Упродовж всього літа захисники української мови жертвують своїм часом, статками та й власним здоров’ям задля боротьби з мовними ініціативами Партії регіонів і її сателітів. Але особливих успіхів не досягнуто. Зрозуміло, що треба змінювати стратегію.

«Мовне» питання має стати проблемою не для українців, а для українофобів. Його треба перетворити для них на поразку, а не на успіх. Для цього потрібно дійти до кожного «земноводного» з числа регіоналів. Називаю регіоналів, особливо наших «рідних», галицьких, земноводними, бо їм здається, що, як і жаби, вони можуть бути і на повітрі, і у воді, тобто патякати про підтримку української мови, але одночасно брати гроші та здобувати посади за антиукраїнську діяльність.

У розмовах наші регіонали сумно розказують, що стали заручниками ситуації і що теж будуть захищати українську мову. Але ніхто з них не порвав партквитка, не виступив з публічним осудом дій партії.

Навіть у порівнянні з 20-30-тими рр. ХХ ст., коли галичани боролися з польською колонізацією, сьогодні ситуація виглядає складнішою. Це пов’язано з тим, що поляки проводили сегрегацію щодо українців, а нинішня влада за радянськими зразками створює ілюзію допуску до свого середовища новонавернених зрадників.

Згадуються слова з книжки «Тіні в раю» одного з моїх улюблених письменників Ремарка, який писав, що найбільш страшні люди ті, які «зі спокійною совістю виконують свою криваву роботу так само старанно, якби вони пиляли дрова чи робили дитячі іграшки, повністю вичерпуючись і відкупляючись магічними словами «обов’язок» і «наказ». Так Еріх Марія Ремарк описував мотивацію дій гестапівців у концтаборі.

Нам треба повертати до тями регіонівських пристосуванців. Антиукраїнську владну верхівку вже не перевиховати. Але визначити, чи остаточно скам’яніло серце наших містечкових регіоналів, ми ще можемо. Ті, хто відверто служить антиукраїнській справі, повинні відчути осуд і зневагу оточуючих. Ми підкажемо їм, що першими «космонавтами» серед хребетних були жаби. А на інших планетах так багато нічийної земельної нерухомості для них і зовсім немає людей, що їм би заважали… Хай летять…

Ґвалт, що «все українське гине», не допоможе. Так само, як і використання мовного питання для політичної демагогії і спекулювання настроями західноукраїнського виборця. Тому – до конкретних дій:

– державні установи засипаємо скаргами про порушення мовного законодавства в рекламі, сфері послуг, під час спілкування з держслужбовцями. Протест у формі «Я вас не розумію» теж може бути дійєвим;

– до вчителів шкіл і викладачів вузів, які є членами Партії регіонів, учні та студенти не повинні йти на заняття. Цей бойкот мав би підлікувати «продажну еліту»;

– слухаємо українську музику і переглядаємо українські телепередачі. Антиукраїнське белькотіння має поступово стати неформатом для самих власників телерадіоефіру. А для початку звернемо увагу на наше комунальне радіо «Вежа», що за кошти франківців влаштовує нам безперервний сеанс англомовної попси;

– тисячі людей заробляють собі на прожиття завдяки мові (викладачі мови і літератури в школах і вузах, письменники, журналісти тощо). Вони можуть зробити багато для української справи – аж до початку багатотисячного страйку. Інакше їх чекає безробіття;

– не шкодуймо гроші на українську книжку, аудіо диск, інше. Не захочемо з власної волі дати кошти на українську справу, то незабаром їх заберуть чужі для чужої.

Кожен наш крок у захисті української мови – це захист майбутнього наших дітей, що зможуть відчувати себе громадянами потужної країни, а не ущербними служками невідомо кого і чого.

 

Сергій АДАМОВИЧ

депутат обласної ради