Проти зняття мораторію на продаж землі, який завершується 1 січня 2013 року, виступають патріотичні партії, що об’єдналися на цих виборах і йдуть у спільному списку «Нашої України», – Українська народна партія, «Наша Україна» та КУН. За нинішнього законодавчого хаосу 70-80% земель скупить за безцінь великий капітал. Селянина ж очікує доля жебрака, а село – поступове вимирання.

Яка земельна реформа потрібна Україні? Україна потребує реформи за прикладом країн ЄС – на користь фермера і селянина-одноосібника. Така реформа майже 20 років блокувалася в Україні – спочатку комуністами, а тепер – олігархами. Через це Україна сьогодні відстає не тільки від розвинених європейських країн, а вже й від Латинської Америки. Так, в Україні на одного селянина виробляється продукції на 920 доларів (проти 5 тисяч доларів – у Чилі), а експортується продукції на 80 доларів з 1 га на рік (проти, відповідно, 1,6 тисячі доларів).

 

Успішна реформа не обов’язково передбачає вільний продаж землі. Скажімо, у Китаї вся земля – державна, але сільське господарство розвивається там шаленими темпами завдяки розвинутій системі оренди. Домінують орендні відносини і в Європі – так, у Франції орендується більше половини земельного фонду, у Великобританії – до 40%, у ФРН “сімейна” оренда охоплює понад 30% усієї орної землі. Власником 90% землі в Ізраїлі є Єврейський національний фонд, який передає її в обробіток на умовах оренди.

 

Тому, по-перше, земельна реформа має сприяти оренді землі фермерами та об`єднанню сімейних ферм у сільськогосподарські кооперативи. Наприклад, у Швеції до складу фермерських кооперативів входить до 80% фермерів, у Данії – майже 70%.

 

По-друге, держава має запровадити потужну дотаційну політику для підтримки фермера та наповнення внутрішнього ринку українською сільгосппродукцією, а не іноземним низькоякісним товаром. Нині Україна практично не цікавиться невеличкими фермерськими господарствами, через що вони ледь животіють – ці господарства обробляли лише 7,4% від загального обсягу сільськогосподарських угідь, а їх доробок у загальному обсязі складав лише 2,7% валового виробництва сільгосппродукції. Україна має йти шляхом заможних та демократично розвинених країн ЄС та США – утвердження селянина як власника землі та його всебічної підтримки. 

 

Крім того, держава має приділити максимальну увагу органічному землеробству. Цей спосіб обробки землі є природним для українського селянина, дає можливість без жодних хімічних засобів мати високоякісну і рентабельну продукцію, яка на світових ринках утричі дорожча, ніж продукція, вирощена за рахунок інтенсивних технологій.

 

 

Поради селянину

 

НЕ ПРОДАВАЙ СВОЄ МАЙБУТНЄ!

 

Об’єднання патріотичних партій, що йдуть на цих виборах у спільному списку «Нашої України» – УНП, «Наша Україна» та КУН – закликають селян не продавати свою землю після завершення дії мораторію 1 січня 2013 року. Оскільки пересічні українці не спроможні купити землю, її ціна буде мізерною, порівняно з реальною вартістю.

 

За даними Держземагентства, нормативна оцінка 1 га орних земель 2010 року складала 11,9 тис. грн. (близько 1,5 тис. дол.). Вочевидь, ця сума й стане точкою відліку при продажі землі в 2013 році. Однак реальна ринкова ціна, яку пропонуватимуть селянину, буде ще нижчою. Так, «Український клуб аграрного бізнесу» на основі власних досліджень прогнозує, що 1 га продаватиметься за 4800-7200 грн. (600-900 дол.), а окремі представники держорганів навіть називають цифру у 3-4 тис. грн. (300-500 дол.).  

 

Між тим, справжня ціна української землі є незрівнянно вищою. Так, Світовий банк 2008 року оцінив вартість 1 га землі в 3,4 тис. дол. (понад 27 тис. грн.), а фахівці Комітету ВРУ з питань аграрної політики та земельних відносин – в 50 тис. грн. (6, 25 тис. дол.). А які ціни на землю в країнах ЄС? У Чехії – 7,5 тис. євро за 1 га, у Франції – 8,3 тис., у Німеччині – 9,1 тис., в Італії – 15 тис., у Великій Британії – 8,5 тис. євро.

 

Тобто українцям немає ніякого сенсу в найближчі 5-10 років поспішати продавати землю. Найкращий спосіб – здати її на цей термін в оренду фермеру. Однак ні в якому разі не можна погоджуватись на її довготривалу оренду – до 20 років і більше – великим агрохолдингам. Бо олігархічні структури мають надто багато важелів впливу і на уряд, і на судову систему для привласнення селянської землі.

 

Здаючи землю в платне користування, власники землі мають юридично захистити свої права, уклавши договір оренди. Можна скористатися типовим договором оренди, затвердженим державою, – Постановою Кабінету міністрів №220 від 3 березня 2004 р. Урядові документи друкуються в «Урядовому кур’єрі» й мають бути в місцевому органі влади чи в сільській бібліотеці. Склавши договір оренди, власнику землі обов’язково потрібно проконсультуватися у юриста. 

 

Що має бути обов`язково вказане в договорі оренди? Площа та загальна характеристика земель, вартість земельної ділянки, термін дії договору, форма та обсяги орендної плати (грошова, натуральна, відробіткова), формула обчислення орендної плати з урахуванням індексації, чіткі терміни внесення орендної плати, період перегляду форми та розміру орендної плати, обсяги пені в разі затримок у сплаті, права власника на відшкодування збитків в разі погіршення якості землі. Такі договори обов’язково треба зареєструвати – або у держави, або в нотаріуса.

 

УВАГА! Власник землі має право підвищувати (знижувати) орендну ставку залежно від зміни грошової оцінки його земельної ділянки. Якщо орендар із цим не згоден, то питання вирішується в судовому порядку. У договорі обов’язково слід передбачити індексацію грошової оцінки земельної ділянки залежно від індексу інфляції, який можна дізнатися в регіональних органах Держкомзему. І останнє. У договорі має бути чітко прописано, яку форму оплати отримує власник – грошову, натуральну – у вигляді сільгосппродукції, або відробіткову – у вигляді послуг орендаря тощо.  

 

 Юрій КОСТЕНКО, лідер Української народної партії