На горизонті івано-фраківської музики гурт «Цвіт кульбаби» з’явився недавно, але вже набирає обертів. Ідея групи прийшла Василю Марущаку (Крецкому), котрий на початку 2008 року випадково потрапив на репетицію до однієї місцевої молодої франківської команди. На тій же репетиції і з’явилась ініціатива створити гурт, який би виділявся з-поміж інших, граючи етно-фолк-рок.

Сама назва «Цвіт Кульбаби» з’явилася спонтанно «приснившись на перше квітня», бо хлопці хотіли, щоб назва була цікавою, позитивною, енергійною і привертала увагу до фолку. У 2009 році «Цвіт Кульбаби» дав перший виступ на площі біля міського озера у Івано-Франківську. Наприкінці 2009 року «Цвіт Кульбаби» бере участь у Всеукраїнському фестивалі сучасної пісні та популярної музики «Червона Рута», де стає переможцями у жанрі «рок-музика» з піснею «Катерина. Потім гурт записує ще декілька пісень, які потрапляють у ротацію на радіостанціях. В 2012 році «Цвіт Кульбаби» презентував дебютний альбом під назвою “Рижа”, до якого увійшли 12 найкращих пісень. «Галицький кореспондент» спілкувався з лідером гурту Василем Марущаком.

– Син мого знайомого почав займатись музикою, планує створити групу і якось мене запитав, що потрібно для того аби стати популярним – а твої рецепти?

Щоб стати популярним, в першу чергу потрібна несамовита працелюбніть, абсолютна віддача, і те, чим займаєшся, має бути “в серці”, інакше нічого не вийде…

– А що, на твою думку, заважає стати «Цвіту Кульбаби» настільки ж популярними, як, скажімо, ТіК? Адже ж подібну музику граєте.

Група ТІК не зовсім подібна до нас. Вони більше оспівують соціальні реалії буднів (стосунки між людьми і т.д.), а ми працюємо трохи по-іншому. Наша творчість має іншу мету, вона трохи глибша і багатогранніша, бо зачіпає як сучасні реалії,так  і минуле. Наприклад, пісня “Козак” …

– заходив на ваш сайт, і мене вразила така класична українська орнаментальність в оформленні – паркан з глечиками, старий млин і т. д. І це в 2012 році, коли популярними словами є фейсбук, i-pod, а американці вже послали робота на Марс… Звідки ця консервативність у таких молодих людей, тим більше рокенрольщиків?

Справа не в консервативності… Це швидше автентичність, туга за справжністю. Масова культура стирає індивідуальність, як особистості, так і нації. А саме автентика є головним рушієм нашої творчості і самоідентифікації.

– Як би ти розшифрував би термін «шароварництво», і наскільки шароварне мистецтво актуальне для України?

“Шароварництво” – це, якщо можна сказати, антипод української культури взагалі. Там ви знайдете все: вишиванки, віночки, стрічки, шаровари (тобто атрибутику),але української душі там немає, і ніколи не було…

– «Цвіт Кульбаби» позиціонує себе як весела позитивна група, що вас може загнати в депресію-як ви з цим боретесь?

Український народ завжди був і є веселим, життєрадісним. Ми представники цього народу, тому з цього і випливає наш позитив. Депресія – це не наше!

– Що для вас, як артистів, є важливішим – популярність чи самореалізація?

Для нас як для митців, важливою є самореалізація, а якщо вона ще й принесе в українські домівки позитив, залишить в серцях людей щось світле, це стане ще одним додатковим стимулом для наших подальших творчих звершень.

– У вас є кумири, з яких ви берете прикла?  

Чесно кажучи кумирів як таких немає, але слухати музику українських виконавців полюбляю, звичайно як музикант я цікавлюсь і новинами, і розвитком гуртів.

– Розкажи, як у вас проходить творчий процес, як народжуються нові пісні, що є мотивацією…

Коли є вільний час, беру гітару і починаю щось вигадувати, і теми пісень приходять спонтанно або з життєвих моментів. От наприклад наша перша пісня “Катерина” була написана мною ще до «Цвіту Кульбаби», коли я служив в армії. Потім все продовжується на репетиціях, а далі – презентуємо на сцені.

Розмовляв Влад ТРЕБУНЯ