Таке добре визначення паломництва дала Оксана Пронюк – учасниця десятиденної міжнародної пішої прощі мігрантів і їх родин від Самбора Львівської до Зарваниці Тернопільської областей. Проща тривала цього серпня з 3 до 12 числа. І лиш ця жінка могла сказати найточніше, бо своїми ногами молилася щиро. І так дуже добре, бо саме такою і має бути молитва – не лише словесна, але й підтверджена дією.

…У серпні, чотири роки тому, ми поверталися машиною із Зарваниці. Сестра чотири дні йшла туди пішки. Разом із групою паломників аж із Криворівні. В кожному селі до них приєднувалися люди. Найпростіше порівняння – колона розросталася, наче снігова куля. І, може, найбільш вдале, бо ж усі світлі і чисті, як сніг. І ця група розбухає і живе. Вона котиться.

Колеса автомобіля котилися вже у зворотному напрямку від Зарваниці. Сестра ділилася враженнями. Потім трохи дрімали. Я пробував читати придбану у церковній лавці книжечку християнських легенд. Коли вже очі втомилися, сидів на задньому сидінні автомобіля і дивився у вікно. Чомусь зринули думки про кінець світу. Потім гадав, чому саме такі думки лізуть до голови. І – а що, як світ справді закінчиться?

Далі мимовільно прийшла молитва: «І знову прийде у славі судити живих і мертвих, і царству Його не буде кінця». Тож маємо розуміти, що навіть як і буде Суд, то опісля нього все одно надійде продовження. І справді, про закінчення нема й мови, є мова про безкінечність. А Суд – один із своєрідних підсумків, як було Перше Пришестя Спасителя…

Коли в голові снувалися такі розмисли, малопомітна небесна хмаринка прибрала форму ока, яке мені ледь вловимо підморгнуло. Я, спантеличений, механічно моргнув у відповідь і хмаринка швидко розсіялася.

Ходіння – дуже добра і приємна справа. Мабуть, є якась статистика, скільки ми проходимо за життя, але суть навіть не в цифрах. Суть в якості ходи. Знову вдаючись до порівнянь, життя можна розцінювати як глобальну прощу. Зрештою, всі прямуємо до святого місця, яке має настати після земного життя. І подумалось, що було би дуже гарно, якби і цю ходьбу можна назвати молитвою ніг. Наголос на молитві.

Василь КАРП’ЮК,

поет, журналіст