«А хто там від «УДАРУ»?». «Я – за об’єднану опозицію». «Я – за того, хто від Партії регіонів». Кожен соціолог чув подібну відповідь, розпитуючи нас за якого кандидата ми плануємо голосувати. Люди не можуть назвати жодного прізвища, і вибирають кандидата, виходячи з того, яка сила його висунула.

Це – свідчення високої довіри до політичних сил? Смішно навіть відповідати на таке запитання. Згідно усім опитуванням парламент, який з цих сил складається, має найнижчий рівень довіри серед усіх соціальних інституцій. Точніше, найвищий рівень недовіри. За весняним опитуванням Київського міжнародного інституту соціології, Верховній Раді не довіряли 73% жителів України, а довіряли – лише 12%.

Чому ж тоді люди готові делегувати туди від свого округу людину, навіть не знаючи її прізвища? І які тоді шанси, що парламент буде працювати на них?

«Група Першого грудня», яка об`єднує радянських дисидентів, інтелектуалів та творців великих справ (в групу входять і Євген Сверстюк з Мирославом Мариновичем, і Іван Дзюба з Мирославом Поповичем, і Вячеслав Брюховецький з Богданом Гаврилишиним) нещодавно обговорювала на закритому засіданні, чому українці зневірені і що з цим робити. Один з членів групи зауважив: можливо, ця зневіреність насправді є формою ліні?

Може, ми просто не хочемо розбиратися, вирішувати, а значить брати відповідальність? Легше ж сказати: я за Партію регіонів/«Об`єднану опозицію»/УДАР/ «Свободу»/комуністів бо вони проти Партії регіонів/«Об`єднанної опозиції»/УДАРу/ «Свободи»/комуністів. І не треба знати, що ти насправді хочеш від політиків; не треба починати дотримуватися цього «хочеш» самому. Треба просто нікому не довіряти.

Для виборців, які прагнуть розірвати це зачароване коло,  «Свідомо» підібрало значущі факти про сили, які мають шанси потрапити в Раду. Хороше вони про себе самі скажуть. Ми шукали лише погане.

Хто нападав на людей

Цього року громадська активістка Світлана Заліщук та екс-політик Олег Рибачук придумали проект «Чесно». Ідея була не пустити до парламенту кандидатів, які замішані у корупційних скандалах та злочинах. Свого часу така ідея спрацювала в Румунії, і Олег зі Світланою навіть запросили авторку до Києва. До ідеї підключилися десятки волонтерів, плюс дали гроші американський уряд, і американські філантропи Джордж Сорос та П`єр Омідіяр (той, що створив світовий інтернет-аукціон eBay).

Серед нинішніх кандидатів аналітики «Чесно» нарахували десятки публічно звинувачених у нападах та пограбунках людей. Побиття один одного в Раді. Напади на даішників та дружин . Участь у рейдерських захопленнях. Причетність до вбивств, зґвалтування. Ці історії не були доведені (що в наш час, на жаль, нічого не доводить). Але не були переконливо спростовані кандидатами. Що не завадило більшості з них бути включеними в партійні списки. За підрахунками «Свідомо», 28 кандидатів висунула Партія регіонів, 5 – «Батьківщина», по два – Компартія та «Свобода», і одного – «УДАР». Хочете дізнатися прізвища та темні історії? http://www.chesno.org/

Хто «нагинає» медіа

Для кількох редакторів та ведучих «ТСН» на «1+1», які ще не змусили себе забути, що в журналістиці добре, а що – погано, словосполучення «Микола Азаров» чи «Олександр Третьяков» означають травматичні переживання. «Це треба дати», – щотижня чують вони від своїх керівників про малозначущу заяву прем’єр-міністра, та про ще менш важливу зустріч з виборцями самовисуванця в спальному районі Києва. Так само словосполучення «Наталя Королевська» – це запущений невроз для зірок колись зіркових «Вікон» на СТБ. На початку жовтня репортери цієї служби новин повідомили колег: усі сюжети про політику продані політикам. Це – сумний рекорд цієї кампанії. На парламентських виборах 2007-го та 2006-го років, коли практика скупки політичними силами «новин» про себе розповзалася по ньюз-румах центральних телеканалів, такі матеріали сором`язливо зводили в дайджести. І дозволяли репортерам одночасно готувати гострі – тобто справжні – сюжети про політику.

Тепер центральна ТБ і велика кількість газет – це царство «заказух» чи «джинси», як самі журналісти називають продані сюжети, статті та новини. Ми звикли до цього, а звикати неможна. Корупція в медіа – це зло з величезними наслідками. Проблема не тільки в тому, що люди потім голосують за жуликів та бандитів, яких «джинса» зображує турботливими меценатами. Інший наслідок – неможливість потрапити в новини нормальним кандидатам. Це добре відчула на собі горстка громадських активістів з гарною репутацію, які наважилися виставити свої кандидатури на цих виборах. Продані новини їх просто ігнорували. А це значить, що виборці, які переважно від громадських справ теж ухиляються, про таких кандидатів і не почують. Нарешті третій наслідок – скупка політичних новин вбиває усю журналістику. Принципові редактори, ведучі та репортери йдуть (або їх звільняють). А це веде до того, що й сюжети про життя звичайних людей, чи економічні виклики, чи навіть культурні події в редакціях справді професійно робити стає нема кому.

Хто саме масово «нагинає» медіа? Громадська організація «Інститут масової інформації», яка відстежує у центральних газетах та журналах статті, від яких тхне «заказухою», за серпень склала таки рейтинг сил, в чиїх інтересах вийшли ці матеріали:

1. Президент та уряд
2. КПУ
3. Сергій Тігіпко
4. Наталія Королевська з «Україною вперед»
5. Об’єднана опозиція

У вересні рейтинг сил, яких славить центральна преса, виглядав так:

1. Президент та уряд
2. КПУ
3. Наталія Королевська з «Україною вперед»
4. Об’єднана опозиція
5. «УДАР»

Хто збрехав і знову це обіцяє

Як і перед минулими президентськими виборами «Свідомо» проаналізувало, які обіцянки політичні сили вже давали, не виконали, але обіцяють знову.

Партія регіонів:

• «Молоді сім’ї отримають доступне житло завдяки державній іпотеці під 3% річних, за рахунок соціальних контрактів із роботодавцями». Перед минулими парламентськими виборами цим самим сім`ям обіцяли давати в оренду муніципальне житло.
• «Забезпечення держзамовленням щонайменше 75% місць у ВНЗ». Перед минулими виборами партія обіцяла зробити бюджетними половину місць в інститутах та університетах. Насправді очолюваний нею уряд минулого року різко скоротив їхню кількість. Цього літа безкоштовне місце отримав лише кожен третій абітурієнт.
• «Забезпечення молодих спеціалістів першим робочим місцем, стажування студентів із подальшим працевлаштуванням». Минулої кампанії Партія регіонів обіцяла навіть спеціальний закон про перше робоче місце.
• «Забезпечення всіх сільських районів пересувними амбулаторіями». На минулих виборах обіцянка була ще більшою – забезпечити необхідним обладнання УСІ лікарні.
• «Ми забезпечимо  ефективну контрактну армію, скасування обов’язкового призову з 1 січня 2014 року». І це було в програмі партії 2007 року. Через два роки кандидат в президенти Віктор Янукович гарантував професійну армію з 2011 року.

«Батьківщина»:

• «Унаслідок люстрації відбудеться очищення суддівської системи та державної служби». Перед минулими парламентськими виборами ця сила обіцяли, що люди обиратимуть та відкликатимуть суддів. За результатами виборів Юлії Тимошенко стала прем`єр-міністром, а її партія гальмувала усі спроби запровадити кращий контроль за суддями хоча б з боку інспекторів. Депутат від БЮТ Андрій Портнов завоював статус гуру тіньового впливу на суддів. Після перемоги Віктора Януковича на виборах президента Портнов перейшов до його Адміністрації.
• «В економіці ми створимо нові робочі місця і підтримаємо підприємців. В Україні залишиться тільки сім податків.» Минулих виборів «Батьківщина» обіцяла скасувати ПДВ та УСІ податки на зарплату.

Компартія:

Свої обіцянки комуністи не змінюють від виборів до виборів. Їхнє стабільне невиконання вони пояснюють спротивом влади олігархів. При цьому вони увійшли доу двох з останніх трьох правлячих коаліцій. Було б здорово, якби їхню обіцянку «Жорстке покарання за зловживання владою» з біг-бордів пропагував призначений з їхніх лав Ігор Калетник – голова Державної митної служби. А обіцянку «прийняття Закону, який унеможливить сімейственість і клановість кадрів» популяризував Андрій Симоненко – син лідера партії. Після входження комуністів до пропрезидентської більшості Андрія призначили першим              заступником голови Державного агентства
з інвестицій.

За опитуваннями авторитетних соціологічних компаній, до Ради також проходять «УДАР» і «Свобода». Але вони в Раді ніколи не були, тому свої обіцянки дають вперше.

Що ж робити, якщо Ви нікому не вірите? Все одно робити вибір і відповідати за нього – вважає «Група Першого грудня».

«Подолайте у собі ілюзію, що хтось зробить що-небудь замість вас. Ніхто, окрім вас, не подарує вам доброго життя і не відкриє світлого майбутнього. Позбудьмося цієї ілюзії, і разом з нею зникне і зневіра, а з’явиться воля. Наш єдиний шанс — це наша безумовна відповідальність: кожного особисто і всіх нас разом — як єдиної національної спільноти нормальних, розумних, мислячих людей, що хочуть добра собі, своїм дітям і своєму ближньому.

Ми закликаємо вас до першого і найважливішого зусилля — взяти участь у голосуванні 28 жовтня і зробити осмислений політичний вибір, який буде відповідати вашій совісті і думці про майбутнє ваших дітей та онуків. У нинішній ситуації моральна втеча, нейтралітет чи байдужість стануть злочином і зрадою», – написали вони у зверненні до народу.

Не подобається навіть та партія, яку Ви вважає найменшим злом? Розуміємо. За рік мають бути місцеві вибори. Ось і висувайтеся. Або переконайте висунутися знайомих, які гідні цього. Пожертвуйте їм гроші на кампанію, рознесіть їхні листівки по своєму будинку, переконайте голосувати колег. Щоб з`явилися нові політики, спочатку мають з`явитися нові виборці.

 

Єгор СОБОЛЄВ,

бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,

для «Галицького кореспондента»