Відома франківська поетеса і перекладачка Галина Петросаняк вже три роки намагається забрати з банку власні гроші. Термін її депозиту в Івано-Франківській філії “Західінкомбанку” збіг ще у 2009 році, а всієї суми письменниці не видали й досі.

“Ви не ходіть так часто. Тут один чоловік ходив, добивався і помер”, — відповів директор банку Галині Петросаняк на прохання повернути хоча б частину депозиту.

На зустріч Галина Петросаняк приходить з купою паперів — це її письмові претензії до керівництва “Західінкомбанку”, скарги в місцеве Управління Нацбанку України та письмові відповіді з цих установ, від яких, каже письменниця, наразі ніякої користі. “Найсумніше те, що ці гроші — це літературна відзнака. У 2007 році я отримала премію німецького мецената Губерта Бурди, якою він відзначає східноєвропейських поетів. Залишок цієї премії — це 1100 євро, а також 3500 гривень у серпні 2008 року, я вклала в “Західінкомбанк”, – пригадує Галина Петросаняк.

Термін закінчення депозитного вкладу припав на кризовий період. Кошти Галині Петросаняк, як і багатьом вкладникам, тоді не повернули. У відповідь на письмову заяву тимчасова адміністрація банку порадила чекати і запевнила, що після відновлення платоспроможності кошти обов’язково повернуть. “Я чекала майже рік. За цей час більшість проблемних банків таки повернули кошти своїм вкладникам, але я своїх грошей не отримала, хоч у договорі зазначалося, що банк зобов’язується виплатити кошти вкладнику на першу вимогу з дотриманням усіх умов договору”. У травні 2010 року Галина Петросаняк написала ще одну претензію вже новому керівництву “Західінкомбанку”. Письменницю запевнили: найближчим часом відбудеться оздоровлення банку, а тому Ваші вимоги будуть задоволені. І порадили… продовжити депозит.

Таку ж претензію Галина Петросаняк надіслала до місцевого Управління Нацбанку. Двосторінкова відповідь начальника Управління Нацбанку зводилася до поради подавати до суду. Письменниця розуміла, що суд — це лише додаткові витрати без гарантії отримати кошти з депозиту: “Я вже тоді знала, що деякі вкладники “Західінкомбанку” виграли суд, але коштів собі так і не повернули. Крім того, що судова тяганина дорого коштує, вона ще й забирає багато часу і нервів. Мені ніколи цим займатися, я мушу постійно займатися перекладами, інакше я просто не протримаюся на плаву”.

Галина Петросаняк каже, що тоді їй дуже потрібні були хоч якісь гроші і вона погодилась на пропозицію банку продовжити депозит в обмін на те, що їй повернуть частину коштів. Банк слова дотримав: “Я уклала новий валютний договір на півроку і отримала на руки весь гривневий вклад та 300 євро”, – каже Галина Петросаняк. Коли закінчився й цей депозит, письменниця не здавалася в надії отримати решту грошей і продовжила писати заяви. І претензії. Просила повернути залишок депозиту в сумі 824 євро. У банку знову говорили про оздоровлення найближчим часом і радили продовжити термін дії депозитного договору. “Найближчим часом банк зможе розпочати часткове повернення вкладів з поступовим нарощенням сум виплат у перспективі”, – йшлося у письмовій відповіді банку за підписом керуючого філією Євгена Хорощака.

“Найближчий час” затягувався. “Два тижні тому я  написала останню заяву. Я справді розумію скрутну ситуацію, яка склалася в банку, і тому просила повернути мені хоч 300 євро. Я готова була ще раз продовжити депозит. Але банк відмовився”.

Галина Петросаняк припинила писати і пішла на особистий прийом до керуючого Івано-Франківською філією “Західінкомбанку” Євгена Хорощака. Згадує про це з хвилюванням: “Тоді я йому просто нагрубила. Мені це зовсім не властиво, але вони мене допекли. Ми розмовляли у кабінеті керуючого. Я сказала, що мені дуже потрібні гроші, я розумію, що всієї суми у вас немає, але дайте хоча б 300 євро. Невже ви не можете 300 євро знайти в банку? Керуючий сказав, що грошей немає, треба чекати – одним словом, все те, що завжди. А потім додав: “Тут один чоловік ходив, добивався і помер”. Це звучало дуже цинічно. Тоді я йому нагрубила. Він сидів у такому гарному кріслі, з золотим ланцюжком на шиї. Я кажу: “От ви ще свій золотий ланцюжок не зняли з шиї, значить, у вас все в порядку. Ви, напевно, їздите на своєму авто, на якому їздили до кризи і під час кризи, і зараз ви на ньому їздите, і ваш дім лишився той самий, і ланцюжок у вас той самий на шиї,” – на цих словах керуючий трохи присікся, каже Галина Петросаняк. Однак грошей не дав.

У своїй останній заяві Галина Петросаняк чемно попередила банк, що у разі несплати хоча б частини коштів, а саме 324 євро, буде звертатися у засоби масової інформації. Дзвінок кореспондента “ГК” трохи знервував Євгена Хорощака: “У нас дуже багато таких вкладників, яким ми не повернули гроші. Вона не одна така. Є люди похилого віку, які не мають можливості звертатися в газети, а їм також треба потрохи віддавати гроші”. Прозвучало так, ніби у банку є якась неофіційна черга, кому віддавати, а кому ні. “Я розумію, що у неї є можливість звернутися в газету і натиснути. Але ми не повернули 324 євро, бо у нас їх немає. Можемо дати 50. Зараз будемо повертати людям по 50, 100 євро. Якщо до мене дзвонить людина і каже, що вона при смерті, їй треба гроші на укол, ви будете дотримуватися черги? – емоційно провадить керуючий. За його словами, хворому чоловікові таки віднесли гроші додому, але невдовзі він помер.

Така скрутна ситуація склалась у банку через те, що багато людей не погасили кредитну заборгованість, запевняє Євген Хорощак: “Про це можна не те що статтю написати, а присвятити цьому п’ять-шість випусків газет. Десь 50 людей принципово не хочуть повертати кредити, понаймали адвокатів. Те, що ми у них забираємо через суд, не завжди можна реалізувати. Виходить так, що одні живуть приспівуючи і через них ми не можемо віддати іншим те, що їм належить”. Кілька людей все ж час від часу повертають заборгованість по кредиту, і з цих коштів вкладникам і виплачують частину сум. Коли банк остаточно зможе виплатити Галині Петросаняк усю заборгованість, Євген Хорощак не знає.

Не знають цього і в Управлінні Нацбанку України в Івано-Франківській області. На гарячій лінії кореспондентові “ГК” підтвердили, що Галина Петросаняк два роки тому зверталася до них із заявою. Однак сьогодні суд навряд чи допоміг би їй повернути кошти. “Ми маємо рішення судів щодо повернення коштів вкладникам “Західінкомбанку”, але вони не виконуються. Зараз вирішується питання, що робити з цим банком. Якщо його будуть “витягувати”, за якийсь час вкладникам повернуть усі кошти з відсотками. Якщо ні — вони отримають кошти з фонду гарантування вкладів. Треба дочекатися рішення щодо цього банку”, – розповіли на гарячій лінії Нацбанку. Місцева філія не має контролюючих повноважень щодо “Західінкомбанку”, оскільки його головний офіс розміщений у Луцьку. Працівники гарячої лінії запевнили, що у такій ситуації найвигідніше продовжити депозит: “Це збільшує заборгованість банку перед вкладником, і клієнт з часом зможе повернути собі більшу суму грошей”.

Галині Петросаняк у будь-якому випадку доведеться чекати. Повернути письменниці гроші, подаровані німецьким благодійником, сьогодні в Україні не може ніхто. Знав би Губерт Бурда, скільки мороки завдала його премія…

 

Наталка ГОЛОМІДОВА