Директор модельної агенції «Ювента» Тетяна Терсенова-Заводовська із тих жінок, про яких кажуть – сама елегантність. Незалежно від того, чи вона проводить заняття, чи дає прес-конференцію, чи відкриває світський бал, вона завжди модна і стильна. Тетяна Герасимівна вчить своїх моделей, як не розгубитися у світі моди і завжди виглядати вишукано. Кілька порад і секретів вона розповіла й для «Галицького кореспондента».

 – Мабуть, кожна дівчинка мріє бути модною, але чомусь не всім вдається.

 

Мода – це керована епідемія. Бути модною і гламурною неможливо, якщо слідкувати за тими тенденціями, які нам щороку пропонують дизайнери. Жодна нормальна людина не заробляє стільки грошей, щоб постійно бути модною.

Я завжди кажу, що модно – не те, що тобі намалювали на картинці, а те, що тобі пасує. Насправді мода створена для того, щоб з допомогою одягу грамотно перетворити недоліки людини у її переваги, а ідеальну фігуру підкреслити, а не спотворити неправильним одягом. Я от постійно сварюся зі своїми дівчатами через бедрівки.

 

 – А чим завинили бедрівки?

Навіть коли висока дівчинка з гарними довгими ногами вдягає бедрівки, у неї торс з головою виходить такої ж довжини, як нижня частина і дівчинка стає подібною на таксу, бо бедрівки візуально вкорочують ноги. А ще плюс чоботи-уггі! Я беру таблицю і малюю дві однакові фігури: одну ми вдягаємо в ці бедрівки, уггі, плюс коротка кофтина з голим пузом і коротка курточка. Другу фігуру ми вдягаємо в штани з високим поясом, гарну блузку з жабо і туфельки на танкетці чи на платформі, щоб візуально збільшити зріст. Всі погоджуються, що другий варіант кращий. Пошити штани з високим поясом – це модно, їх у Європі вже три-чотири роки носять і будуть носити. А нам сюди привозять бедрівки, які вони самі вже не носять. Бедрівки не пасують дівчатам ні з довгими, ні з короткими ногами.

 

– Що має знати кожна дівчина, щоб бути модною?

Я вважаю, для того, щоб бути модним, треба просто вміти носити одяг. Особливо зараз, коли його так багато. От два дні тому дивилась нову так звану «капсульну» колекцію – думати багато не треба, треба просто зазирнути в свою шафу, в якій можна знайти все. Бо що таке нове? Це добре забуте старе. Просто треба докласти трохи розуму і рук, щоб завжди бути «в струї». Якщо знайти стару сумку, яку ти вже не носиш, і, сидячи вдома перед телевізором, взяти з бабусиної скрині ґудзики різних кольорів і обшити ними один кут сумки – зеленими, червоними, жовтими, білими, синіми – і будеш мати оригінальну, модну сумку. Зараз знову модні принти тварин – різні жучки-павучки. Береш футболку, заходиш у магазин «Кравецькі додатки», а там цих жучків-павучків ціле море. Набираєш, скільки хочеш, розкладаєш на футболці, пройшовся праскою – і маєш модну футболку, і ні в кого такої немає!

У мене одного разу впав попіл на дуже дорогу футболку, і я його так струшувала, що вийшло дві дірки. Я взяла цю футболку, взяла цигарку і продірявила її всю. Всі були нажахані. А потім ще тиждень я сиділа і всі ці дірочки обробляла різнокольоровими муліне. І у мене вийшла футболка вся в дірочках, але кожна дірочка була обшита іншими нитками. Всі були в захваті. А потім прийшла ще одна ідея: між двома дірками я просунула атласну ниточку і зав’язала бантик, зробила бантик знизу і бантик зверху – це вже була третя футболка. Казали – просто бомба!

 

 

 – Щоб бути модною, не обов’язково стежити за модними тенденціями?

Не варто ганятися за модою, можна купити якусь одну деталь – штани модного крою чи модного кольору, або модну кофту. Все решта можна знайти у наших шафах, або зробити чи переробити. Для чого створений одяг? Щоб захищати від холоду, прикривати голизну і перетворювати наші недоліки у наші переваги. Якщо вдало підібрати сукню, можна видовжити ноги, збільшити груди, звузити плечі тощо. Найгірше, коли люди сліпо наслідують моду: побачила щось на актрисі чи на подружці – і теж таке хочу. Вона не дивиться на свою талію чи на свою попу, не розуміє, що їй це не пасує. У нас дуже багато людей сліпо копіюють і не хочуть звернутися до спеціалістів, до стилістів, щоб їм порадили, що саме їм пасує. Сліпо не можна наслідувати. Людина має носити те, що їй пасує, а не те, що носить подруга чи кінозірка.

Мода має починатися не з картинки у журналі, а з того, що кожна дівчинка має зрозуміти свій тип фігури. На заняттях у «Ювенті» ми займаємося не лише цим. Ми вчимо робити правильний макіяж, на нього теж є мода. Підбирати зачіски. Ідеальних людей немає, але розумні люди аналізують себе, вчаться підбирати те, що їм пасує, а немудрі – копіюють. Зараз купа реклами про накладні нігті з різними візерунками. В усі часи, відколи почали займатися манікюром, працювала одна незаперечна істина: чим світліший лак на нігтях у жінки, тим вона вишуканіша. Коли я бачу, що приходять дівчата на заняття з нігтями в ромашки і в тюльпани, у мене «розрив мозку». Я категорично не дозволяю зараз робити такий манікюр. Я теж колись собі робила квіточки на нігтях. Але зараз це вже давно не модно. Або приходять з яскраво-червоними нігтями – от ми бачили такі в журналі. Я кажу: там не нігті, там цілий образ – помада, сукня, зачіска. Але ж ви так йдете на роботу, а потім ще ходите тиждень, поки він не облізе.

 

 – У багатьох установах немає вимог до робочого одягу.

Те, що немає вимог, – правда. Заходиш в наш «білий дім», а там секретарка: довжелезні розмальовані нігті, не знаю, скільки сантиметрів, у вухах дешеві сережки за три копійки, золоті перстені ледь не на кожному пальці, на голові якесь пір’я, вечірній макіяж, який був вечірнім ще вчора, але, видно, його ніхто не змивав.  Балонова спідниця, чоботи-ботфорти вище колін – таке враження, що ти прийшов не в державну організацію, а в якийсь бордель. Інша чиновниця носить рожевий обруч з бантиком і ходить вся в шлярках і воланах.

Нещодавно я була в журі конкурсу «Міс Версаль», оцінювали діловий стиль. Всі дівчатка вийшли ідеально: довжина спідниці збережена, білі блузочки, дехто вбрав окуляри, волосся зібране. Всі нормальні, а одна красуня вирішила виділитись: спідниця заледве прикривала сороміцькі місця, жабо на третій розмір грудей, а ззаду гола спина, розпущене волосся і сережки лежать просто на плечах. Їй за це зняли всі бали, але біля мене один чоловік в журі дуже тішився, каже, у нас так можна ходити. Перепитую: в такій спідниці і з голою спиною? «Так, нам це подобається», – була відповідь. Чому ж ми можемо навчити молодь, якщо з одного боку розповідаєш, як має бути, а з іншого є такий дядько, якому хоч у спідній білизні на роботу прийди, аби прийшла?

На роботі треба носити протокол – спідницю, блузку і жакет. Є фірми зі своїм корпоративним уставом, де дозволяють носити штани. Не допускається, так як у Франківську, – йду на роботу на шпильках, приходжу, знімаю, вдягаю кімнатні тапки і сиджу, як клуня. Ти можеш іти на роботу в кросівках і джинсах, але прийти і переодягнутися так, як передбачає протокол.

 

– Івано-Франківськ – як суцільний подіум. Незалежно від часу доби чи не всі дівчата на шпильках, здається, що одягли на себе усе найкраще, що у них було.

Колись ми з подругою сиділи в «Бізе», а поруч сиділи німкені. Їхні чоловіки були на нараді в «білому домі». Моя приятелька розуміє німецьку і переказує, про що ті говорять. Одна німкеня казала іншій, що не дозволить своєму чоловікові тут працювати, бо ціле місто – вулиця червоних ліхтарів. Вдень усі в бойовій готовності: в панчохах, блискітках, на шпильках. Я також люблю високий каблук. Але у нас справді якийсь перекіс зі шпильками. З іншого боку, багато людей вважає, що високий каблук – це шкідливо. Кажу як лікар – шкідливою є пласка підошва. Ці всі в’єтнамки, босоніжки, уггі – це вбивство для хребта. Нога має бути відірвана від землі хоч на п’ять сантиметрів, не даремно звірі ходять ніби навшпиньках.

 

 – Але не лише Франківськ нагадує вулицю червоних ліхтарів. Така ситуація типова для України загалом. Як вважаєте, чому так сталося?

За Радянського Союзу у нас, фактично, не було розмежування на вищий і нижчий клас. Була лише інтелігенція – ці люди знали, що можна, а що не можна, вони одягалися краще, але це не означало, що дорожче, просто зі смаком. Зараз інтелігенція нівелювалася. Вся українська інтелігенція лишилася на базарі – інженери, вчителі, лікарі. Виліз новий клас  нуворишів, а разом з ними снобізм – речі мають бути дорогими, їх має бути багато. І ці безграмотні в плані моди люди диктують смак іншим. Весь київський бомонд, який ми бачимо по телевізору, – це на дев’яносто відсотків жителі периферії. Усі ці дружини новоспечених бізнесменів – хто їх вчив розумітися на моді? Ніхто. Вона тупо бере журнал і дивиться на подіумну колекцію, де в одному образі нам показують, які модні браслети, які модні перстені і кулони. Це ж не означає, що треба в усьому цьому ходити. Етикет говорить: якщо на тобі сережки, кулон, браслет і перстень – це забагато, має бути три предмети максимум.

Дуже багато наслідування. Зірки на сцені у багатьох випадках епатують, вони не ходять так у повсякденному житті, сценічний образ не можна сліпо копіювати. Але про що мова, якщо навіть вчителька в школі стоїть перед своїми учнями, а її декольте обсипане камінчиками і блискітками – це ж вчителька, людина, яка має бути прикладом, авторитетом. А зараз з кого брати молоді приклад?

 

– Що порадите жінкам, які хочуть гарно виглядати?

Кожна людина має визначитися, що їй пасує для її типу фігури, для її повноти, кольору волосся. Можна для цього зазирнути в Інтернет, але найкраще порадитись зі спеціалістами. В Івано-Франківську можна підійти до будь-якого дизайнера, наприклад, до Віталія Цалка чи Ксюші Петрової, і вони обов’язково дадуть вам пораду.

По-друге, треба запам’ятати одне правило – за модою встигнути неможливо, можна використовувати певні тенденції, які нам пропонують дизайнери, але треба носити те, що тобі пасує, в чому тобі зручно і комфортно і що тобі по кишені. Найголовніше – дівчина має бути чиста і охайна. Для жінки головним є не так одяг, як голова і ноги – охайна зачіска і гарне взуття. Можна бути у звичайному платтячку з ситцю, але з розкішною шевелюрою, у стильних босоніжках – і виглядати на мільйон, а можна натягнути на себе дорогу дизайнерську річ, але мати немите волосся і обдерті мешти й виглядати жалюгідно.

 

Розмовляла Наталка ГОЛОМІДОВА