Про диво, яке сталося в селі Заланів Рогатинського району, люди говорять вже другий тиждень. У звичайній сільській хаті раптом «заплакав» образ Божої Матері. Отець Володимир, який був свідком цього чуда, вважає його великим знаменням. Наш кореспондент побував на місці події. З’ясувалося, що це вже друге об’явлення Богородиці у Заланові.

 

Щоби лихо минало

Недільна Служба Божа в церкві у Заланові традиційно – обідня. Гостям селяни не дивуються, бо за останній час у селі побували сотні прочан. Із Франківська та з Рогатина, з усіх довколишніх сіл більше тижня з’їжджалися в Заланів люди, щоби на власні очі побачити диво. А дивуватися було чому, побожно хрестяться селяни. Ікона Богородиці на стіні у звичайнісінькій сільській хаті почала «плакати».

«На обличчі Діви Марії побачила мокрі «доріжки», – розповідає свідок події, сестриця Марія Смеркло. – В кутиках її очей набухали круглі краплини. Вони стікали по лику на груди, де зображене Серце Богородиці, і далі на руки».

Одних людей це зворушувало, інші лякалися. Уважно оглядали кольорову репродукцію відомого образу Серця Матері Божої. Протирали скло, під яким на зображенні виступали краплини вологи. Знімали зі стіни, щоби роздивитися ближче. Обстежували цілком суху стіну. Оглядали раму. Зрештою, всі зійшлися на тому, що бачать нерукотворне диво. І дали знати про це пароху.

«Мені подзвонили, що є така новина, – каже отець Володимир Мартинович. – І я одразу поїхав пересвідчитися. Зайшов у хату і вкляк. Кажу людям: то справді є чудо». Священик у селі – авторитет. Більше 20-ти років на парафії, похрестив не одне покоління заланівчан. Знає кожного з пастви. Розповідає, що родина, в домі якої сталася надзвичайна подія, – дружна й добра. Ревну віру в ній тримає старший чоловік – дідусь Омелян Пацієвич. Це він із внуками молився ввечері перед образом, коли один з хлопчиків зауважив – Матінка Божа плаче.  «Чудо відкрилося дитині, – продовжує парох. – Сльози на обличчі Богородиці помітив Ігорчик, молодший внук пана Омеляна. Знаємо, багато подібних випадків, коли Божі дива були явлені дітям як істотам духовно чистим, здатним сприймати ласку Божу».

Священик пропонує не тлумачити подію як знак біди чи перестороги – так це сприймають більшість селян. За його словами, треба згуртуватися, навернутися до Христа і ревно молитися. «Те, що діється, – то понад наш людський розум, – уважає отець. – Але добрі справи, взаємна любов і молитва – це та жертва, якою можемо й мусимо супроводжувати це диво. Будемо давати приклад правдивого християнського життя, будуть нас лиха й біди минати».

 

Сльози Пречистої

 

Хата, де об’явилася плачуча Богородиця, – на краю села. На обійсті живуть три покоління – бабця Марія і дід Омелян, їх донька Надія з чоловіком Ігором та двоє їхніх синів. Поки молоді до осені «на сезоні», їхні батьки приглядають за внуками.

«Після того, як Ігорко зауважив, що лик Богородиці засльозився, я не спав усю ніч, – пригадує пан Омелян. –