На першому в історії зимовому етапі чемпіонату України з гірських гонок «Зимові вершини» косівський гонщик Микола Ільницький посів призове друге місце.
Прикарпатський раліст поділився з «ГК» своїми враженнями від змагань.

 

– У класичному гірському ралі Ви вже не один рік вважаєтеся одним з найкращих в Україні. Чи доводилося Вам раніше змагатися на снігу?
Вперше мав справу з ралійними зимовими змаганнями. Відверто кажучи, дуже сподобалося. Хоча багато часу пішло на адаптацію у нових для себе умовах. Незважаючи на те, що гума була шипована, машина поводила себе абсолютно інакше, ніж на гравійній трасі. Я проїхав тільки одну тренувальну спробу, після чого було два кваліфікаційних та три залікових заїзди. Траса була ідеальною, як для зимової гонки. Боковини були засипані снігом, що додавало безпеки ралістам. Дистанція склала трохи більше двох з половиною кілометрів із доволі цікавими поворотами.

– Розкажіть про перебіг боротьби за призові місця на закарпатському етапі?
Перше місце, без варіантів, виборов Володимир Петренко з Києва, який з перших метрів дистанції забезпечив собі перемогу. Натомість за другу позицію розгорнулася запекла боротьба. Після першого залікового заїзду я займав 4-те місце, як у «абсолюті», так і у класі «А4». Втім, після третього заїзду, завдяки цінним професійним порадам Петренка, мені вдалося піднятися на другу сходинку. 

– Відомо, що під час гірських гонок ралісти обходяться без допомоги штурманів. Чи створювало це незручності на сніговій трасі?
Загалом, було складно, доводилося запам’ятовувати дуже багато інформації, адже траса була нова, незнайома. Коли їдеш разом зі штурманом, для тебе це набагато простіше, фактично, він «веде» тебе по трасі. У гірських гонках доводиться покладатися тільки на себе.

– Які завдання ставите перед собою у новому змагальному сезоні?
Минулого року я став другим у абсолютному заліку і посів третє місце у класі «А4» гірського чемпіонату України. Чи можливо виграти? Якщо чесно, то це нереально. Для цього потрібні постійні тренування. Мені це не вдається організувати. По-перше, немає власної машини, по-друге – дуже складно з часом.

– Ви виступали на орендованій машині «Мітсубісі Лансер Ево». Направду, ралійні гонки – дороге задоволення? 
Я виступав на машині Володимира Петренка. У нас із ним склалися дружні стосунки, до того ж, я дещо допомагаю йому фінансово, а він надає мені бойовий автомобіль. Скажу одне: ралійні гонки – дуже витратний вид спорту. Через це, між іншим, доводиться змагатися виключно у гірському чемпіонаті. Щоправда, планую взяти участь у «Ралі Тембіта» (18-19 жовтня), що входить до програми чемпіонату України з ралі. Але на більше етапів не потягну, насамперед, фінансово. По суті, участь в одному етапі обходиться від 3 до 6 тисяч доларів. Скажімо, одне спортивне колесо коштує 270 доларів (зимова шипована гума тягне витрати у 500 євро), спортивне паливо – від 4,5 доларів за літр, плюс сплата внесків, проживання, а також оплата роботи механіків.

                                                                                                           Розмовляв Марко БАБИК