Свято Преображення Господнього,  Яблучний Спас,  зібрало у Гошівському монастирі, що в Долинському районі, тисячі вірян з усього Прикарпаття. Люди піднімалися на Ясну гору, щоби освятити плоди і отримати благословення. Серед вірян, які цього дня пройшли символічний шлях очищення, був і кандидат в депутати України Володимир Грабовецький.

 

 

Володимир Грабовецький вважає символічним те, що фактично початок його виборчої кампанії співпав із величним святом – Преображенням Господнім. «Отримати благословення у такий день у святому місці – це добрий початок для будь-яких справ», — щиро вірить правозахисник.

Похід на Гошівську гору є значною духовною практикою. Це  своєрідний акт покаяння і покути водночас, підкреслює ігумен Святопреображенського монастиря ЧСВВ отець Дем’ян. Традиція бере початок у 18 ст., коли на Ясній горі постав монастирський храм. «Ви приходите на цю гору, щоби говорити з Богом, – пояснює отець Дем’ян. – Піша проща, посвячення сил і часу, глибока молитва – все це спонукає до переосмислення життєвих цінностей і пріоритетів. Через таку жертву і самозречення особливо наближаються до Бога».

Щороку на Спаса у Гошівській обителі – велелюдне свято. «В цей день ми приходимо до церкви, щоб освятити плоди, і  що найголовніше – отримати благословення», – каже кандидат в народні депутати Володимир Грабовецький. Він розповідає, що змалку виховувався в дусі християнської моралі. Це втілилося не лише у традиціях святкування головних християнських свят – Різдва, Великодня, Трійці, Преображення Господнього та Успіння Богородиці. В сім’ї плекали взаєморозуміння, відповідальність, безкорисливість. Заохочували допомогу один одному й іншим людям. «Якщо робиш добро – роби і не чекай за це винагороди», – головний постулат, яким сьогодні у своїй роботі та повсякденному житті керується кандидат в народні депутати та благодійник.

Галичина, за словами Володимира Грабовецького, завжди вирізнялася релігійністю і моральністю. Це дозволяло зберігати українську ідентичність і національні традиції навіть у найдраматичніші моменти історії. Тепер саме на цьому ґрунтується виховання молодого покоління. «Знаємо, що цінності, закладені в Святому Письмі, є універсальними й істинними, – відзначає кандидат. – Про них потрібно пам’ятати тим людям, від яких залежить доля країни».

Представники влади і всі ті, хто будують державу, повинні керуватися насамперед християнськими принципами. Адже це – непорушні підвалини державної справи.

«Бачимо дуже багато фарисейства, – констатує Грабовецький. – Всі ті можновладці, які однією рукою хрестяться, а другою розкрадають державний бюджет, усі вони і є тими фарисеями, з якими боровся Ісус. Новітнє ж фарисейство полягає в тому, що модно бути віруючим. Багато вчорашніх парторгів та полум’яних комуністів сьогодні вдають із себе добрих християн. І показово спонсорують церкви та влаштовують собі із цього голосні піар-кампанії. Хто ж справді хоче допомогти, робить це тихо».

Взагалі до можновладців є багато питань. Якби парламентарі частіше зверталися до Біблії, то і поводили би себе інакше, переконаний кандидат. У європейській країні закон не може протирічити християнським засадам. Відтак, роль церкви в Українській державі має бути більш відчутною.

Зважаючи на те, що нинішня влада по суті своїй антиукраїнська, саме церква виступає захисником України – виносить на обговорення «болючі» проблеми, підтримує вірян, вселяє в серця людей надію. Сьогодні українські церкви – Греко-католицька церква, Православна церква Київського патріархату та Українська Автокефальна православна церква – одностайні у тому, що постала необхідність згуртуватися і не дати затягти Україну на орбіту «руського міра». Адже зрозуміло, що за церковним фасадом Московського патріархату заховане прагнення відродити імперський проект Росії. Тож значення українських церков у духовному захисті України важко переоцінити.

«Більш як двадцять років ми вчимося, щоби вийти із духовної неволі, – відзначив на проповіді у день свята отець-ігумен Дем’ян. – Бачимо, як за цей час деградувала людська особа, як поширилися зневіра й аморальність. Бачимо: де знецінюються духовні вартості, там одразу йде знищення національних цінностей. Поки українці не вийдуть на гору і не преобразять свої душі, вони не зможуть стати справжнім народом. Людина, яка не має Бога в серці, ніколи не збудує своєї держави. В усвідомленні цього і полягає для нас важливість свята Преображення Господнього».

 

Катерина СМОЛІЙ,

Політична реклама