На місці давно обіцяного владою пам’ятника чорнобильців, в Івано-Франківську на Незалежності, 46 – лише купа вінків. Такі ж цвинтарні вінки можна побачити біля численних меморіальних дощок, капличок, пам’ятників. Чому франківці воліють вшановувати пам’ять пластиковими квітами і вінками?

 

Що за “традиція” всюди викладати цвинтарні вінки? Чи хтось собі ставить таким чином питання? Великі кошти йдуть просто на конвеєрну “протокольну” пам`ять! Хоча би трохи креативу. Споруджується якийсь пам’ятник, а потім його постійно закладають купою, снопом пластикових китайських квітів. Чи не душевніше було би принести маленький букетик чи віночок – один, але вчасно. Адже сама лише кількість квітів не переконує в щирості почуттів і пам’яті.

Пам’ятник у місті – це об’ємно-просторова композиція. Не можна його перетворювати на ідола і завалювати сміттям. І ще ніхто ніколи на конкурсних комісіях, чи радах, чи громадських обговореннях не враховував при розгляді проектів присутність цілого снопа чи купи вінків в загальній урбаністичній композиції. Точно ніколи. І естетика саме таких вінків потворна. Якщо той, хто кладе, спокійно погоджується на таку банальність – то це лицемірно.

 Місто живе за іншими законами. Це не цвинтар! Ви десь за кордоном бачили таке?! Є принципові закони (не юридичні а містобудівельні і суспільні і ментальні) міського середовища і співжиття в ньому. Не можна керуватись тільки своїми уподобаннями. Вони у всіх всі різні.

Ігор ПАНЧИШИН,

начальник відділу охорони культурної спадщини

Івано-Франківського міськвиконкому