Позаминулої зими чи не у кожній франківській крамниці біля каси можна було побачити скриньки для благодійних пожертв із фотографією Тані Мацюк. Ціле місто збирало гроші для порятунку 12-літньої дівчинки, яка раптово захворіла на апластичну анемію і потребувала негайної пересадки кісткового мозку. Півтора роки тому Тетянка згасала на очах у своєї матері й не вірила, що вдасться зібрати 250 тисяч євро, необхідних для її порятунку. Сьогодні дівчинка повернулася з німецької клініки здоровою і повною бажання жити.

 

 

Перше, що зробила дівчинка разом зі своєю мамою після повернення до Івано-Франківська, – скликала прес-конференцію, щоб подякувати усім, хто допоміг їй видужати. “Я пам’ятаю той момент, коли я була на грані життя і смерті й не знала, виживу я чи ні. Мені допомогли звичайні люди. Дякуючи цій ситуації, я багато зрозуміла у житті. Тепер я знаю, що наш український народ, як би бідно він не жив, дуже сердечний до людського горя”, – каже 13-річна Таня.

“Я пригадую ті дні, коли всі були задіяні до порятунку Тані. Так багато людей згуртувалося, всі переживали, допомагали, чим могли, щоб донечка якомога швидше потрапила у німецьку клініку. Від усього того пережитого мені зараз просто перехоплює дух, – розповідає Марія Мацюк. – Коли ми благали людей про допомогу, було дуже важко. А сьогодні так легко дякувати. Для мене це й досі наче казка. Не можу повірити, що все позаду, а Таня перед нами жива і здорова”.

Велику роль у порятунку дівчинки зіграли івано-франківські журналісти. Тетянка із мамою підготувала саморобні подяки, які вручили під час прес-конференції журналістам, які найактивніше допомагали збирати кошти. На маленьких клаптиках паперу, оздобленого яскравими квітами та метеликами, Тетянка дякує “за допомогу у порятунку життя дівчинки з Івано-Франківська”. Отримавши грамоту із рук Тетянки, Оксана Кваснишин, власкор телеканалу ICTV, не стримує сліз. “Найбільше я просила Бога, щоб він подарував дівчинці шанс одужати. Я навіть подумки укладала з ним угоду, щоб  Тетянка вижила, а потім  вже йому буду якось віддячувати, – пригадує журналістка. – Зараз найбільше щастя – бачити Таню здоровою і усміхненою”.

“Історія Тетянчиного порятунку почалася з сюжету Алли Пасс на каналі “1+1”. З нього Оксана Кваснишин дізналася про хворобу дівчинки і запропонувала написати листа до всіх, кого ми знаємо. Оксана підрахувала: якщо кожен з нас перерахує хоча б по символічних п’ять гривень, то треба знайти якихось триста тисяч людей. А на Прикарпатті живе майже мільйон!”, – розповідає Мар’яна Олексин, яка виступила куратором безпрецедентної журналістської акції з порятунку Тетянки. Долею дівчинки перейнялися також тележурналісти Наталя Фармус (ТРК “Україна”), Галина Філіпова (ОТБ “Галичина”), Лариса Фреїшин (канал “24”) та багато інших. Вони розсилали листи не лише усім знайомим, а й героям власних сюжетів. Повідомлення про збір коштів на операцію миттєво облетіли усі прикарпатські ЗМІ.

Такі ж листи дівчата розіслали у благодійні фонди Кличка, Ахметова та Пінчука. Віталій Кличко, зокрема, посприяв, щоб німецький благодійний фонд проплатив  пошук донора для пересадки кісткового мозку. Журналістки об’єднали свої зусилля з волонтером Галиною Батюк, сусідкою Тетянки, яка також дізналася про недугу дівчинки із сюжету Алли Пасс. Галина Батюк розповідала про недугу Тані у соціальних мережах та збирала гроші від квартири до квартири, адже у той момент кожна гривня була важливою для Тетянчиного порятунку. 

Наступним етапом збору коштів стало виготовлення скриньок для благодійних пожертв. “Ми дзвонили в аптеки, крамниці, різні фірми та підприємства з проханням розмістити там скриньки з фото Тетянки. Ми робили скриньки, а Оксана Кваснишин із чоловіком розвозили їх”, – згадує Мар’яна Олексин. З допомогою скриньок журналістки зібрали понад 200 тисяч гривень. Після телесюжетів надходили кошти з цілої України та з-за кордону.

Спільними зусиллями за кілька місяців вдалося зібрати 126 тисяч євро. З цією сумою Тетянка та її мама наприкінці лютого 2011 року вирушили до Німеччини. У клініці їх чекав новий удар. “Перед поїздкою Тані в Івано-Франківську зробили переливання крові. Щойно ми приїхали, німецькі лікарі виявили, що її заразили гепатитом”, – зауважує Марія Мацюк. “На той момент Таня була у дуже важкому стані. У неї було лише 12% живих клітиночок, а тут ще й гепатит. Замість термінової пересадки лікарі ще три місяці лікували їй від гепатиту, витрачаючи дорогоцінні кошти і час. Гепатит вдалося лише трохи пригасити”.

У Гамбурзі мати із донькою економили на всьому. Жили у дешевій квартирі при церкві, щоб не залишатися у лікарні — це потягнуло би на 400 тисяч  євро. Марія Мацюк взялася вчити німецьку, щоб не платити перекладачеві 50 євро на годину, зібрані такою дорогою ціною. “Це було так смішно, коли мама говорила німецькою,” – розповідає Тетянка. Всі лікарі її там знали, і, коли вона з ними говорила німецькою, махала руками, то їх очі сяяли від радості й сміху”.

Сьогодні Таня Мацюк здорова. Триває реабілітація, але основні проблеми та витрати позаду. Таню виписали із Еппендорфської клініки Гамбурга із боргом у 98 тисяч євро. Ці кошти обіцяло компенсувати Міністерство охорони здоров’я, однак чиновники, каже Марія Мацюк, не поспішають з  виплатою. “Ніхто не думав, що у Тані буде таке важке відторгнення. Дитина місяць пролежала на одних препаратах. Це дуже великі витрати. Ми вислали у МОЗ усі необхідні документи. Вони обіцяли перерахувати клініці цих 98 тисяч євро, а тепер говорять, мовляв, як ми будемо проплачувати, якщо ви вже проліковані. Але Таню лікували у борг, не могли ж її викинути після операції? – дивується мама дівчинки. – Світлана Донська, головний гематолог України тепер питається, чому ми поїхали до Німеччини самі, а не ставали на чергу МОЗ. А я відповіла, що, якби ми ставали в чергу і чекали, то вже не було би кому їхати. Лікарі і так дивувалися, як Таня ще тримається. Напевно, Бог це все притримав і допоміг, щоб Таня з тими 12% живих клітин доїхала та її встигли врятувати”.

Сьогодні мама та донечка Мацюки хочуть допомогти іншим хворим діткам. Після лікування Тетянки на її рахунку залишилось 23 тисяч гривень з благодійних пожертв. Ці гроші Мацюки віддадуть Мальтійській Службі допомоги, яка скерує їх на допомогу тим, хто потребує її у першу чергу.

 

Наталка ГОЛОМІДОВА