Американська компанія Chevron Corporation розпочала на Івано-Франківщині інформаційну кампанію, присвячену перспективам видобутку сланцевого газу. Chevron обіцяє прикарпатцям нові робочі місця та власний газ без екологічних ризиків. Прибутки від отриманого палива інвестор ділитиме з українським урядом. Яку вигоду отримають місцеві громади, компанія наразі відповісти не готова.

У травні минулого року корпорацію Chevron було оголошено переможцем конкурсу на видобуток вуглеводнів у межах Олеської площі у Львівській та Івано-Франківській областях. 23 серпня 2012 року компанія Chevron подала на розгляд Кабінету міністрів України проект угоди про розподіл продукції (УРП) під час розробки Олеської газоносної площі. Підписання міжурядової угоди американці очікують з дня на день. А чого слід чекати Прикарпаттю від нового інвестора?

Впродовж минулого тижня у Тисменицькому, Тлумацькому, Рогатинському та Галицькому районах представники Chevron проводили семінари про видобуток  природного газу зі сланцевих порід. Chevron також планує розпочати пошук джерел природного газу на теренах Коломийського та Калуського районів. Загалом, Олеська площа займає 6,3 тисячі кв. км., з яких 3 тисячі охоплює Івано-Франківська область. Державна служба геології та надр України оцінює перспективні запаси газу на Олеській площі в 2,98 трлн. куб. метрів газу.

    

Chevron напрошується у сусіди

Поки політики лише обіцяють Україні енергетичну незалежність, представники Chevron переконують, що рецепт знайдено. Це – сланцевий газ. І жодних ризиків для екології і громад. «Наша мета – бути гарним сусідом, партнером та розпорядником довкілля», – наголошують представники корпорації Chevron. Вони розповідають про екологічну політику компанії, ілюструючи прикладами з досвіду розробки сланцевого газу у США та Польщі.

Для проведення робіт інвестор планує використовувати як землю, що є власністю громади, так і приватні ділянки та площі за межами населених пунктів. Розвідувальні роботи розпочнуться тільки після отримання дозволів та ліцензій. Перед початком робіт компанія обіцяє виконати оцінку впливу на навколишнє середовище та продовжувати її під час розробки родовища.

Наступний етап робіт – розвідка сейсмічних даних, за допомогою якої визначають місце розташування можливих газоносних пластів. На практиці, пояснює представник компанії Майк Манефа, це виглядає так: декілька великих вантажівок, обладнаних вібраційними плитами, виїжджають на розвідувальну територію та через кожні 25 метрів опускають плити на ґрунт. Плити вібрують, посилаючи углиб землі звукові хвилі. Експерти «знімають» ці хвилі за допомогою спеціальних пристроїв – геофонів та визначають місце розташування можливих газоносних пластів. Потім проводять розвідувальне буріння і за допомогою мікророзриву пласту визначають газоносний потенціал сланцю. Воду для буріння беруть із водозабірних свердловин, що розміщені безпосередньо на ділянці, чи доставляють у цистернах. Якщо результати невтішні, свердловину закупорюють цементом, ділянку повертають до первісного стану.

Якщо ж результати розвідувального буріння виявляються перспективними, наступний крок – гідравлічний розрив пласту. Це процес закачування води, піску та домішків під тиском для розлому сланцевої породи та вивільнення природного газу. Після цього пробурюють декілька горизонтальних свердловин на одній ділянці. «Якщо ми знаходимо природний газ у достатній кількості для проведення повномасштабної розробки родовища, бурові роботи на кожній ділянці продовжуються декілька місяців. Після появи зі свердловин природного газу з кущового майданчика прибирають усе обладнання. Ділянку відновлюють, засаджують рослинами, залишаючи бригадам доступ для періодичного контролю та обслуговування», – розповідає Майк Манефа.

Американці стверджують, що для буріння свердловин використовують сучасні установки, обіцяють дотримуватися санітарних норм, періодично брати проби води та ґрунту й інформувати громаду про екологічні ризики.

 

Ризики виробництва

Та прикарпатці неоднозначно сприймають доводи іноземних інвесторів. Люди остерігаються, що розповіді американців про енергетичну незалежність – лише красива обгортка, за якою ховаються зовсім не такі приємні наслідки – забруднення ґрунтів і води. Доцент кафедри трудового, аграрного та екологічного права юридичного інституту ПНУ імені Василя Стефаника Світлана Романко зазначає, що при видобутку сланцевого газу існує ризик забруднення поверхневих вод небезпечними речовинами. «Також можливе забруднення ґрунтів небезпечними хімічними речовинами в результаті використання технології гідророзриву. Є певна небезпека виникнення землетрусів, – пояснює Романко. – Недавній приклад у Великобританії свідчить, що є прямий зв’язок між землетрусом і діяльністю компанії, яка видобувала сланцевий газ». Проблеми з технологією гідророзриву виникли у Великій Британії у 2011 році. Під час випробувальних робіт поблизу Блекпулу відбулося два землетруси, які можна було відчувати на поверхні. Після цього роботи були призупинені.

Доцент також зазначає, що Івано-Франківська область належить до регіонів із недостатнім водопостачанням. «Особливо не слід забувати про пріоритет підземних вод для питних потреб населення, який у нас зазначений у Водному кодексі. Невідомо, чи будуть використовуватися тільки поверхневі води, чи будуть використовуватися ґрунтові води, які залягають глибше», – застерігає Світлана Романко.

Професор ІФТУНГ Олександр Петровський, який допомагає Chevron проводити презентаційні семінари, зазначає, що під час видобутку сланцевого газу можна використовувати як поверхневі, так і ґрунтові води. За його підрахунками, для видобутку сланцевого газу на 1 кв. км. ділянки необхідно 357 куб. м води. «Ресурс поверхневих вод на території Івано-Франківської області становить 9,5 млрд. м куб. води, а підземних 374 – млн. куб. м води. В середньому ресурси води на одну людину на рік становлять 3,21 тис. куб. м води. А фактично за рік одна людина використовує всього 50 кубів води», – каже професор.

Петровський переконує, що для видобутку сланцевого газу на території Івано-Франківщини знадобиться не більше 2,26 млн. кубометрів води. Для порівняння, промисловість області споживає 61,7 млн. куб. м води, ЖКГ – 20,13 млн. куб. м, ставково-рибне господарство – 10,2 млн. кубів. Та поки що це тільки теоретичні підрахунки.

Щодо забруднення навколишнього середовища хімічними речовинами, представники Chevron кажуть, що рідина для гідророзриву на 99,5% складається із води і піску. І тільки 0,5% – це хімічні добавки. «Певні хімічні речовини використовуються для того, щоб запобігти корозії труб, та сприяють просуванню цієї рідини, – розповідає генеральний менеджер компанії в Україні Пітер Кларк. – Є хімічні добавки біоциди, які зупиняють поширення різних бактерій, є також хімічні речовини, які роблять воду щільнішою та покращують транспортуючу здатність піску у трубах. Найпоширеніша хімічна добавка у такому розчинні – так званий гуаль. Це речовина, яка використовується при виробництві морозива. Тому більшість із цих хімічних добавок не є шкідливими. Головне утримувати їх у трубі і не дозволяти їм вийти за її межі».

 

Невідома ціна на газ

Після підписання угоди про розподіл продукту (УРП) Chevron зобов’язується у п’ятирічний термін провести розвідувальні роботи та зібрати інформацію про властивості сланцевої породи на Олеській площі. За словами Пітера Кларка, наразі компанія веде переговори з українськими підрядними організаціями, які візьмуть участь у розвідці. З моменту підписання УРП перша свердловина на Прикарпатті з’явиться не швидше, аніж через рік.

Зараз Chevron не називає ані фірм, з якими планує співпрацювати, ні обсягу орієнтовних прибутків-видатків виробництва, ні ціни на сланцевий газ.

«На жаль, я не можу спрогнозувати ціну на газ. Але можу поділитися досвідом США. Кілька років тому у Сполучених Штатах люди платили ту саму ціну, яку ви зараз платите. Завдяки тому, що почали видобувати природний газ зі сланців, американці зараз платять 80-100 доларів за тисячу кубометрів. Чи повториться такий самий сценарій в Україні, важко сказати. Все залежить від того, скільки буде коштувати пробурити свердловину, скільки треба буде заплатити за всі дозвільні документи та необхідні ліцензії, у скільки нам обійдеться використання води, який об’єм газу ми зможемо видобути з кожної конкретної свердловини тощо», – пояснює Кларк.

Представник компанії також не називає, скільки коштів компанія планує інвестувати у Прикарпаття. «Точно можу сказати, що це будуть сотні мільйонів доларів. На етапі розвідувальних робіт це будуть витрати виключно нашої компанії, – каже він. – Після того, як зрозуміємо, що газ можна добувати, прибутки будуть розділені між Chevron і урядом України».

Залишається з’ясувати, що наша влада зможе виторгувати у корпорації Chevron для місцевих громад, землю і воду яких газовики збираються експлуатувати.

 

Марія ГАВРИЛЮК

 

До теми:

24 січня у Давосі міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький підписав угоду з компанією Shell та компанією «Надра Юзівська» про розподіл продукції від видобутку сланцевого газу на Юзівській площі у Харківській і Донецькій областях.

Текст угоди «Про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться у межах площі «Юзівська» між державою Україна та компанією «Шелл Експлорейшн енд Продакшн Юкрейн Інвестментс (IV) Б.В.» і ТОВ« НАДРА Юзівська» схвалила Харківська облрада 17 січня.

Згідно з документом, інвесторам надається право на транспортування, експорт без обмежень з території держави без сплати будь-яких митних та експортних платежів, а також без квот і ліцензій та інших подібних обмежень чи будь-яких інших податків (крім ПДВ, який застосовується за нульовою ставкою), своєї частки товарної продукції.

Також надається: право на вивезення з держави без будь-яких витрат отриманої інвесторами інформації про ділянки; право ввозити, зберігати і вивозити послуги, а також майно іноземного походження без сплати митних платежів; право на одержання віз з правом багаторазового в’їзду та виїзду, дозволів на працевлаштування і посвідки на проживання для іноземних працівників та іншого іноземного персоналу.

Водночас, згідно з угодою, компанії Shell і «Надра Юзівська» під час розробки Юзівської площі платитимуть виключно податок на прибуток, ПДВ та вноситимуть плату за надрокористування. Ставка податку на прибуток для інвесторів проекту становитиме 19%, а з 2014 року – 16%, незалежно від змін законодавства України.

За інформацією «Економічної правди», 90% компанії «Надра Юзівська» належить державним «Надрам України», а 10% – фірмі «СПК-Геосервіс». Існує думка, що завдяки такий схемі реалізований інтерес президентської родини, яка дала доступ корпораціям до українських родовищ.

Друге родовище сланцевого газу Олеську площу на території Івано-Франківської та Львівської областей компанія Сhevron планує розробляти спільно з українським ТОВ «Надра Олеська». Схема та ж сама, що й у випадку Юзівської площі – «Надра Олеська» створена НАК «Надра України» та ТОВ «СПК-Геосервіс».

Днями опозиція внесла до Верховної Ради законопроект про тимчасовий мораторій на пошук, розвідку і видобуток вуглеводнів нетрадиційними методами. Зокрема, депутати пропонують заборонити підписання і виконання угод про проведення пошукових робіт, розвідки і видобутку нетрадиційних вуглеводнів, а також будівництво й експлуатацію пов’язаних з цим промислових об’єктів, трубопроводів та ін.

Крім того, законопроект передбачає, що тимчасова заборона вводиться до вдосконалення на законодавчому рівні механізму забезпечення екологічної безпеки застосування технологій видобутку таких копалин.