а її стереже голуб. В іншому воркоче голуб  – кличе свою половинку, щоб ішла нестися. Є вже гнізда з яєчками. Кожне яйце підписане.

Як пояснює пан Юрій, на кожному з них ставиться дата, коли яйце з’явилося на світ та дата появи пташенят. «Голубки висиджують яйця 18 днів, і на 19-ий виводяться пташенята, – розповідає голубівник. – Голубка перевертає яйця навколо себе, щоб з усіх боків добре їх обігріти. Через два тижні пташенята вже їдять зерно». Кожен голуб має на нозі кільце, на якому зазначено рік народження, країну, звідки походить голуб, та ім’я того, хто його вивів.

Поруч, у другому вольєрі, живуть голуби середнього розміру. Далі по коридору бачимо декілька окремих кліток. «Ось це лікувальниця, – показує на клітку з червоною лампою пан Юрій. – Сюди відсаджуємо хворих голубів». В іншу клітку відселили голубів, щоб парувалися. Деяким птахам вистачає для цього дня, а деякі й тиждень приглядаються і залицяються.

На іншому боці приміщення ще дві загорожі з голубами. В одній із них живуть досить крупні, порівняно з попередніми, птахи. У багатьох – величезні дзьоби. Як пояснює голубовод, їхні яйця часто підсаджують короткодзьобим породам. «Бездзьобим вигодувати пташенят важко, тому їхні яйця міняють з довгодзьобими, і так вони вигодовують пташенят. Самки різниці не помічають, у них пробуджується материнський інстинкт, і вони годують тих пташенят, яких висиділи», – пояснює Юрій.

Остання загорожа – вежа з відкритим виходом на дах. Тут живуть голуби, які літають надворі і повертаються додому. Серед них і всесвітньо відомі поштові голуби, і різноманітні породи, яких молодята замовляють на весілля. Правда, для весільних традицій голубів частіше позичають, аніж купують. «Зазвичай знайомі просять на весілля. Але який сенс з них брати гроші, якщо голуби через чотири години повертаються додому?» – каже голубовод. На голубів, які живуть у вежі, чатує небезпека – яструби та ворони. «Звичайний сірих голубів ворони не чіпають, а декоративних – роздирають», – каже голубівник.

 

Голуби пам’ятають…

«Щоб розводити голубів, не достатньо бажання – треба любити птахів, як своїх дітей», – говорить мати Юрія Анна Зубило. Юрій успадкував любов до голубів від свого батька, а той – від свого. Дідусь Юрія власне став одним із зачинателів голубівництва в Івано-Франківську. «Після Другої світової війни дідусь Юри ходив до церкви. На куполах жили голуби. Маленькі пташенята часто випадали з гнізда, він їх підбирав і годував, – розповідає пані Анна. – Потім дід знайшов однодумців, обмінювався з ними голубами, виводив свої породи».

Покійний чоловік пані Анни Петро Зубило розводив голубів з 14 років. «Він розповідав, що колись йому до школи давали 25 копійок, а він шкодував на себе тратити, відкладав і купував голубів», – згадує жінка. Пані Анна досі пам’ятає настанови покійного чоловіка, що перш за все треба погодувати голубів. «Коли ми одружилися, мені було дивно, як це він все лишав і летів з роботи до голубів. А Петро Петрович мені завжди казав: ти собі їсти сама візьмеш, а вони чекають», – пригадує пані Анна.

Улюбленці покійного пана Петра теж про нього не забули. Після його смерті, коли рідні прийшли на могилу встановлювати пам’ятник, побачили там гніздо з двома голубиними яйцями. У той час не повернулася додому пара голубів, можливо, це вони завітали на могилу до покійного господаря, згадує зі сльозами на очах цю майже містичну історію пані Анна.

Окрім турботи про власний голуб’ятник, пан Петро очолював обласний клуб голубоводів, декілька разів на рік їздив на всеукраїнські та міжнародні голубині виставки, організовував виставки в Івано-Франківську. Родина згадує, що на один із таких заходів на Прикарпаття приїжджав третій Президент України Віктор Ющенко, коли займав посаду голови Національного банку України.

 

Тяжкий труд

За словами Юрія Зубила, в Івано-Франківську приблизно 50 сімей розводять голубів. Щонеділі голубоводи збираються на ярмарок біля залізничного вокзалу. Купують птахів одні в одних: хтось хоче розвести нову породу, хтось – поміняти кров. Буває, що голубоводи обмінюються птахами. Власники голуб’ятників періодично стежать за виставками, які частіше відбуваються в осінньо-зимовий період. Восени виставки проводяться в Україні, взимку – в Росії.

Ціна таких голубів коливається від 100 до 500 доларів за птаха. Втім, кожна порода має свої стандарти, що позначається на вартості. «У ціні має значення колір пір’я, розмір голуба, висота чуба, ширина чола, форма дзьоба. Чим більше голуб наближений до стандарту, тим він дорожче коштує», – пояснює пан Юрій. – Дуже тяжкий труд голуби. Треба декілька разів до них зазирнути, подивитися, може, яєчко знесли, перекласти, підписати».

Годувати голубів треба тричі на день, один раз на добу міняти воду. За рік пернаті з’їдають приблизно чотири тонни зерна. Час від часу до їжі голубам додають вітаміни, кальцій, товчену цеглу, вапно, пісок. Раз на рік кожного голуба необхідно вакцинувати. Один день на тиждень треба виділити, щоб прибрати голуб’ятник.

Досвідчені голубівники кажуть, що розведення цих птахів приносить не тільки прибуток та задоволення, а й позитивно впливає на атмосферу в родині й домі. Тому у голубівників завжди міцна сім’я. А той, хто наважиться на розведення голубів, ніколи вже не покине цю справу.

 

Марія ГАВРИЛЮК