Державні податкові та міграційні служби сьогодні поспішно збирають інформацію про власників квартир, площа яких перевищує 120 кв. м., та будинків площею понад 250 кв. м. З 1 січня 2013 року власники такої нерухомості повинні платити податок.

 

Наразі ні податківці, ні фінансисти не беруться прогнозувати, скільки отримають місцеві бюджети з податку на житло. За словами начальника відділу взаємодії із ЗМІ та громадськістю ДПС області Михайла Королика, загалом по Україні очікується зібрати з власників дорогих квартир і будинків аж… 95 млн. грн. Цілий пшик, як на врочисто заанонсований владою «податок на багатство».

В області податкова планує до квітня узагальнити інформацію, яку готує Державна міграційна служба, про об’єкти нерухомості та їх господарів. Щоквартально ці дані будуть оновлюватися. Потім податківці вручатимуть власникам нерухомості повідомлення про суму податку та платіжні реквізити. Як зазначає Королик, юридичні особи до 1 лютого повинні подати до податкової декларацію про нерухоме майно. Податок за звітний рік сплачується юридичними особами авансовими внесками щокварталу до 30-го числа місяця.

За словами начальника фінансового управління Івано-Франківської міської ради Вікторії Сусаніної, у дохідній частині міського бюджету на 2013 рік закладено 200 тис. гривень – по 100 тис. гривень з фізичних та юридичних осіб. Не густо. Втім, поки що невідомо, чи вдасться виконати навіть ці скромні плани. Сусаніна зауважує, що зараз взагалі немає бази даних про фізичних осіб, а юридичні особи повинні самі про себе подати відомості у податкову. «Але процес пішов. Минулого року прийнято відповідне положення, і до 2014 ми плануємо повністю налагодити роботу зі збору цього податку», – зазначає начальник фінуправління обласного центру.

Як рахувати?

Отже, з цього року власникам квартир площею більше 120 і будинків більше 250 «квадратів» доведеться раз на рік сплачувати податок. Зазначимо, що цей податок не платитимуть власники комерційної нерухомості.

За квартири від 120 до 240 кв. м і будинки від 250 до 500 кв. м житлової площі на рік платитимуть 1% від мінімальної зарплати, тобто 10,73 грн. за кв. м. у 2013 році. Наприклад, якщо житлова площа квартири становить 130 кв. м., то оподаткуванню підлягає 10 кв. м (130-120). Власник такої квартири має сплатити до бюджету 107,3 грн. (10х10,73).

Якщо ж ви власник квартири, житлова площа якої перевищує 240 кв. м, чи будинку площею від 500 кв. м, то заплатите бюджету 2,7% від «мінімалки», тобто 28,97 грн. за кожний «квадрат», окрім неоподатковуваних 120 метрів. До прикладу, якщо ви володієте однією або декількома квартирами загальною житловою площею 600 «квадратів», ваші оподатковувані метри: 600-120 = 480 кв. м. Сума до сплати: 480х28,97 = 13905,6 грн.

За законом, щороку до 1 липня власники квартир мають отримати від податкової повідомлення-рішення із сумою та реквізитами до сплати. Власник житла повинен сплатити податок протягом 60 днів з моменту отримання рахунку. Якщо не встиг, доведеться заплатити ще й штраф. При простроченні до 30 днів він складе 10% від суми боргу, якщо більше – то 20-30%. До того ж, за кожний день прострочення сплати штрафу від вас зажадають сплатити і пеню.

Зауважимо, що оподаткуванню підлягають житлові будинки, прибудови до них, квартири, котеджі, другий та кожен наступний садовий будинок. Натомість не оподатковується житло, яке перебуває у власності держави або територіальної громади, також не обкладається податком житло, розташоване в зонах відчуження або виселення. Дитячі будинки сімейного типу, дачні, садові будиночки, гуртожитки і доми багатодітних сімей (але не більше одного будинку на сім’ю ) також потрапили у виняток.

Податку можна уникнути?

В Івано-Франківську не так багато квартир, за які власникам доведеться сплачувати цей податок. Втім, «ГК» таки вдалося поспілкуватися з господарем однієї з них. «До такого типу податків я ставлюся позитивно, це правильно. Але в такому вигляді цей закон я оцінюю негативно. Тому що він неповноцінний і має багато можливостей для уникнення завдання, яке ставилося цим податком, – коментує закон власник «розкішної» квартири пан Руслан. – Наприклад, перший негатив цього закону – що там вказана площа не загальна, а житлова. Наприклад, якщо я маю квартиру площею 160 метрів квадратних, я йду в БТІ і кажу: це буде комора, це ванна, а це кухня, і у БТІ мені зменшать житлову площу до такої, як мені треба. Так з квартири на 300 «квадратів» можна зробити 30». На його думку, цей податок будуть платити тільки ті, хто полінується звернутися у БТІ.

Окрім того, що ви можете обійти закон за допомогою перепланування квартири органами інвентаризації, юристи відзначають ще кілька способів уникнути податку на житло.

Кожен власник може не платити податок за 120 «квадратів» своєї квартири або 250 – будинку. Отже, оформивши житло на кількох власників – дружину, дитину, свата, брата, ви звільняєтесь від оподаткування. Так само на родичів можна оформити один із дачних будиночків, якщо їх у вас два.

Недоліком законодавчої новації фахівці вважають також те, що податок стягується від розміру житлової площі, а не від вартості житла. Скажімо, власник будинку у прикарпатському селі платитиме стільки ж, скільки власник особняка в елітній Конча-Заспі під Києвом за будинок аналогічного розміру.

На Прикарпатті податок на житло може вплинути і на розвиток туристичної галузі. Не виключено, що власники зелених садиб у Карпатах, замість того, щоб переоформляти житло у БТІ під «зручну» квадратуру, просто піднімуть ціни на проживання для туристів.

Загалом, експерти погоджуються, що впровадження податку на нерухомість є актуальною і  позитивною новацією. Цей податок міг би поповнити худі місцеві бюджети та встановити соціальну справедливість. Однак навряд чи ці надії збудуться: закон написано так, що його простіше обійти, ніж виконати. Та адміністрування податку на нерухомість обійдеться державі у гроші, які дорівнюють вигоді від нього. Схоже, і писався закон не так для виконання, як для створення видимості, що влада турбується про соціальну справедливість.

 

Марія ГАВРИЛЮК

 

До теми:

Уряди багатьох країн давно використовують ринкову чи нормативну вартість житла як базу для його оподаткування.

Так, у Болгарії щорічний податок на нерухомість становить орієнтовно 0,2% від її балансової вартості. Ставка встановлюється місцевими органами, тому трохи відрізняється, залежно від місцевості. Для житла, у якому власник і члени сім’ї проживають постійно, суму виплати зменшують удвічі.

У Великобританії, наприклад, ринкова вартість визначається один раз на десять років.

У Франції є три різних податки на нерухомість – на житло, податок на майно (забудовані ділянки) та податок на майно (незабудовані ділянки). Податок обчислюється з кадастрової вартості будівель, що не переглядалася впродовж останніх півстоліття. Якщо власник будинку в ньому живе, він платить два податки, якщо ні – тільки один. У Німеччині податок накладається щорічно органами місцевого самоврядування на нерухоме майно, незалежно від його призначення – комерційне користування чи ні. Він накладається на податкову вартість майна за загальною федеральною ставкою, яка множиться на місцевий коефіцієнт.

У Нідерландах податок на нерухомість справляється щорічно і складається з двох частин, що стягуються з власників нерухомості і користувачів нерухомості. Коли власник і користувач є однією і тією ж особою, він сплачує обидві частини податку.

Зрештою, у країнах Європи та в Америці податок на нерухомість, в тому числі і комерційну або виробничу, платять усі. Підхід дуже простий: особисте майно у вигляді квартири, будинку, садибної ділянки чи гаража за місцем фактичного проживання зазвичай не підлягає оподаткуванню або для нього передбачені суттєві пільги. Інше майно оподатковується у вигляді відсотка від ринкової вартості.

До речі, днями Міністерство фінансів України винесло на обговорення проект Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування багатства та предметів розкоші”, яким пропонується змінити порядок нарахування податку на нерухомість. Згідно з законопроектом, стягувати податок будуть з квартир  вартістю понад 1000 розмірів мінімальної зарплати, загальна площа яких перевищує 200 кв. метрів, і дачних або садових будинків, дорожчих 2,5 тис. мінімальних зарплат і площею більше 500 кв. метрів. Ставка податку становитиме 0,5% від оціночної вартості об’єкта житлової чи нежитлової нерухомості.