Тільки той, у кого ніхто цієї зими не хворів на грип, може писати й читати статті на тему „епідемії грипу у Франківську нема…” — з рекомендаціями типу „з’їси сало з цибулею і тебе пронесе…”

 

Грип у нашому місті не реєструють, захворювання подається під абревіатурою ГРВІ — гостра респіраторна вірусна інфекція. Власне, грип є різновидом ГРВІ. Але! Дуже тяжким і небезпечним її різновидом, тому Міністерство охорони здоров’я вимагає від регіональних структур строгої звітності по кожному випадку. А оскільки різновидів грипу дуже багато, то остаточний діагноз „грип” встановлюється за спеціальним дослідженням у вірусологічній лабораторії.

Докладно — http://likar.org.ua/content/view/755/316/lang,uk/
Якщо коротко, то для встановлення діагнозу „грип” використовують 4 методи обстеження:
– клінічний огляд (прояви хвороби, при чому „важливе значення має посилання на зв’язок з епідемією”),
– лабораторна діагностика (аналіз крові, а він буває змінений — „в гострий період відзначається лейкопенія з відносним лімфоцитозом, нормальна або помірно збільшена ШОЕ, у випадку ускладнень – лейкоцитоз, підвищення ШОЕ”),
– вірусологічний („Для виділення вірусу матеріал від хворого необхідно брати в ранні терміни хвороби і доставляти у вірусологічну лабораторію в охолодженому стані (у термосі, заповненому льодом, або портативному холодильнику з мінусовою температурою). Досліджують змиви з носа і глотки, кон’юнктиви, харкотиння, кров, у випадку смерті хворого – легеневу тканину та слизову оболонку бронхів і трахеї. Метод виділення збудника трудомісткий…”),
– серологічний метод (специфічні проби крові у гострий період).  

Мусить бути принаймні клінічний огляд плюс аналіз крові, але й це не підстава для оголошення грипу. У Франківську ж практикується виключно зовнішній огляд. Відтак, пишемо одне, лікуємо — інше.

Ми пережили грип. Саме грип. Коли гарячка шість—вісім днів, коли мусиш по кілька разів на добу викликати швидку, бо температура 40 і не падає більше, ніж на пів-градуса, що би не ковтав, що би не запихав у дупу. Коли укол діє три години, після чого все починається спочатку. Коли дрож тіла переходить у кипіння в голові і починається марення. „Я насправді бачив, що світ складається з молекул, а ті — з атомів”, — повідомив син після того, як його 40 на п’ятий день уже стали 38, але вперто не зменшувалися, допоки не „включили” антибіотик.
Оцтом і спиртом пропахли десятки рушників і простирадел, в які загортали гаряче тіло. Випробування пройшли всі можливі народні засоби „збивання” гарячки, вкупі з телефонними рекомендаціями від „швидкої”, а також від сусідів і родичів з інших міст України. В окремі моменти, коли, здавалося, від титанічних зусиль упокорити температуру тіла, нічого не змінювалося і стовпчик термометра вперто повз угору, ставало страшно. Тоді молилися. Ні, молилися весь час, але тоді — особливо ревно…  

Сьогодні — 12-ий день хвороби, офіційно — ГРВІ. Шістнадцятирічний парубійко вихудів на пінцет. По кімнаті ходить, п’ять на три метри, — вітер ним колише.
Добре, що маємо мудру лікарку, яка для себе і для нас визначила природу хвороби і допомагала саме від грипу рятуватися. Якого? Фіг його знає, який різновид імунітету тепер матимемо. Попереду ще як мінімум тиждень реабілітації до школи.  

У класі мого сина більше 70 відсотків дітей прохворіли по два тижні — один за одним, по черзі. Картина перебігу — типова, один в один, як наша. Проте, ніякої епідемії, адже в класі — ну, подумаєш, вже більше місяця, — відсутні не більше половини учнів. Та й не грип це ніякий співають у місцевих газетах як не головний лікар міста Тарас Масляк, то завідувач епідвідділу міської санстанції Валентина Регуш.
Нема хвороби — нема статистики, нема статистики — нема хвороби, бл…