У вівторок, 12 лютого, у культурно-мистецькому центрі «Є» відбулась презентація найстарішого відео про Станіслав, датованого 1944 роком. Прихід радянських визволителів, підірвані німцями мости, розпиляний навпіл Міцкевич, неіснуючий нині німецький костел та дивовижно чисте без багатоповерхівок місто з висоти літака – цей фільм, без перебільшення, є безцінним відкриттям для всіх, хто цікавиться історією Івано-Франківська.

Перш ніж кіно показали громадськості, воно мало заплутану історію пошуків у архівах і пройшло процедуру оцифрування на кіностудії імені Довженка. Розпочалася вона з ідеї відзняти фільм, присвячений 100-річчю “Пласту”, яке відзначали у 2012 році. «Ми потребували до пластунського фільму кадрів довоєнного Станіслава, але не знайшли відповідного відео, – розповідає пластун Тарас Зень. Звернулися у Київський архів, але нам відповіли, що найстаріші кадри про Станіслав були відзняті у 50-ті роки. Тоді історик Іван Бондарєв підказав звернутись у Московський архів. Там ми знайшли відео 1944 року, але за нього запросили 3800 гривень». Поки Тарас Зень у соцмережах і серед знайомих  збирав кошти на повернення місту його найстарішого відео, виявилося, що оригінал цього кіно є у Краєзнавчому музеї. Щоправда, надати плівку пластунам тоді відмовились, зіславшись на зайнятість.

Як пояснив присутній на презентації відео Ярослав Штиркало, директор Краєзнавчого музею, у закладі відбувалося повне звіряння фондів і працівники не мали часу займатися передачею відео. Зрештою, музей таки надав кінофільм безкоштовно. Фільм на плівці «35-ці», для транслювання якої у музеї вже немає апаратури, тому відео давно не показували громаді. Останній показ відбувся у 1994 році, але, судячи з усього, пройшов непоміченим істориками. З ініціативи ТРК «Вежа» плівки оцифрували на кіностудії імені О.Довженка. На жаль, у вільне користування в Інтернеті музей фільм надавати не збирається. 

Кіно розпочинає крупний план розпиляного пам’ятника Міцкевичу. Німці оголосили збір металу для потреб війни і відправили бронзового Міцкевича на пункт прийому металобрухту. «Завідувачем пункту був поляк пан Боднарський. Він вирішив уже розпиляного Міцкевича сховати. Разом з другом вони уночі викопали яму і закопали  Міцкевича, засипавши землею. Але коли йшло завантаження вагонів металобрухтом, вони ходили по сусідах і визбирували бронзу, щоб компенсувати вагу пам’ятника», – розповідає історик Іван Бондарев. Постамент без поета місцеві хлопчаки використали як оглядовий майданчик у 1943 році, коли на сусідній площі перед театром Монюшка (теперішня філармонія) німці розстрілювали членів ОУН. Ціла площа була забита глядачами, найохочіші з яких обліпили порожній постамент.

Загалом, німе 11-хвилинне відео висвітлює події липня 1944 року, а саме другий прихід до міста совітських військ. У фільмі застосовувалась аерозйомка, добре видно центральну частину міста. Зокрема, історики зауважують, що у фільмі використано найстаріше зображення вулиці Коновальця (тодішня Зосина Воля). На фоні малоповерхової забудови помітно перший багатоквартирний будинок, збудований ще до війни. Добре видно вулиці Дністровську, Марійки Підгірянки, “стометрівку” (тодішню Адольф Гітлер штрасе), німецьку лютеранську кірху, яку підірвали у 70-их роках.

Радянські війська у місті радо вітають франківчанки з квітами. Однак насправді звільнення міста відбувалося в протилежному напрямку, зауважує Бондарев. Це відео – своєрідний піар-хід радянського командування з метою пропаганди. Наче на підтвердження цьому — дівчина в чоботах, яка у фільмі дарує солдатам квіти кілька разів, як на замовлення. Відтак фільм, який відзняли оператори Кацман і Ейберг, не можна вважати документальною хронікою. Це, швидше, постановочне відео. «Бої за визволення відбувалися вночі, вранці місто вже було визволене, але командування з метою агітації зібрало батальйон і кілька разів прогнало його центральними вулицями міста, де солдатам вручали квіти», – зауважує Бондарев.

Звільнення Станіслава від німецьких військ відбувалося у ніч з 26 на 27 липня 1944 року.

Перед штурмом командування пообіцяло, що командир частини, яка першою увірветься до міста, буде його комендантом. Це вдалося 569‑му стрілецькому полку, так першим станіславським комендантом став полковник Василь Федотов. Під час урочистого святкування 30‑ї річниці визволення генерал-майор запасу Федотов повернувся до Франківська і зробив місту подарунок – передав копії кіноплівок, відзнятих у перші дні після звільнення.   

Наталка ГОЛОМІДОВА

Відео з YouTube каналу Мирослава Бойчука