«Півтора сальто вперед чи подвійне сальто назад?..» – лукаво примружився сивуватий чоловік. Хвилину тому Євген Захаров з легкістю погодився їхати в Яремче, щоби стрибнути з моста у водоспад Пробій. Просто вже, без підготовки, так, як робив це тридцять років тому. «Погоджуйтеся, не пожалкуєте!» – роздмухував цікавість його колега Богдан Хомин. Не пожалкували: розмова зі світовими знаменитостями, акробатами Євгеном Захаровим і Богданом Хоминим, була подібна до затяжного стрибка з багатьма рондадами.

 

Прорив до «Срібного клоуна»

Пан Євген пояснив, що рондад в акробатиці – це стрибок, який дозволяє в польоті повертатися довкола себе. Та перший його політ у Пробій був таки із сальто. «Стрибнув цілком спонтанно, – пригадує чоловік. – Спонукали місцеві хлопці. Підійшли і сказали, що скачуть у воду за гроші. Я здивувався: які гроші? І пішов…» Євген Захаров розповідає, що лячно було вже у самій воді, коли вона перевертала і виштовхувала. Пізніше стрибав для свого задоволення – робив сальто назад, подвійне сальто вперед та інші карколомні вправи. Туристи пищали, не знаючи, що тендітний на вигляд молодий чоловік насправді є кандидатом у майстри спорту зі стрибкової акробатики.

Зараз, незважаючи на кілька десятиліть часу, що додалися сивиною на скронях, Євген продовжує займатися акробатикою – як артист. Двадцять років тому, коли йому було вже більше тридцяти, чоловік прийшов у цирк. І став його легендою.

У 1990-х Євген Захаров працював у Росії – виступав у номері циркового артиста Володимира Довейка «Русские качели». Коли артисти виконували акробатичні трюки, глядачі забували дихати. За ризик і відважність світова преса охрестила їх «русскими самоубийцами». А сам номер визнала проривом у цирковому мистецтві.

Володимир Довейко-молодший, династійний артист цирку, винайшов трамплін у вигляді гойдалки, який «вистрілював» акробатів на висоту до 20-ти метрів. Атракціон, що десять років поспіль збирав повні зали, був побудований на акробатичних польотах і суперскладних вправах. Подвійне сальто, прогинаючись на ходулі, потрійне заднє сальто, чотири сальто-мортале поспіль… Головні виражальні засоби циркового мистецтва були дібрані настільки майстерно, що значимість і масштабність акробатичного дійства приголомшувала навіть вибагливих глядачів. Євген Захаров виконував подвійне сальто-мортале в крісло другого ярусу піраміди, з яким балансував його «нижній» (той, що працює на арені) колега. І зала видавала захоплене «а-а-а!». Невипадково артисти стали лауреатами міжнародних конкурсів «Золота зірка» (Верона, 1991), «Срібний клоун» (Монте-Карло, 1994), «Золотий лев» (Пекін, 1995) та інших.

Свідчення перемог у Євгена – на зап’ястку. Татуювання зі «срібним клоуном» залишилося на згадку про нагороду в князівстві Монако, яку вручала артисту тамтешня принцеса. «Срібний клоун» для циркового артиста – це те ж саме, що Пулітцерівська премія для журналіста», – посміхається Євген. І «перестрибує» до тих часів, коли вчився тримати стійку на руках у франківській спортивній школі – на силовій акробатиці.

 

«Заряд» на перемоги

І Євген Захаров, і Богдан Хомин займалися силовою акробатикою у спеціалізованій дитячо-юнацькій школі зі спортивної гімнастики в Івано-Франківську. Виступали в силовій акробатичній четвірці. «Ми були, як чотири мушкетери, – пригадує тренер зі спортивної гімнастики, майстер спорту міжнародного класу Богдан Хомин. – Я був, напевно, Атосом. А Євген – абсолютним Д’Артаньяном. Тримав першість і «заводив» інших. До речі, в цій четвірці ми здобули чимало нагород і виконали майстрів спорту».

 

   

Про тренера Романа Гірняка, у якого займалися, обоє згадують з особливим теплом. «У нас було справжнє спортивне братство, – каже пан Богдан. – З подачі вчителя ми були «заряджені» на заняття і перемоги, так само як на дружбу і взаємодопомогу». Богдан Хомин може годинами розповідати про партнерів по акробатиці, колег-спортсменів і колег-тренерів, земляків із Франківська, що підготували успішних учнів-олімпійців та учнів-тренерів. Змогли ствердитися самі й зробили кар’єру в Україні і за кордоном. Сам Богдан Хомин виховав майстрів і кандидатів у майстри спорту, переможців і призерів Чемпіонатів України, Європи та світу.

Після Львівського «фізкультурного» пан Богдан працював у Спортивному Клубі Армії в Одесі. «Це була своєрідна інтернатура, де засвоював досвід заслужених тренерів зі спортивної гімнастики, бачив «кухню» підготовки спортсменів до змагань, вчився працювати із дітьми», – розповідає чоловік. Каже, що йому завжди щастило на хороших – совісних і мудрих – людей. Пригадує настанови культового для гімнастів усіх часів тренера Василя Тєлєгіна, який підготував чотирикратного рекордсмена світу з легкої атлетики Володимира Ященка. «Ви повинні вчити дітей бути людьми. Вчити їх стояти не лише на голові, а передовсім на ногах – у житті», – наголошував той. Певно саме тому, повернувшись до рідного міста і працюючи тренером з акробатики у гімнастів в жіночій групі, Богдан Хомин сміливо підтримав Євгена Захарова.

 

Дорога школа

Сталося так, що молодший товариш Богдана по спортшколі, а потім і по інституту, пустився берега. На той час Євген мав судимість за плечима і примарні перспективи. Однак, він твердо вирішив порвати з минулим, у якому були розгульне життя, випивка і проблеми із законом. «Чоловік повинен сам зрозуміти, що треба змінити себе і своє життя, ніхто інший його не змінить», – зауважує з висоти свого досвіду Євген Захаров. Так і  сталося: 28 років тому він цілком полишив пити, курити і застановився на поверненні у спорт. «Тоді мене врятувала акробатика, – вважає артист. – Я завжди любив повітря і стрибки. Любив батут. Отримував від польоту таке задоволення, яке просто ні з чим порівняти. Це мене «витягло». І ще люди, які повірили в мене…»

Богдан Хомин на якийсь час став тренером Євгена. Як голова обласної федерації зі спортивної гімнастики поручився за нього і організував поручительство всієї організації, коли Захарову дали шанс влаштуватися на роботу – тренером з гімнастики у франківське товариство «Спартак». Відтоді Євген завжди приземлявся на ноги.

Подолавши складний шлях самоусвідомлення і самовизначення, Захаров прийшов у цирк. Спочатку працював конюхом при акробаті-жонглері, потім тренував дітей на батуті. І весь час тренувався сам. У 32 роки його запросили  в циркову трупу керівником акробатичного номера. Спортсмена не задовольнила роль «боса» і він вийшов на арену разом із артистами. Там його помітив Володимир Довейко.

У свої 49-ть Євген Захаров, уже тоді світова знаменитість, вирішив повернутися на батьківщину. Він переїхав із Москви до Сімферополя. Зі своєю командою у тамтешньому цирку Державної циркової компанії України поставив костюмовані акробатичні номери, які одразу дістали визнання глядачів. На батуті – «Диканька», за мотивами повістей Гоголя. На підкидних дошках – «Стиляги», за фільмом Тодоровського. Зараз пан Євген гастролює із цими номерами в програмі «Цирк – восьме диво світу». Богдан Хомин не пропускає нагоди подивитися виступи акробатів Захарова. І хоч уже 16 років живе та тренує гімнастів у Франції, саме для цього приїздить в Україну.

Франківська школа гімнастики – дорогого варта, переконані спортсмени. Це твердження, на їхню думку, було і залишається актуальним. Богдан Хомин та  Євген Захаров пов’язують свої здобутки з тим добрим стартом, який їм дали у гімнастичній школі в рідному місті. Друзі вважають, що вони своїм прикладом показують молодим, як можна брати висоти. «Саме для цього, – каже Богдан Хомин, – Євген відверто розповів свою життєву історію». «Саме тому, – підхоплює Євген Захаров, – Богдан без особливого розголосу допомагає франківським гімнастам виступати на змаганнях у Європі і займатися у Франції». Отака акробатика.

Наталія КУШНІРЕНКО

 

На фото:

–          Силова акробатика. Франківська гімнастична школа.

–          Виступи акробатів завжди були хітом міських парадів.

–          Юні спортсмени з улюбленим вчителем, тренером Романом Гірняком.