Один із визнаних політичних «важковаговиків» Прикарпаття Зіновій Шкутяк сходить з політичного рингу. Сходить разом з партією Віктора Ющенка «Наша Україна», якій залишився вірним навіть тоді, коли стало очевидним, що вона перетворилася на політичний «Титанік», який поспіхом покидали чимало колишніх соратників.

 

Після поразки «Нашої України» на парламентських виборах її незмінний лідер в області, народний депутат 5-го і 6-го скликань Верховної Ради, а перед тим «дворазовий» мер Івано-Франківська Зіновій Шкутяк підбиває підсумки активної політичної роботи, аналізує перші кроки нового парламенту і робить обережні прогнози на наступний рік.

 

 

– Зіновію Васильовичу, що означає 1% «Нашої України» на виборах – остаточне прощання з «помаранчевою ілюзією», критичну недовіру до Ющенка, запит на інакшу політику і політиків? 

Думаю, що трошки не так. Звичайно, що певні сподівання людей не справдилися. Але такий результат на виборах, мені здається, не пов’язаний лише з цим. Думаю, спрацювали добре розкручені партійні бренди, виставлені «єдиними», які можуть щось змінити в країні. Вони потрапили у хвилю й осідлали її. Вона їх і винесла.

Приблизно таке ж я бачив у 2002 році: тоді також вигравали усі, хто йшов під прапором Блоку «Наша Україна», і виборці також не надто приглядалися, хто під цим прапором справжній, а хто замаскована «тушка».

Добре одне – самі виборці продемонстрували єдність, бо напередодні виборів складалося враження, що нас, галичан, вже поділили на дрібні частинки. А навчитися відрізняти справжнє від підробки рано чи пізно таки доведеться.

– Зараз, після виборів, Ви не вважаєте, що похід Ющенка до парламенту був таки помилкою? І що найгірші підозри про те, що це був проект Банкової, таки існують?

Я не те що не вважаю, я дещо навіть знаю. Скажу єдине: що стосується «проектів Банкової», то ті люди, які гадають, що Ющенко може бути чиїмось проектом, глибоко помиляються. Ющенко є людиною, яку ніхто ні при яких обставинах не зіб’є з курсу, який він обрав. Для нього національні інтереси стоять на першому місці, і ніяка Банкова чи інші сили не зможуть його в цьому змінити. Стосовно походу на вибори – я не вважаю, що це була помилка. Хоча б тому, що участь у виборах дала можливість сказати суспільству чимало такого, що потрібно було сказати. В цьому і був позитив.

– З боку «Нашої України» в основному лунала критика на адресу Об’єднаної опозиції – це те, що потрібно було сказати?

Об’єднана опозиція – це ж лише слова. Ми теж були опозицією, і теж були об’єднаною. Але вдала попередня «розкрутка» дала їм можливість здобути першість.

– Ви справді вважаєте, що причина поразки тільки в технології? 

Не тільки. Зрештою, наша кампанія не була зовсім невдалою. Вона була короткою, слабо забезпеченою фінансами…

– Гаразд. І що тепер? Партія «Наша Україна» зникає з політичного ландшафту? Що буде з головою?

Я можу висловити лише свою думку. Бо сьогодні справді є різні погляди. Незабаром відбудеться рада партії, і ці питання будуть обговорюватися. Я вважаю, що все-таки партія буде існувати і буде перетворюватися в правоцентристську силу з відповідною ідеологією. В Україні такої партії зараз немає, є праві, є радикальні, а такої – нема. А з погляду політичного розвитку країни правоцентристська партія обов’язково повинна бути. Відомо зі світового досвіду, що у важкі кризові часи саме права ідеологія виводила суспільства із складних ситуацій.

– Віктор Ющенко залишиться головою?  Такий низький результат – це також і його «заслуга»…

Не думаю, що потрібно це перекладати на якусь конкретну особу. Тим більше, що хто-хто, а він якраз і відпрацював. Це ми недопрацьовували. Та суть не в цьому. Суть у тому, що я й сьогодні можу стверджувати, що наразі в Україні політика рівня Ющенка я не бачу. Це ж уперше за стільки років лідером держави став українець по крові і по духу.

– Вибори суттєво оновили Верховну Раду. У ній опинилося чимало людей, яких досі просто не було у великій політиці. Можна сподіватися, що процес зміни політичних еліт таки зрушив з місця? І з’явиться нова якість вітчизняної політики?

Помріяти можна. Я б хотів, щоб так було. Та є певні сумніви. Звичайно, виглядає парламент дещо інакше, і це добре. Але ж результат… А мене колись вчили, що найважливіше – це його величність результат.

– Рада відпрацювала всього кілька днів. Може, ще зарано робити висновки про результат?

Чому ж? Спікера обрали, прем’єра обрали…Більшість мають Регіони. Очевидно також, що коли буде треба, то зможуть мобілізувати ще переконливішу більшість. З іншого боку, так, демонстрація радикалізму принаймні піднімає дух прихильників опозиції. Принаймні в цьому є позитив.

– Ви не проти силових протистоянь, бійок у Раді?

Знаєте, я сам свого часу брав у такому участь, і, скажу вам, це досить гидка справа. Після того я себе завжди дуже погано почував. Сам на себе був злий. Та бувають ситуації, що нема іншого виходу. Та в нашому конкретному випадку я не думаю, що аж така була ситуація. Тут просто свідомо демонструвався програмовий радикалізм, була спроба закріпити, підтвердити його картинкою на телебаченні. Цим досягнуто того маленького результату, який і планувався.

– Ця рада дотягне до виборів президента?

На жаль, зараз у парламенті я не бачу реальної сильної альтернативи, яка могла б серйозно  загрожувати Януковичу і його політиці. Сьогодні відбуваються центробіжні процеси в провладному середовищі. От де шанс опозиції – вчасно ними скористатися. Кадрові призначення в уряді показують, що стосунки між різними групами впливу загостряться. Вся кадрова політика Януковича зараз заснована на страху. Мене взагалі дивує, звідки в нього стільки цих страхів. Хто так президента лякає? Його проїзд по Києву – це спецоперація, в парламент на перше засідання прийшов – тьма охорони…

– І він збирається вигравати вибори в 2015 році?

Збирається. В 2010 році він їх виграв. У 2012 році – виграв. Тому розвиток ситуації залежатиме не стільки навіть від опозиції, скільки від внутрішніх процесів у владному таборі.

– Про суспільство в таких розкладах, схоже, взагалі не йдеться? Що ж нам робити?

Нам – бути розумними. Говорити з людьми, готувати ґрунт. І в 2015 році шанс переобрати Януковича буде. Просто йому в опоненти треба підготувати адекватну і розумну людину. І підготувати таких кандидатів – головне завдання суспільства на сьогодні.

–  Вже у 2013 році країну чекають дуже серйозні випробування. Вистоїмо?

Без сумніву, перед Україною в наступному році стоять колосальні проблеми. Економічна криза прогресує, піку її ми ще не сягнули. Це перше. Друге – країну продовжують розділяти. І це – головна проблема. Внутрішня розділеність ослаблює державу. Робить її вразливою перед зовнішніми загрозами, та й перед економічною кризою також. Сьогодні потрібні мудрі політики, які завданням номер один поставлять собі солідаризацію України.

– Хто ж її об’єднає? Ось уже двадцять років нема кому…

Я не бачу, хто може проблему вирішити, але бачу, що проблема існує. Втім, є певні позитивні сигнали навіть у цій ситуації. Скажімо, обрання спікером Володимира Рибака – це вже компроміс. І не найгірший варіант з можливих. Значно гірше було б, якби спікером став, наприклад, Лавринович, стопроцентний служака, що виконував би найдурніші рішення.

Зрозуміло, що головна перевага Рибака для Януковича – такий спікер не претендуватиме ні на що на виборах президента в 2015 році. Але, з іншого боку, Рибак – політик, налаштований на пошук порозуміння в радикальних ситуаціях. Він любить спокій і буде робити усе, щоб запобігти конфлікту.

Інша справа – прем’єр Азаров. Не розумію, як ми збираємося вийти з економічної кризи з абсолютно непрофесійним прем’єр-міністром. Він може тільки розповідати байки про те, як «всьо харашо», як свого часу розказували за Союзу. Вже Союз давно розвалився, а такі, як Азаров, і досі розповідають, як усе було добре.

– Сьогодні влада стоїть у шпагаті між Митним союзом і Європою. Схоже, вибір таки доведеться робити. Ваш прогноз який?

У 2013 році не виключені радикальні зміни в курсі розвитку України. Я все-таки маю надію, що ці зміни будуть на користь європейського вектора.

Європа все-таки розуміє значення України. Ми це й сьогодні бачимо з заяв високопосадовців ЄС. Та візьміть ту ж Польщу. Гадаєте, вона з якоїсь романтичної любові до нас ось уже стільки років є послідовним адвокатом України в Євросоюзі? Ні, це їхній дуже прагматичний вибір. Бо якщо Україна не встоїть, неприємності згодом з’являться в багатьох… Найменший поділ України може мати катастрофічні наслідки.

– Повернемося до справ місцевих. Ви стежите за франківською політикою?  Оцініть ситуацію в місті: в розрізі стосунків мера з радою, наприклад.

Ситуація недобра. Коли я був міським головою, з депутатським корпусом також були різні відносини. Але я завжди намагався виходити з таких міркувань: мене обрали івано-франківці, депутатів обрали ті ж івано-франківці, то невже ми не можемо порозумітися? Нас же обрали ті самі люди! Можна мати різні думки і бачення, але не можна доводити ситуацію до абсурду. А щось недобре діється не тільки тут. Візьмемо, до прикладу, Львів. За десятки років вперше Львів почали справді приводити до порядку. Я не зрозумію, як це можна не підтримувати? Чому міськрада торпедує мерію? Чому мовчить громада?

– Зараз часто згадують, що за Шкутяка в Івано-Франківську було більше порядку, сніг, скажімо, з вулиць взимку вивозили… Не розглядаєте можливість повернутися? До виборів міського голови не так і далеко…

А ще кажуть, що польська цегла була набагато міцніша, ніж нинішня. Та й взагалі, все колись було краще (сміється). На сьогодні це в мої плани не входить.

– Говорять про можливе повернення до Франківська Олега Синютки, Вашого колишнього заступника і протеже.

Це був би виграш для міста.

– А є такий сценарій?

Думаю, що нема. На жаль.

– Серед місцевих політиків чимало людей, які вважалися близькими до Вас, а частина – взагалі ледь не вихованці… Той же Марцінків чи Сич, наприклад. Як оцінюєте їхню роботу?

Я завжди вважав, що Олександр Сич – добрий політик. Вважаю його одним з найкращих політиків у «Свободі». Але от мером міста він бути не може, це не його робота, і я на цьому наполягав у 2006 році. А депутат з нього буде. Та й як голова обласної ради Сич непогано себе показав. 

– Як гадаєте, варто чекати серйозних кадрових змін у керівництві областю? Останнім часом поширювалася інформація про можливу відставку голови ОДА Михайла Вишиванюка.

З точки зору влади, заміна Вишиванюка позитиву не дасть, буде гірше. Михайло Вишиванюк – це компромісна фігура, з порушенням цього компромісу область лише програє. Але відставки не буде.

– Ви взагалі плануєте брати участь у політичному житті? Чи остаточно оберете відпочинок?

Думаю, завжди можна знайти спосіб робити добрі справи. В нас, до речі, велетенський обсяг роботи в громадянському секторі, як кажуть, «у низах». Коли ти вгорі, тобі здається, що хтось інший мав би цим займатися. Але… це як з борщем – от зварив начебто гарний борщ, але спеції забув, і в ньому чогось не вистачає, не смакує. От громадська робота і є тими спеціями, які роблять політику насправді якісною і правильною.

 

 

Розмовляв Андрій СОВА