Крапка в українському постмодернізмі вже поставлена. Принаймні, у візуальній його частині. Про це заявили учасники виставки «АртБастіон», яка відкрилася у Фортечній галереї в Івано-Франківську. Персони ці настільки авторитетні, що їхні слова сприймаються як мистецька догма. А їхні роботи – як історія. Принаймні, історія Франківська. Відтак, глядачам пропонується сприймати і «споживати».

 

Галерея «Арт на Мур» у мистецькому Бастіоні експонуватиме виставку до 4-го вересня. Живопис, графіка, скульптура, фотографія, витинанки від відомих художників, знаних передовсім як вияв «Станіславського феномену» початку 1990-х. Це Анатолій Звіжинський, Мирослав Яремак, Ростислав Котерлін, Юрій Іздрик, Ігор Перекліта, Володимир Мулик, Ярослав Яновський, Олекса Фурдіяк та Мирослав Король. Виставка дев’ятьох, як зазначають її організатори, подає різні техніки, традиції та форми сучасного мистецтва. Демонструє пройдений кожним автором шлях розвитку за минулі двадцять років. Відкриває нові перспективи. В чому вони полягають?

Як задекларував речник акції Мирослав Яремак, постмодернізм у художньому мистецтві себе вичерпав. Відтак виставка символічно ставить крапку (хрест – кор.) на цьому напрямі і починає новий відлік – треба розуміти, пошук і творення інших форм в інших напрямах. Щоби зафіксувати цю «крапку» і рушити далі, була потрібна символічна акція. Відтак «ідеолог» франківського візуального мистецтва, критик Анатолій Звіжинський створив «АртБастіон» – відібрав серед художників тих авторів, що займаються експериментами, і скомпонував з їхніх, відомих і визнаних в Україні та за кордоном, робіт теперішню експозицію.

«Переконаний, що ця виставка потішить естетичний смак глядачів», – відзначив на відкритті пан Яремак.  «Сучасне мистецтво» і надалі залишається для більшості жителів містечка незрозумілою і непотрібною забавкою багатіїв», – звично епатував публіку пан Звіжинський.

«Дана акція – свого роду виховний захід, – розсудили господарі галереї. – Фактично він констатує певний мистецький період в історії Франківська. І ця історія, безумовно, має своїх поціновувачів». Та якщо прихильники приймають і поділяють естетику авторів, то решту публіки організатори виставки все ж таки намагаються підштовхнути до дій – або заповнити «прогалину» і сприймати та «споживати» запропоноване, або руйнувати наведені естетичні канони й створювати інші, більш переконливі. Передбачаючи, що франківці оберуть легший шлях, підказують: все, що демонструється на «АртБастіоні», вже сьогодні є вигідно ліквідним товаром. Підкреслюють: як з точки зору духовної, так і матеріальної цінності.

«Не виключено, що з часом провокативні роботи Іздрика і алегорії Фурдіяка будуть мірилом вартості сучасного українського мистецтва», – заінтригував Мирослав Яремак. У своїх неназваних роботах художник Іздрик тепер зосередився на вуаєризмі. Колажі із замковими щілинами є ілюстрацією нашої національної ментальності, підсумував Анатолій Звіжинський.

Роботи Ігора Перекліти, одного з найяскравіших сучасних українських художників, можна вважати прямолінійними відповідями на проблеми, які наше суспільство лицемірно замовчує. Плакатний виклик, драстичне співставлення ціннісно протилежних речей викликають емоційно бурхливу реакцію глядачів, змушують вступити з автором у діалог чи суперечку. «Нині цей художник найкраще знаний в Україні з-поміж творців «Станіславського феномену» завдяки зростаючому попиту на його картини після виставок у  Києві, Москві, Любліні», – зауважив критик.

Натомість строкатий контрастний живопис Влодка Мулика, за Звіжинським, належить до традиції рок-н-ролу і цілковито підпадає під критерії гіппі. Поетика і патетика його картин виявляється у драматизмі та образі туги за тим, що безповоротно минає. Ну, а візуальна поезія Мирослава Короля, яку на виставці передають серія графіки на склі та «вогняні витинанки», вже зарахована до української мистецької класики. «Втілення глибоких філософських ідей» – так означають тематику робіт художника мистецтвознавці.

Незбагненний світ Котерліна, що нашаровується на Яремакову прямолінійність,  підкріплену карикатурністю малюнків Звіжинського, що застановлюється на грубій мужеській силі скульптурних творів Яновського – все це також складає полотно виставки. Можна пошматувати його на клапті, як ото пропонують організатори. «Якщо наважитеся», – знову провокує Яремак. В будь-якому випадку наважитися подивитися варто.

Наталія КУШНІРЕНКО