Якось

КОСМОПОЛІТЕН

У подруги підростають хлопці: одному 2 роки, другому 5 років. Щось притихли в себе кімнаті. Вона заходить подивитись, що таке, і бачить картину. Хлопчаки сидять на дивані і дивляться «Космополітен». Старший тикає пальцем на модель і питає:

– Цю будеш?

– Ні-і.

– А цю будеш?

– Буду.

– А цю?

– І цю буду…

Тут подруга не витримує і питає:

– Андрійку, а що ж ти будеш?

– Не знаю. Але бу-у-уду-у-у!

 

Колись

ПОЛІТ

У совкові часи була фішка: якщо батьки виїжджали надовго у відрядження за кордон, то дітей брали з собою. Так от, одна досить юна особа зібралася летіти в Болгарію з батьками, тому (не знаю, з яких причин) її змусили проходити повне медичне обстеження. Одним з кабінетів, який необхідно було відвідати, був нічим не примітний кабінет гінеколога. І ось після глухого стуку в двері з фразою “Можна?” дівчина, червоніючи від збентеження, заходить до гінеколога. Слід зазначити, що дівчина на прийомі у лікаря такого профілю перший раз у житті. Побачивши яскраво-червоний колір обличчя панночки, лікар (зрозуміло, що мужик) зметикував, що краще не травмувати психіку дівчини, взяв у неї її направлення і попрямував за ширмочку в кабінеті. І вже звідти попросив панночку розташовуватися у відповідному для неї кріслі. Через три хвилини почулося запитання: “Ви готові?” – “Так”, – відповіла панночка, після чого лікар вийшов з-за ширмочки і побачив картину маслом! Дівчина вляглася в гінекологічне крісло в принципі правильно: тулуб у кріслі, голова на підголівнику, ноги на тримачах – все добре. Тільки все це – на животі! Лікар, побачивши цей політ тіла в кріслі, остовпів, після чого з усмішкою видав запитання: “Куди летимо?” Відповідь підкосила його на весь день. Дівчина, обернувшись, з тим же червоним кольором обличчя, на повному серйозі видала: “У Болгарію”.

 

І взагалі…

Один бізнесмен купив величезний діамант у Південній Африці, який був завбільшки з жовток курячого яйця. Але всередині каменя була виявлена тріщина, і чоловік дуже засмутився через це. Він показав цей діамант ювелірові з надією, що той порадить, як з ним вчинити. Майстер захоплено похитав головою і сказав: “Цей камінь можна розколоти на дві частини, і вийде два чудових діаманти, кожен з яких буде дорожчий від цього цілого діаманта. Але проблема в тому, що необережний удар по камені може розбити це прекрасне диво природи на жменю дрібних камінчиків. Вони будуть у багато разів дешевшими від цілого і практично не матимуть ніякої цінності. Я не хочу так ризикувати і не беруся за цю  роботу. Так само сказали й інші ювеліри у багатьох країнах, де він бував з діловими поїздками. Тоді йому порадили звернутися до старого ювеліра з Амстердама, у якого були золоті руки. В той же день бізнесмен прилетів до Амстердама і знайшов там старого ювеліра. Той з цікавістю розглянув камінь через монокль і почав попереджати про ризик. Бізнесмен обірвав мову ювеліра і сказав, що цю історію він вже чув і знає напам’ять. І ювелір погодився допомогти, назвавши ціну за роботу. Коли господар каменя дав згоду заплатити, мудрий ювелір звернувся до молодого підмайстра, який сидів далеко спиною до них і займався своєю роботою. Взявши камінь, хлопчина поклав його на долоню і один раз вдарив по діаманту молоточком, розбивши його на дві частини, і, не озираючись, повернув ювелірові. Вражений господар діаманта запитав: “Як давно він у вас працює?” – “Лише третій день. Він не знає справжньої ціни цього каменя, і тому його рука була твердою і не здригнулася”.