Днями

КАКТУС

Знайомий розповів. Ще на початку літа в кабінеті бухгалтера, жінки передпенсійного віку, замінили вікно. Замість гнилих дерев’яних рам поставили сучасні склопакети. Для комплекту на це вікно встановили жалюзі. Круті, з пультом і електроприводом. Хоча класична мотузочка для підняття-опускання вручну теж є. Підключили, перевірили, і потім цими жалюзями так ніхто й не користувався, бухгалтерка воліла мати старі фіранки з трояндочками. Сьогодні сидимо, працюємо, нікого не чіпаємо, настрій п’ятничний. Тут влітає зворохоблена бухгалтерка, не вітаючись, просить допомогти. Гарячково пояснює, що розлила на документи чай з варенням, через це у неї повісився кактус, а вона зі своїм зростом шваброю дістати не може. Треба зауважити, стелі там на чотири метри, я б теж не дістав. Хотів спочатку сказати ущипливо, чи не з конопель у неї варення, але потім подумав, що з бухгалтерією треба дружити. Пішли з колегою дивитися, як це кактус вчинив акт суїциду. Дійсно, біля вікна під стелею на мотузці від жалюзів висить вирваний з горщика кактус. Що сталося, з’ясували швидко. Бухгалтерка випадково перекинула чашку з чаєм на свої папери. Десь під документами лежав давно забутий пульт від жалюзів. Рідина закоротила одну з кнопок, і жалюзі поїхали вниз. Мотузочка, що заплуталася в голках кактуса, який стоїть на підвіконні, відповідно, поїхала вгору. У двигуна вистачило сили вирвати кактус із горщика, і колючий акробат за лічені секунди опинився під стелею. Але на цьому пригоди з кактусом не скінчилися. Пульт промили, повернулися в бухгалтерію. Натиснули «відкрити», жалюзі – вгору, кактус – вниз. Десь на середині шляху йому вдалося виплутатися, він полетів додолу. Вдарившись об край підвіконня, кактус змінив напрямок руху в бік центру кабінету. Ми розсудливо відскочили, а от бухгалтерка з криком “Ой-ой лови!” кинулася до нього і впіймала колючку голими руками. Зойк і крик, які почулися далі, наводити не буду, взагалі не припускав, що літня інтелігентна жінка буде вживати такі слова. Але кактус з рук не випустила, дбайливо віднесла на підвіконня і тільки після цього побігла в найближчий медпункт.

Якось

ҐВАЛТІВНИК

Сталося це одного літнього вечора. Вечір, вже темно, йду додому. Перехрестя,  рух інтенсивний, підходить дама напідпитку, просить допомогти їй перейти на інший бік. Звичайно, я допоміг. У процесі з’ясовується: корпоративна вечірка, кавалерів не знайшлося, далі – прохання допомогти подолати друге перехрестя і парк. Вирішив пограти в джентльмена. Перед тим, як ми вирушили в цю нелегку путь, дама поцікавилася, чи не збираюся я її зґвалтувати. Моє щире запевнення і клятва, мабуть, її не дуже переконали, тому в кожному темному місці парку, перш ніж його пройти, вона ставила одне і те ж питання. Це, в принципі, було все, про що ми говорили цілу дорогу. З яким полегшенням я зітхнув біля її будинку! Далі під’їзд, ліфт, поверх, знов ліфт, натискаю кнопку, двері зачиняються, ліфт починає рух, я на виході з під’їзду – і тут лютий крик з ліфта на рівні другого поверху: “Скотина! Так і не зґвалтуваааав!!!”

 

І взагалі…

Хтось якось сказав суфію:

– Ви розповідаєте історії, але не пояснюєте нам, як їх розуміти.

Суфій відповів:

– А вам би сподобалося, якщо б людина, у якої ви купили персик, з’їла його у вас на очах, залишивши вам тільки шкірку?