Дегустація сорока вин – це понад шість годин неквапливої насолоди. Підняти бокал із вином за ніжку, так, щоби теплом рук не нагріти келих і не змінити притаманного аромату. Оцінити прозорість і колір вина – на живе світло свічі. Вдихнути з бокалу: спочатку аромат вина, а потім його букет. Скуштувати: затримати в роті, дозволити розтектися піднебінням, зібрати на язику, прислухатися до смаку, ковтнути і знову слухати відчуття, щоби збагнути післясмак та якомога довше намагатися його затримати. Чим довше тривання, тим краще вино, тим витонченіше мистецтво його дегустації, навчають неофітів професіонали. Аж тоді, коли вино віддало рецепторам усе, на що було багате, його слід змивають джерельною водою – рот готують до нової порції. І так сорок разів.

Минулої неділі в Івано-Франківську пройшов Четвертий з’їзд виноградарів і виноробів. Клуб «Виноградарі Прикарпаття» проводив традиційну дегустацію вин домашнього виготовлення. Цьогорічний конкурс зібрав у ресторані «Гетьманський» шанувальників лози з Івано-Франківщини, Львівщини та Чернівеччини. Найкращі вина від 28 виноробів Прикарпаття визначали майже 90 знавців. Участь у з’їзді взяли виноградарі, які не тільки плекають лозу, але й практикують домашнє виноробство.

Зразки натуральних вин з власного винограду врожаю минулого року представили на конкурсі в чотирьох лігах – сухі, напівсолодкі, десертні та плодово-ягідні. Найкращі в кожній лізі обирали за методом «сліпої» дегустації – так, щоби навіть власник вина не знав, під яким номером воно подається. Тобто всі вина після їх реєстрації розлили в однакові пляшки, кожній присвоїли випадковий номер. Дві посвячені в цей ритуал особи мали особливий статус – вони, хоч і куштували вина, проте не мали права ставити їм оцінки.

Оцінювання вин проводилось за десятибальною шкалою всіма учасниками з’їзду. Білі, рожеві і червоні натуральні вина. На кожне – не менше п’яти хвилин. Насправді ж більше. Бо хотілося не тільки помилуватися кольором, спробувати визначити сорт винограду, з якого це вино зроблено, чи визначитися з його оцінкою. Хотілося ще й висловити свої думки і відчуття сусідам по дійству. Тим більше, що цього року господарі дегустації розділили присутніх на дві категорії – дегустаторів-аматорів і професіоналів. До першої когорти зарахували гостей і прихильників, до другої – учасників клубів, виноградарів і виноробів зі стажем. За оцінками аматорів обирали найкращі вина і виноробів у категорії «Народна симпатія». Бали від професіоналів враховували при визначенні переможців Дегустаційного з’їзду. Кожен із любителів, хто хотів зрозуміти нюанси смаку натуральних виноградних вин, зміг це осягнути. Охочих розказати, показати, пояснити, порівняти і подискутувати не бракувало.

   

Десять сухих вин. Переважно білі. Одне з них із дивовижним запахом квітів і післясмаком ванілі. Купаж? Настоянка? Ароматизатори? – дегустатори сперечалися столами. Пізніше, вже після нагородження, автор вина і переможець у лізі сухих вин, голова клубу «Виноградарі Прикарпаття» Дмитро Семенів розповів про новий сорт лози – «Квітковий». Виявилося, що ті особливі на смак ягоди і дали те незвичайне, цілком натуральне вино.

Одинадцять напівсолодких, десять десертних виноградних вин і сім плодово-ягідних.

Показово, що в усіх лігах «народна симпатія» збігалася із вердиктом виноробів-дегустаторів. Отже, переможцями визнали: Дмитра Семеніва із його вином «Мускат білий сухий»; Олександра Гетьмана і його напівсолодке «Біле»; Сергія Розчинюка із десертним вином «Данко» та Валерія Алексашенка і його «Яблучне». А найбільше нагород конкурсу зібрав молодий прикарпатський винороб Ігор Мельниченко. Дипломами Дегустаційного з’їзду були відзначені його три вина – напівсолодке, десертне і плодово-ягідне. «Особливості технології – при зустрічі», – лукаво посміхався виноградар.

Катерина КРУТЬ