Моє перше знайомство із розумово неповносправними, якими опікується Карітас, почалося з переляку. У маршрутці відчула, що хтось смикає мене за волосся і накручує його на палець. Обернулася — на мене дивилися навіжені очі якоїсь дівчини, яка не казала ні слова, тільки трусила головою. Вже за кілька хвилин ми зустрілись із нею в Карітасі. Вона кинулась мені назустріч і радісно обійняла. Її звати Галя.

 

 

До Карітасу щодня приїжджає кількадесят молодих інвалідів з різними вадами розвитку. Тут їх усі називають дітьми, хоч декому вже за 30. Дорослими їх назвати важко, бо їхні вчинки, реакції і манера спілкування цілковито дитячі. Галя, наприклад, не вміє говорити від народження. Вона все розуміє, але не може вимовляти слова. Коли ображається – плаче, а коли радіє – гучно плескає у долоні.

«Галя дуже активна. Не живе за правилами. Коли хлопці грають у футбол, вона вибігає на поле і грає з ними, – розповідає Ірина Каразуб, яка керує волонтерами, що працюють у Карітасі. – У неповносправних цьому можна повчитися. Вони роблять те, що хочуть, живуть чуттями. Вони не знають стандартів і слова «стоп». Коли ці діти усміхаються, здається, що тобі усміхається цілий світ. Кожна дитина чекає, щоб ти до неї підійшов, привітався, хоче тебе обійняти. В жодній школі такого немає. І це не підла любов, у ній немає ніяких маніпуляцій чи брехні.  Їхня любов дуже чиста і глибока».

Відколи Ірина працює з розумово неповносправними, вона дивується їхній блискавичній зміні настрою: «Вони дуже рідко бувають агресивні, але коли з’ясовують стосунки, то починають сваритися, а вже за кілька хвилин обіймаються і цілують один одного. У них надзвичайно багато любові». Дівчатка усі без винятку мріють про велике кохання. Дехто з них навіть носить обручки. Буває, двоє дівчат по-дитячому сваряться через одного хлопця.

У кожного з цих дітей своя історія. Одну дівчинку мама ще малою кинула в піч. До цього інциденту дитина була цілком здоровою, але матір хотіла її позбутися. Інший хлопчина став неповносправним, вже будучи студентом медакадемії. «Кажуть, він просто перевчився, його мозок не витримав навантаження, – розповідає Ірина Каразуб. – Цей хлопець постійно дивує нас своїми знаннями. Може, наприклад, ні з того ні з сього спитати, як називаються пастухи у Мексиці. А коли бачить, що ми не знаємо, радісно вигукує: «Гуачо!». Багато неповносправних із кризових сімей. 15 інвалідів живуть у геріатричному пансіонаті – у них немає батьків або ті відмовились від своїх дітей.

Для 42 молодих інвалідів Карітас став другим домом. Більшість дітей ходить сюди щодня. Когось привозять батьки, а для декого справжньою гордістю є те, що вони навчилися користуватися громадським транспортом і можуть добиратися самостійно. У Карітасі вони  працюють у творчих майстернях (виготовляють вироби з бісеру, паперу, дерева), грають у футбол, займаються у спортзалі, вчаться танців, їздять на екскурсії, ходять в кіно, спілкуються  з волонтерами, а найголовніше – відчувають, що вони потрібні, і дарують усім свою любов.

Зараз майбутнє цих неповносправних залежить від кожного з нас. Центр соціальної адаптації молоді з особливими потребами на базі Карітасу впродовж 5 років фінансувався за рахунок донорських коштів з-за кордону, а сьогодні прагне продовжити своє існування і потребує допомоги української громади. Як пояснює Володимир Чорній, кошти необхідні на те, щоб забезпечити підопічних харчуванням, закуповувати матеріали для роботи у майстернях, оплачувати світло та газ, а також на мінімальну оплату праці людям, які працюють із ними.

1 листопада Івано-Франківський Карітас розпочав акцію зі збору коштів на підтримку неповносправних «Майбутнє доброї справи у твоїх руках». Акцію підтримує Івано-Франківська єпархія УГКЦ. З благословення митрополита Володимира Війтишина у всіх церквах єпархії впродовж листопада відбуватиметься збір коштів на потреби неповносрпавних. Для цього церква виготовила спеціальні скриньки із написом «Карітас». А волонтери Карітасу проводять в університетах та щонеділі біля Катедри ярмарки-продажі виробів, які роблять неповносправні. Це гердани, шкатулки, листівки, кулінарні книги, рамки для фотографій та ще чимало симпатичних дрібничок, від яких віє теплом і дивовижною позитивною енергією. На ярмарках присутній стенд із фотографіями та короткими історіями про неповносправних – це дуже дієвий спосіб подолати відстороненість і страх перед інвалідами.

   

Неповносправні дуже радіють, коли на ярмарках щось продається. Вони розуміють, що зробили річ, яка комусь потрібна і комусь сподобалась, – для них це неймовірне щастя», – пояснює Ірина Каразуб. Минулого тижня такий ярмарок відбувся у медичному університеті. Особливо виробами цікавились іноземні студенти. Казали, в їхніх країнах такі заходи – звична справа. Хоча за гердани просили 40-50 гривень, хлопці-араби давали за них 200. На ярмарку в медуніверситеті вдалося зібрати 2176 гривень, за що Карітас вдячний усім студентам та викладачам!

Карітасу потрібні також волонтери. Ірина Каразуб каже, що кожна людина сама відчуває, чи цікавою їй буде волонетрська праця. Ірина є волонтером ще з 2004 року. «Мені дуже хотілося знати, що те, що я роблю, направду потрібне якійсь людині, що вона отримує від цього задоволення. Коли людина робить добро безкоштовно, навіть коли її про це не просять, – це мистецтво. Мало хто на це здатен. Бути добрим у цьому випадку – це ризик. Коли я починала працювати з цими дітьми, мені було страшно, я не знала, як з ними поводитись, що їм говорити. Сьогодні я отримую задоволення від спілкування з ними. Вони наповнюють моє життя сенсом, вони дарують мені повноту життя, радість відчуття корисності моєї праці». Це спосіб життя, декому це подобається, а дехто пробує і залишає волонтерство.

Директор Благодійного фонду «Карітас Івано-Франківськ УГКЦ» Володимир Чорній відзначає, що Карітас працює не лише для неповносправної людини, а й для її родини, щоб вона могла відчути себе не одинокою: «Найбільша радість для наших неповносправних – щоб вони мали куди прийти, до кого звернутися, знали, що вони можуть бути з кимось. Тому  ця праця має бути постійною в суспільстві».

Навіть найменша сума – вагома для продовження роботи центру. Митрополит Володимир Війтишин закликає кожного взяти посильну участь у благодійній акції: «Сьогодні ми звертаємося до всіх мешканців та владних структур – відізвіться всі, щоби ми всі разом брали участь у цьому доброму ділі милосердя, і нехай благословить нас Господь у цій праці!»

 

Наталка ГОЛОМІДОВА

 

Розрахунковий рахунок для благодійних внесків:

р/р2600805250617
ПАТ «Кредобанк»
МФО 325365,
код 13652164

 

Якщо Ви бажаєте передати благодійний внесок особисто – чекаємо Вас за адресою:

м. Івано-Франківськ, вул. Л. Українки, 1, телефон для довідок  50-25-46, 77-99-89