Чоловікам або є чим гордитися, або немає. Чотири роки тому онкохірург, головний онколог управління охорони здоров’я області, головний лікар Івано-Франківського обласного онкодиспансеру Володимир Романчук полишив курити. Після більше 20-ти років активного куріння лікар назавжди відмовився від цигарок. Беручи з нього приклад, у лікарні кинули курити майже всі завідувачі відділень і молоді лікарі.

 

– Марк Твен казав: «Кинути курити не тяжко. Я робив це тисячу разів…» Свого часу я також кидав курити не менше тисячі разів, – розповідає доктор Романчук. –

Підлітком я з приглядався до тих, хто курить. В школі деякі хлопці бралися за цигарку вже в п’ятому чи у шостому класі. Їх вважали передовими, як тепер кажуть – продвинутими. Але сам я до закінчення школи не пробував ні цигарок, ні алкоголю. 

Почав курити в армії. Обставини спонукали. Я служив танкістом, був командиром танка. У нас було тільки два солдати, які призвалися після школи. Всі решта прийшли служити з вузів чи уже працювали. Одним словом, то були старші хлопці. А ми двоє з товаришем були для них «жовторотими». Зрозуміло, що треба було доводити свою, так би мовити, мужність. І от вже під самий кінець служби я «здався». Перший раз спробував, що це таке курити – а то була міцнюща червона «Верховина», – і ледь із танка не впав. Так мені закрутилося в голові. Здалося – ейфорія… Потім як медик я зрозумів, що то була ніяка не ейфорія, а навпаки. Перша реакція організму на отруєння нікотином – спазм судин, набряк і подразнення дихальних шляхів.

Куріння ввійшло у звичку, коли поїхав на роботу хірургом у районну лікарню на Львівщину. Операції, недоспані ночі. Намагався кинути, але не вдавалося – давав собі слово і забирав його назад. Одного разу, щоби була відчутна відповідальність, пообіцяв собі – а я вже тоді мав сина, – що як народиться дочка, то полишу курити. Але й тоді не кинув… Коли журналісти зверталися до мене із запитаннями, то я старався не торкатися тем, пов’язаних з курінням. Бо що я міг як лікар коментувати, що радити і в чому застерігати, якщо сам курив? Ховався – виходив з кабінету, йшов за ріг будинку, щоби мене не бачили підлеглі й хворі, виходив у кімнату відпочинку. Мені було дуже незручно перед довколишніми…

Як чоловік і як лікар-онколог, я розумів, що це дійсно погана звичка. Для людини необхідністю є їсти, пити, дихати, але немає необхідності курити. Починаючи курити, людина потрапляє в залежність. Нікотин – це наркотик, тільки офіційно дозволений. До куріння більше звикають, ніж до алкоголю. А будь-яка залежність – то гріх великий.

Але вже чотири роки, як я не курю. І знаю, що більше курити не буду. Ніхто з моїх колег в лікарні не вірив, що я зможу полишити цигарки. Та коли побачили, що покинув – місяць, два, півроку, рік, другий, – то теж почали «підтягуватися», почали кидати курити. І зараз уже більшість хірургів онкодиспансеру позбулися цієї звички.

Ми, онкологи, на відміну від інших людей, щодня бачимо, якої шкоди завдає нікотин. Це одна з найсильніших отрут, яка включається в обмін речовин, накопичується в організмі і поступово руйнує його – призводить до невиліковних хвороб. Це правда, що крапля нікотину вбиває коня, – без жартів. Цигарковий дим містить до 400 різних шкідливих речовин, серед них 200 – канцерогенні. Немає такої системи організму, яка би не була вражена цими речовинами. З часом розвиваються рак легенів, рак ротової порожнини, горла, трахеї. А також бронхіальна астма, серцеві та респіраторні хронічні захворювання. Треба казати правду: ті, хто не курить, а просто перебуває поруч із курцем, все одно отримують ті ж самі шкідливі речовини. А біля дорослих ще й діти бігають! Мені досі незручно, коли згадую, як курив при маленькому синові…

Покинути допоміг товариш. Якось так влучно «поцілив» у потрібне місце. Я забув цигарки у нього в машині і хотів повернутися. Тоді друг просто, але якось дуже вагомо сказав: «Ти що, не маєш сили волі? Цигарка над тобою взяла верх?» Мені стало дуже неприємно. І справді, думаю, невже цигарка мною керує? Невже я не маю волі? В мені заграла така чоловіча гордість – ні, я сам керую своїм життям! Тоді й сказав, що кидаю курити.

То була науково-практична конференція в Гурзуфі, у Криму. Приїхав додому – так, мені зле було. «Ламало» приблизно три перших дні. Я свідомо поклав почату пачку цигарок, з якої постановив собі більше не брати жодної, перед очима – на книжкову полицю. І, правду кажучи, переживав своєрідну внутрішню борню. Ну, міркую собі, закурю ще один раз. Ну, що таке один раз? Але потім сам до себе: ні, цигарки мене не зламають, не піддамся я їм, бо я сильніший. І так день у день.

Так, попервах був фізичний дискомфорт. Прояви у кожного індивідуальні і залежать від особливостей організму. В мене була тахікардія, здавалося, не вистачає повітря, я задихався. З’явився грудний біль. Гострі вияви бути перших три дні, потім їх інтенсивність поступово зменшувалася. За недовгий час все минулося. Зараз тяги до цигарок немає зовсім.

Між іншим, за моїм прикладом кинув курити і вже теж кілька років не курить мій найкращий товариш Мирослав. Ми усвідомили, що куріння веде до залежності. А нам треба зберігати ясний розум і вільну душу.

В Україні курить кожен другий чоловік і кожна п’ята жінка. Це 9 мільйонів активних курців. Кожен третій підліток викурює першу цигарку у 10 років. За офіційною статистикою, в Україні від хвороб, пов’язаних із курінням, щороку помирають близько 120 тисяч людей. Захворюваність на рак легенів серед курців у 30 разів більша, ніж серед тих, хто не курить. Куріння істотно збільшує ризик захворіти на рак язика, гортані, стравоходу, шлунку, сечового міхура. Особливої шкоди завдає жіночому організму. Абсолютно неприпустимо курити вагітним, це призводить до гіпоксії дитини ще в лоні матері.

Знаю, що, кинувши курити, вчинив правильно. Не можна показувати такий негативний приклад своїм дітям і внукам. Проблема в тому, що склався суспільний стереотип успішного чоловіка, який обов’язково має курити. З екранів уже більше півстоліття пропагують куріння. Всі позитивні герої курять – і молодь сприймає це як частину позитивного образу. Тому я би рекомендував батькам говорити з дітьми. Пояснювати, що то насправді реклама тютюнової індустрії та залежності, на якій роблять великі гроші.

Як лікар, акцентую: не починайте курити. Насправді в курінні немає ніякої привабливості. Це міф. Як і міф про те, що кинути курити дуже складно. Це не так. Тільки кидати треба різко – раз і назавжди. На мою думку, всі поступові програми – обман. Самообман, коли викурюєш щоразу на цигарку менше. Тебе обманюють, коли пропонують цукерки і пластирі. Просто набивають собі кишені за твій рахунок. Знаю, що треба взяти себе в руки і «відрубати» будь-яку можливість вияву слабкості.

До речі, ті цигарки, які були в моєму житті останніми, ту пачку символічно зберігаю в гаражі. Поглядаю на неї й розумію: це трофей моєї перемоги. Тому кажу: все в наших руках – людина себе змінити може.

 

Розмовляла Наталія КУШНІРЕНКО