Відпочинок на морі поблизу Балчика в Болгарії дає не тільки суто рекреаційну втіху, але й привід подумати. Подумати про те, як  болгари дають собі раду з пострадянським спадком «16-ї республіки СРСР».

Скажу одразу, що російська присутність у країні дуже помітна і деколи викликає аналогії з українською ситуацією. Це і маса гостей з Російської Федерації, і суцільний позитив про Росію в болгарських ЗМІ, і знайомі нам надії на дешеві енергоносії, і якісь спільні проекти в церковній сфері.

Незважаючи на 21 рік існування незалежної України, наших туристів болгари досі ідентифікують як росіян. Мені не раз доводилося пояснювати, що росіяни і українці – різні народи і різні держави.

Російську мову болгари розуміють і спілкуються нею. Але молодь вже хоче, щоб з нею розмовляли англійською. В одному з пляжних кафе став свідком  ситуації, коли втомлений бармен нашу українську розцінив як дивацтво. «Хіба не можна просто розмовляти російською?» – запитав він нас. Хіба не те саме ми часто чуємо на Сході України?

Зрештою, а що можна вимагати від болгар, якщо дитячими групами з Центральної України в Болгарії керують українські російськомовні вихователі? Русифікації не припиняється і за кордоном… От чомусь болгарам, попри їхню щиру симпатію до Росії, не спадає на думку вводити другу офіційну російську. Чи, скажімо, турецьку. 

З включенням Болгарії до євроатлантичних структур у країну пішли західні інвестиції, як на рівні грантів ЄС, так і через приватні компанії. Зокрема, англійці, датчани вклали гроші в будівництво приватних вілл і апартаментів поблизу моря. Правда, сьогодні багато західних інвесторів продають свою власність. Економічна криза збиває ціни, і прибутки вже не компенсують затрат інвесторів. Але на заміну європейцям приходять росіяни, які, як можна передбачити, будуть осідати в країні. І якщо змоделювати майбутнє, то не відомо, чи через якийсь час не заговорить російський уряд про захист російськомовного населення і в цій балканській країні.

ЄС допомагає Болгарії грантовими програмами позбутися соціалістичного спадку. Вражає ставлення болгар до власної історико-культурної спадщини. Це проявляється і в пропагуванні національної культури в мас-медіа. Так, в Болгарії існує окремий телеканал «Фольклор», а на інших телеканалах активно пропагується сучасна болгарська музика.

Зуміли мешканці балканської країни зберегти й активно використовують в туристичному бізнесі історичні пам’ятки від фракійців до сьогодення. І в них немає «табу» на якісь епізоди в історії. Так, в Балчику є пам’ятник береговій артилерії, що в роки Першої світової врятувала місто від нападу російської ескадри. І болгари не переймаються, чи є пам’ятник політкоректним стосовно милої їм Росії.

Тому Болгарія, яка інтегрована в євроатлантичну спільноту, виглядає менш глобалізованою, ніж перетворена на відстійник західної мас-культури і російської попси Україна. Їхня спадщина все-таки чужа західному світу, а Росія десь достатньо далеко, за кордоном НАТО і ЄС, аби всерйоз нав’язувати свої культурні і політичні сценарії. Болгарам пощастило, вони можуть любити росіян з відстані, і задихнутися в братніх обіймах не ризикують. На відміну від українців.

 

Сергій АДАМОВИЧ

депутат Івано-Франківської обласної ради