Як змінили тестові завдання з історії України

 

«Табачник викинув зі ЗНО ще й “шістдесятників” – навіть досі живих».

Такі заголовки в холодному січні розігріли Інтернет. Євген Сверстюк, Іван Світличний разом зі Степаном Бандерою, Романом Шухевичем і низкою інших історичних постатей зникли зі шкільного тестування знань історії.

 

Міносвіти у відповідь заявило: «Імена вищезгаданих політичних діячів у минулорічних тестових завданнях з історії України також були відсутні!» «Свідомо» вирішило це перевірити. Історія виявилася просто детективною.

 

 

Що зникло з програми

 

Спочатку ми розшукали минулорічні тести. На сайті Українського центру оцінювання якості освіти, який організовує тестування, нам цього зробити не вдалося. Врешті ми відкопали документ на сайті його Дніпропетровського регіонального центру.

 

І одразу побачили, що Міністерство освіти говорить неправду. В 26-му розділі програми – «Україна під час Другої світової війни» – були запитання і про Романа Шухевича, і про Степана Бандеру.

 

Так само виявилося, що і про дисидентів раніше треба було знати. Алла Горська, Іван Дзюба, Ліна Костенко, Левко Лук’яненко і Євген Сверстюк були в 28-му розділі минулорічної програми – «Україна в умовах десталінізації».

Ми вирішили знайти всі пропажі в цьогорічній програмі з вивчення історії, порівняно з минулорічною.

У розділі номер три – «Київська Русь за часів роздробленості. Галицько-Волинська держава» – пропали імена сина Володимира Мономаха Мстислава і Юрія II Болеслава. В 6-му розділі «Українські землі в другій половині ХVІ ст.» зникло ім’я Герасима Смотрицького, у 7-му – «Українські землі в першій половині ХVІІ ст.» – Іпатія Потія.

 

Десятий розділ «Українські землі наприкінці ХVІІ – у першій половині ХVІІІ ст.» вже не вимагає від школярів характеризувати перебіг подій національно-визвольної боротьби гетьмана Івана Мазепи.

 

У 12-му розділі «Українські землі у складі Російської імперії наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.» прибрали поняття «національна ідея» і вирішили: школярі не повинні характеризувати «політику Російської імперії щодо України». Натомість вони мають характеризувати «процес включення українських земель до складу Російської імперії».

 

П’ятнадцятий розділ «Наддніпрянська Україна в другій половині ХІХ ст.» тепер не вимагає від випускників визначати «здобутки національного руху в українських землях у складі Російської імперії». Наступний – 16-ий – розділ «Західноукраїнські землі у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії в другій половині ХІХ ст.» загубив ім’я українського дипломата Юліана Бачинського, сімнадцятий – «Культура України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.» – видатного мікробіолога Данила Заболотного, 18-ий – «Українські землі у складі Російської імперії на початку ХХ ст.» – самостійника Миколи Міхновського. Цей же розділ тепер не вимагає від учнів визначати причини та наслідки посилення національного гніту у 1907-1914 роках і напрями діяльності та здобутки діячів національного руху. Все, що треба тепер 11-класникам, – визначити тенденції соціально-економічного та політичного розвитку Наддніпрянської України.

 

20-ий розділ «Україна в Першій світовій війні» «викинув» Костя Левицького – засновника і голову Національної Ради у Львові. Зате додав автора Брусиловського прориву, російського генерала Олексія Брусилова.

 

22-ий розділ «Україна в боротьбі за збереження державної незалежності (1918–1920 рр.)» позбувся Дмитра Вітовського, полковника Легіону Українських Січових Стрільців, і генерал-хорунжого армії УНР Юрія Тютюнника.

У 23-му розділі «Українська РСР в умовах нової економічної політики (1921–1928 рр.)» вже немає українського економіста Михайла Волобуєва, в 24-му «Радянська модернізація України (1929 – 1938 рр.)» зникло поняття «Розстріляне Відродження» і з’явився радянський політичний діяч, один з організаторів Голодомору Григорій Петровський.

У 28-му розділі зникли Дзюба, Світличний, Костенко, Сверстюк, Лук’яненко і Горська, їхнє місце зайняли Борис Патон, Валентин Глушко і Олег Антонов.

Щоправда, в 29-му розділі «Україна в період загострення кризи радянської системи (1965–1985 рр.)» Ліну Костенко повернули. Компанію їй склав Павло Загребельний. Зате викинули поняття «русифікація».

Передостанній, 30-ий розділ «Розпад Радянського Союзу та відродження незалежності України» втратив Івана Драча.

 

 

Хто ж змінив історію?

При обговоренні цієї події на “Шустер.Live” директор Центру оцінювання якості освіти Ірина Зайцева заявила – держава ні до чого. Знання школярами цих людей і подій вирішили не перевіряти науковці. А конкретно Інститут інноваційних технологій, який традиційно затверджує підручники: “Інститут створює робочу групу, до цієї робочої групи входили 8 фахівців. Очолювала робочу групу з розробки програми ЗНО з історії України професор Олена Пометун, до цієї групи входили науковці, представники вищої школи та усіх ланок середньої школи”.

Ми надіслали до Інституту запит з проханням прокоментувати ситуацію. За день отримали відповідь – скопійовану з офіційного сайту Міносвіти.

Зате своє слово сказати не побоялася очільниця групи істориків – професор Олена Пометун. Їй «Свідомо» присвятило окреме розслідування у 2011 році. Пометун тоді стала автором нового підручника з історії України для 11-класників. Де члени ОУН були названі прислужниками Гітлера, де зникли спогади Григоренка та Чорновола і де зникла інформація про Помаранчеву революцію та справу Гонгадзе.

«1-го лютого у програмі «Шустер.Live» з вуст директора УЦОЯО І.П.Зайцевої пролунала інформація, що антиукраїнські зміни у програмі ЗНО-2013 зроблено робочою групою під моїм керівництвом. Проте це не відповідає дійсності! ВСІ ПРАВКИ у програмі зроблено працівниками УЦОЯО і Міністерства освіти. Прошу допомогти нам захистити добре ім’я і ділову репутацію. Будь ласка, поширте цю інформацію поміж вчителями історії, з якими ви знайомі, та іншими освітянами», – написала Пометун на своїй сторінці у Фейсбуці.

І тут же виклала ту версію програми, яку склали історики. Світличний, Драч, Шухевич, Бандера і решта – в цьому документі вони є. Так само вони є і в протоколі з печатками Національної академії педагогічних наук, який уклали історики на своєму засіданні 27 серпня 2012 року.

Далі нам у редакцію прийшов конверт із диском, на якому було записано один файл.

 

«Шановна Ірино Павлівно! Попрацювали. Як на мене, плідно – відсотків на десять полегшили дітям життя. Тепер читати приємніше. Ваша думка? З повагою, Олег Єресько»

«Уважаемый Олег Викторович, это Вам алаверды от меня.
Красным шрифтом выделено  то, что либо добавлено (кое-что нужно, на мой взгляд, оставлять – я проверила по учебникам), либо скорректировано.
Теперь это – на Ваш суд. Надеюсь, конец работы над этим сакраментальным документом близок.
С уважением, Ирина Зайцева».

 

Що це? Якщо вірити електронним адресам, які стояли над цими повідомленнями, – це переписка Зайцевої з директором Департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міносвіти Олегом Єреськом. Листи датовано 30 жовтня і 1 листопада 2012 року. У приєднаному Зайцевою файлі – програма з історії України, складена істориками. Червоним там виділено усе, що врешті дивовижним чином зникло чи видозмінилося. Зеленим – усе, що додалося.

Ми не знаємо, яким чином було здобуто цю інформацію. За три дні ці файли з’явилися в інших медіа. Ми звернулися до директора Центру оцінювання якості освіти та директора департаменту Міносвіти з проханням прокоментувати переписку.

«Доброго вечора! Я хочу сказати, що нічого коментувати не збираюся…», – тремтячим голосом повідомила Ірина Зайцева, яка передзвонила сама. І додала – коментує вона лише документи, підписані власноруч, або ж документи, що виходять зі стін її Центру.

Олегові Єреську ми самі телефонували на мобільний та писали смс з проханням дати коментар. У відповідь – тиша.

 

Максим ОПАНАСЕНКО,

бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,

для «Галицького кореспондента»