Міністерство освіти не втомлюється вигадувати нові афери для заробітку на школах. Цього року до чергового Табачникового експерименту над освітою залучено і Прикарпаття.

«До уваги керівників навчальних закладів! Сьогодні о 14:00 в бібліотеці ММК управління освіти ЧМР відбудеться нарада керівників навчальних закладів з питань впровадження в загальноосвітніх навчальних закладах інформаційної системи управління освітою (підписання договорів). Явка обов’язкова».

Така шифровка з’явилася на сайті Чернівецького освітнього порталу ще в липні.

Через два місяці на електронну пошту «Свідомо» прийшло анонімне повідомлення про те, що Міносвіти готує чергову ІТ-аферу. В анонімці йшлося про те, що МОНМС наказало школам взяти участь в експерименті, під час якого їх підключать до електронної бази даних, а гроші за це отримає приватне підприємство. Звісно, ми взялися це розслідувати.

Така махінація була запущена ще минулого року у вищій освіті. Тоді було створене державне підприємство «Інфоресурс». За планом, воно мало займатися створенням Єдиної державної бази з питань освіти. База була створена цього року. Основне завдання – збирати інформацію про абітурієнтів, студентів і викладачів. Офіційна мета – повністю автоматизувати і передати у державні руки процес створення і видачі дипломів.

База виявилася для університетів платною. Платити потрібно було за підключення плюс робочі місця операторів, які передавали в саму базу інформацію про вступників. На цю базу всю вступну кампанію скаржилися і абітурієнти, які через “глюки” програми не могли подати заяву до обраного ВНЗ, і самі оператори, які годинами чекали моменту «просвітлення» бази, коли вона переставала “виснути” і можна було завантажити дані.

Як виявилося, недавно Міносвіти вирішило випробувати щось подібне і на школярах.

 

Прихований наказ

 

21 червня заступник міністра освіти, а в той момент – тимчасово виконувач його обов’язків Євген Суліма підписав наказ номер 729 «Про запровадження в загальноосвітніх навчальних закладах і органах управління освітою експерименту «ІСУО-2012» у 2012 році».

Його неможливо знайти ані на офіційному сайті Міносвіти, ані на жодному іншому ресурсі. Правда, після двох запитів міністерство таки надало нам документ.

 

Згідно з наказом, у кожній області обрані для експерименту школи і відділи освіти зобов’язані зареєструватися в системі «Інформаційна система управління освітою», занести туди дані про своїх учнів і звітувати перед міністерством саме за допомогою цієї системи. Окреме доручення отримав і «Інфоресурс» – забезпечити зв’язок ІСУО з Єдиною державною електронною базою з питань освіти – тією самою, на яку так нарікали вступники.

В експерименті мають брати участь всі 25 областей. Зокрема, на Прикарпатті до нього залучать головне управління освіти і науки облдержадміністрації;  всі місцеві органи управління освіти в районах і містах;  всі загальноосвітні навчальні заклади.

 

 

Як будуть робитися гроші

 

Чому і за чий рахунок школи мають сплачувати за участь в експерименті? Таке запитання ми надіслали в Міносвіти. Нам відповіли – експеримент оплати не передбачає.

Втім, перевірка показала інше. На офіційному сайті експерименту ми зацікавилися приміткою «Також у складі проекту» з адресами двох порталів – “КУРС” і “Мої знання”. Якраз до “КУРСу” Міносвіти і  радить звертатися з питань впровадження проекту. Його електронка – на головній сторінці бази. І саме “КУРС” названий автором програмного забезпечення для експерименту.

Прикинувшись методистом відділу освіти одного з міст Київщини, ми написали на рекомендовану міністерством адресу. Відповідь отримали від Юрія Зайцева, який назвався керівником проекту.

«Щодо можливостей та переваг системи, повну інформацію Ви можете отримати на сайті підтримки проекту www.ekyrs.org Там також є інформація про вартість програмного забезпечення. Вона залежить від кількості учнів у школі. Можливості для відділів та управлінь освіти надаються безкоштовно», – відповів він нам.

Вартість?! Ми зайшли на сайт, знайшли розділ з такою назвою і дізналися, що безкоштовно з програмним забезпеченням можна працювати лише 30 днів. Опісля – треба підписати з компанією договір і придбати ліцензійні ключі. Якщо у школі вчиться від 501 до 1000 учнів, то за користування програмою треба сплатити 2690 гривень.

Отже, школам все ж доведеться платити за програму? З цим питанням ми зателефонували на наданий Зайцевим номер:

– Тобто всім школам доведеться сплатити за участь в експерименті?

– Так. Будь-яке програмне забезпечення потребує затрат. І за нього треба платити. А взагалі – надішліть запит до нас.

Скільки грошей можна заробити на школах у такому «експерименті», ми порахували на прикладі однієї області – Чернівецької. На сайті обласного департаменту освіти і науки, молоді та спорту ми знайшли дані, скільки шкіл станом на серпень беруть участь в експерименті – 262. З них 140 вже отримали ключі до порталу і завантажили первинні дані.

Якщо в кожній навчається від 501 до 1000 учнів, то від цих шкіл приватна компанія отримає: 2690 гривень помножити на 140 шкіл дорівнює 376 600 гривень.

 

Хто робитиме гроші?

 

Портал і програмне забезпечення «КУРС» належить харківській фірмі ТОВ «Нові знання». За даними Інформаційно-ресурсного центру, де міститься інформація про всі підприємства і підприємців, належить воно Черепановій Тетяні Олексіївні. Їй належать і «Мої знання».

 

Як не стати жертвою «експерименту»

Відповідь нам підказала адміністрація нашого столичного Подільського району, куди, дізнавшись про їхню участь в експерименті, ми направили запит про джерела фінансування.

Нам повідомили – нічого не платили, бо на це не виділено грошей.

«Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21.06.2012 №729 «Про запровадження в загальноосвітніх навчальних закладах та органах управління освітою експерименту «ІСУО-2012» у 2012 році» джерело фінансування на встановлення програми звітності не визначене, тому на даний час взяти участь у цьому експерименті немає можливості».

Тобто сміливий Подільський відділ освіти просто проігнорував наказ МОН Дмитра Табачника.

 

 

Максим ОПАНАСЕНКО,

бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,

для «Галицького кореспондента»