Нещодавно обласна міліція повідомила, що проти одного з директорів шкіл відкрито кримінальне провадження. Причина – у кабінеті хімії виявили сірчану та соляну кислоти, які можуть використовуватися для виготовлення наркотиків. Чому звичні колись у кожній шкільній лабораторії сполуки потрапили у чорний список? Чи справді можливо в шкільних умовах виготовити наркотик?

 

На початку січня працівники Надвірнянського РВ УМВС відкрили кримінальне провадження проти директора однієї зі шкіл смт. Делятин за статтею 320 ККУ «Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів». У шкільному кабінеті хімії міліція виявила 2 кг соляної та майже 1 кг сірчаної кислоти. «Окрім застосування в промисловості, їх використовують як прекурсори для виготовлення особливо небезпечних синтетичних наркотиків у вигляді таблеток, порошків та рідин для введення внутрішньовенно», – повідомила прес-служба УМВС в області. У коментарях ЗМІ правоохоронці пояснювали, що хімічні реактиви можуть перейти з легального обігу в нелегальний, якщо в подальшому вони можуть призвести до виготовлення наркотичних засобів.

Скандальна новина про знахідку прикарпатських міліціонерів «прославила» Делятинську школу на всю країну. Втім, історія про шкільного директора-наркоторговця виявилася мильною бульбашкою. З’ясувалося, що правоохоронці поспішили зі звинуваченнями. Начальник центру зв’язків з громадськістю УМВС області Костянтин Кулак повідомив, що вилучені зі школи хімічні речовини недостатньо концентровані для виготовлення наркотиків. За його словами, кислоти у хімкабінеті зберігалися ще з радянських часів.

 

Винахід військових

Хоч підозри правоохоронців стосовно Делятинської школи не підтвердилися, фахівці кажуть, що за бажанням у кабінеті хімії справді можна виготовити наркотичні засоби.

Так, сірчану кислоту використовують для виробництва дезоморфіну – наркотику, який за кілька місяців повністю знищує людський організм. Цей препарат доволі просто виготовляється в домашніх умовах із суміші ліків, що містять кодеїн (переважно це препарати від кашлю, що продаються в аптеках без рецепта), а також інших підручних засобів – бензину, сірчаної кислоти, йоду, побутових розчинників.

Хімік за освітою Р., який у 90-их мав безпосереднє відношення до виготовлення наркотиків, за що й відбув покарання, відкрив журналісту «ГК» деякі нюанси кустарного нарковиробництва, які пояснюють пильну увагу правоохоронців до шкільних лабораторій.

Р. розповідає, що кустарні методи були популярні за радянських часів, коли саморобні наркотики розповсюджувалися приблизно так само, як зараз енергетики. «В принципі, це військові розробки, вони використовувалися під час війни, ці речовини масово вживали льотчики, розвідники», – каже чоловік. Рецепти виготовлення цих стимуляторів навіть друкувалися у наукових журналах, щоб підняти працездатність населення.

Соляну кислоту «варщики», як їх називали в ті часи, використовували, зокрема для синтезу ефедрину. «Колись був препарат від кашлю «Солутан», там була певна кількість цього ефедрину. Це все розчинялося у бензині, потім використовувалася соляна кислота, виливали, висушували і мали чистий ефедрин, – розповідає Р. – Але зараз так не роблять. Тому що все привозять. Є гроші – є товар».

Крім того, каже Р., Івано-Франківщина не спеціалізується на виробництві синтетичних стимуляторів, бо вважається «маковим» регіоном. «На синтетиках спеціалізуються Чернівці, Одеса, Київ, Миколаїв. Але й там ніхто їх вже не виготовляє, тому що цигани продавали упаковками таблетки ефедрину. Нема потреби робити хімічні реакції», – пояснює Р.

«Але у нас найбільше у тюрмах сидять дядьки, які або виростили пару головок маку, або в них знайшли марганцівку. Адже марганцівка у виготовленні деяких наркотиків використовується як каталізатор», – говорить хімік.

Для виготовлення «ширки» потрібна соляна кислота 70%-ої концентрації. Зрозуміло, чому таку кислоту заборонили тримати в школах і вилучили з вільного продажу. У кабінетах хімії можна використовувати тільки 30%-ий розчин кислоти.

 

Не обов’язково бути хіміком

Зберігання та використання хімічних елементів у хімкабінетах шкіл та інших навчальних закладів регламентується низкою законів та підзаконних актів. Щоб потрапити під кримінал, вчителеві хімії сьогодні досить лише порушити правила зберігання деяких речовин, не кажучи вже про виготовлення наркотиків. За ст.320 ККУ, порушення правил виробництва, виготовлення, зберігання, обліку, відпуску, розподілу, торгівлі, перевезення, пересилання чи використання наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, призначених для виробництва чи виготовлення цих засобів або речовин, караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до чотирьох років.

Доцент кафедри медичної біологічної хімії ІФНМУ Андрій Романюк підтверджує, що соляна й сірчана кислоти заслужено потрапили до списку прекурсорів. Та попри суворе законознавство, студенти все-таки вчаться у звичному режимі та проводять хімічні досліди. «Щоб працювати з прекурсорами, навчальний заклад обов’язково повинен мати дозвіл міліції. Крім того, хімікати мають зберігатися в окремій кімнаті в сейфі під замком та сигналізацією», – каже науковець.

Тож учителям-хімікам, певно, варто уважно оглянути свої лабораторії: хтозна, може, десь ще припадають пилюкою з радянських часів колби з соляною чи сірчаною кислотами. Краще збутися їх від гріха подалі, аби не мати проблем з міліцією й не ославитися, як колеги з Делятина.

 

Марія ГАВРИЛЮК