Минулої суботи та неділі відбулася перша Всеукраїнська Патріарша проща до Галицької Чудотворної ікони Матері Божої в селі Крилос, що на Івано-Франківщині. Вона зібрала понад 50 тисяч паломників з усіх куточків України. Участь у пішому поході взяли майже тисяча вірян, серед яких було понад 200 дітей.

 

Прощу очолив глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав. Участь у Божественній Літургії, яка відбувалася перед храмом Успіння Пресвятої Богродиці в Крилосі, взяли також митрополити Івано-Франківський владика Володимир, Тернопільсько-Зборівський владика Василь та очільники єпархій, Апостольський Візитатор для греко-католиків у Білорусі, тимчасово повірений у справах Апостольського престолу при Європейському Союзі отець Андрій Максимович та числене духовенство.

Серед прочан, які долучилися до пішої ходи, були франківці Олександр і Софія Гереги. Батько й дочка разом здійснили вже третю прощу.

– Вдруге йшли пішки, – розповідає пан Олександр. – Місяць тому брали участь у паломництві у Зарваницю. Йти до Крилоса спонукало бажання продовжити родинну традицію спільних духовних вправ і спільного духовного зростання. Як батькові трьох дочок, мені важливо поставити дітей на шлях християнських чеснот. Щоби вони могли здобути в своєму житті щось більше, ніж тільки матеріальні цінності й щоденний добробут. А ще важливо, що під час таких от прощ ми опиняємося у великому колі однодумців. З людьми, близькими за світоглядом і за духом, ділимо свої молитви, радість, втому, спрагу – тіла і душі. Все це дуже підносить. І залишається надовго великим стимулом до життя із Богом у серці.

З іншого боку, йти – просто йти, нога за ногою, багато годин поспіль, – міській людині, яка не звикла до фізичних навантажень, тяжко. Болять ноги, тягне спину. Наплічник муляє, в роті пересихає. Зручне і випробуване взуття раптом починає натирати мозолі. Сонце немилосердно пече голову. Такі відчуття приходять наприкінці другої години походу. Приходять і проходять. Тому, що поруч йдуть інші люди – вони весь час підтримують, підбадьорюють.

Від франківської Катедри, звідки процесія виступила в 10-ій годині ранку після благословення Святійшого Патріарха Святослава, до Крилоса ми йшли п’ять годин. Майже в кожному селі зупинялися. Десь паломникам виносили печиво і воду. Десь перекуску і пиття для них влаштовували організатори – Мальтійська Служба Допомоги. Волонтери наглядали за старенькими і дітьми. В колоні прочан було дуже багато дітей і молоді. Виглядало, що молоді люди переважали. Вчителі і сестри-катехитки вели групи дітей на перше причастя. Ми бачили щонайменше десять таких зграйок.

Не думайте, що всі просто собі чалапали в напрямку до Крилоса. Впродовж усього часу дороги ми мали науки. Нас супроводжували розмірковування про головні християнські чесноти, повчання про Святі Тайни, молитви на вервиці, а в перервах – музика і духовні пісні. Саме спів і молитви допомогли нам із дочкою подолати втому перших кількох годин. Врешті, нас охопило такої сили духовне піднесення, що втома просто зникла. Ми перестали відчувати незручності, перестали прислухатися до свого тіла, думати про фізичні відчуття. Ішли і розуміли: ось те, про що каже священик – «піднесімо вгору серця!»

У Крилосі панувала така сама атмосфера. До храму, окрім прочан, приїхали люди з різних міст України, зійшлися сотні мешканців довколишніх сіл. Люди раділи і вітали одне одного. Суботній вечір був присвячений Службі Божій, освяченню води в джерелі Княжа Криниця, Хресній Дорозі та сповіді. Урочисте освячення води відбувалося вже в темноті. Ми запалили свічки і співали й молилися разом із отцями. Десять священиків приймали сповідь у всіх бажаючих. Ми з дочкою також приступили до покаяння. Вечір закінчився концертом духовної музики.

Для ночівлі було розбите наметове містечко. Кожен намет вміщав кількадесят прочан. Для людей влаштували медпункт, їдальню, умивальники з водою, біотуалети. І навіть освітлення імпровізованих «вуличок» – для цього кілька годин стрекотав генератор.

Вранці нас розбудило сонце. Всі стали до Літургії,  яку перед храмом служив Блаженнійший Святослав та інше духовенство. Ми повторювали слова Служби, підспівували хорам, спільно молилися. Це був такий потужний духовний, чи як тепер прийнято говорити – енергетичний, порив, який просто ні з чим порівняти… Він продовжився і в Таїнстві причастя. …Роз’їхалися всі після концерту з благословенням Патріарха і українською піснею на вустах.

Дорогою додому ми з донею говорили про те, що дістали натхнення продовжити духовні уроки, що бажання духовно вдосконалюватися, яким нагородила нас проща, повинно бути втілене у щоденному житті, у всіх наших справах. Що ми отримали додаткову впевненість: йдемо правильним шляхом, бо будуємо гармонійні стосунки зі світом на духовній основі. І що наступного разу вирушимо на прощу всією нашою великою сім’єю.

Наталія КУШНІРЕНКО