Усі у вишиванках – так у вівторок, 19 лютого, прийшли на роботу до парламенту народні депутати фракції «Батьківщина» і «Свобода». Разом із УДАРівцями в червоно-білих футболках із закликом «Голосуємо особисто» вони продовжили блокувати трибуну і президію сесійної зали Верховної Ради з вимогою персонального голосування.

 

«Відповідь Чечетову» – так одразу ж охрестили одностайність у дрес-коді опозиції журналісти. «Маски-шоу» – відгукнувся на демонстрацію етнічного одягу в парламенті регіонал Віталій Журавський. «Депутати у вишиванках в залі пленарних засідань Ради – то смішно, несерйозно», – закинув колегам Анатолій Гриценко. Обурення Гриценку виказали нардепи Юрій Стець і позафракційний Олесь Доній. «На засіданні фракції «Батьківщина» буде «бійня», – пригрозив Стець і навіть згадав про вила.

Натомість у цей самий день перемовини опозиції і регіоналів про відновлення роботи парламенту нарешті зрушилися з мертвої точки. «Чекаємо, що в середу будуть остаточні домовленості. І не далі, як у четвер Верховна Рада відновить роботу», – повідомила “ГК” прикарпатський парламентар Ольга Сікора. Вишиванки таки роблять своє?

Флешмоб у національному стилі

Шістнадцятий день блокади Верховної Ради тішив око. Переважна більшість присутніх у залі – у вишиваних сорочках. Шестеро представниць опозиції, які отаборилися на трибуні у багатих на шиття строях, – просто квітник. Чоловіки – і у вишиванках, і в ділових костюмах – просто мліли від такої краси. Намагалися увічнити її фотоапаратами, телефонами і одразу ж «розшарювали» в соцмережах.

 

Дехто спритний, як-от Турчинов, навіть устиг сфотографуватися із колежанками-українками. Фурор був небезпідставний – досвідчене око виокремлювало характерну буковинську вишивку хрестом в чорних тонах, прикарпатські квітчасті бойківські візерунки, подільський стриманий стиль і класичну вишивку центральних областей України. Ще й модернізовані запаски із крайками. Такі добірні національні строї не на кожному етнічному дефіле побачиш, не на кожному фестивалі зустрінеш.

Припускають, що вишиванки – символ першої невеличкої перемоги опозиції. Адже в ніч проти 19-го лютого очікувалося силове розблокування Ради з боку Партії регіонів. Тому ввечері напередодні до ударівців у Раді долучилися представники «Батьківщини» і забарикадували двері. Регіонали не зважилися на штурм, хоча раніше окремі їхні представники публічно припускали таку розв’язку подій.

На зло Чечетову і компанії

Українська вишивка, як виявилося, дуже дратує представників владної партії. Минулої п’ятниці в ток-шоу Шустера регіонал Михайло Чечетов заявив:  «Титульна нація хоче нас заставити ходити до парламенту у вишиванках, хоча у регламенті Верховної Ради прописано, що народний депутат має з’являтись у парламенті в костюмі та краватці». Відтак звинуватив опонентів у тиску. З його думкою категорично не погодився нардеп від ВО «Свобода» Олексій Кайда. У гнівній перепалці він відстоював, що ніхто не зможе йому «заборонити проявляти свою національну гідність». Через день свою національну гідність у парламенті демонстрували більше ста нардепів опозиційних фракцій. Журналісти, очевидно, небезпідставно, повважали таку демонстрацію спланованою відповіддю Чечетову.

 

Нічого гідного не побачив в українському народному одязі представник фракції Партії регіонів Віталій Журавський. «Народні депутати повинні приходити на роботу в парламент виключно в костюмах і краватках, а будь-яку іншу форму одягу у Верховній Раді слід заборонити», – заявив він в ефірі телеканалу «Рада». «Це ненормально, коли сьогодні в майках, футболках приходять депутати, і у вишиванках в тому числі. Кажу як українець, я люблю вишиванку і іноді теж її надягаю – на свята, в родині. Але у Верховній Раді поведінка депутата визначається регламентом. Там чітко написано, що депутат повинен бути в костюмі з краваткою. Це його уніформа, – висловив свою позицію Журавський. – Я вважаю, що треба зупинити ці маски-шоу і ці карнавальні речі циркового плану у Верховній Раді».

Патріоти з орлиним пір’ям на голові?

Несподівано  у своєму блозі на Фейсбуці проти вишиванок у парламенті виступив член фракції «Батьківщина» Анатолій Гриценко. «Вважаю, що депутати у вишиванках в залі пленарних засідань Ради – то смішно, несерйозно, прояв неповаги до законодавчого органу», – відзначив він.

 

«Ви бачили американських конгресменів чи сенаторів зі стрічками на голові з орлиним пір’ям? Хіба вони менші патріоти своєї країни, ніж ми? Австрійських парламентарів у шкіряних шортах і національному одязі бачили? Кожного тижня побачите, причому по всій країні, але у вихідний день, у парку чи ресторані – не в парламенті», – пояснив свою точку зору Гриценко. За його словами, форма не компенсує змісту, а тим більше – його відсутності. «Якщо опозиція відрізнятиметься від влади лише вишиванкою – тоді біда. І народу, і країні, – закидає політик товаришам по фракції. – Тим більше, коли вишиванку раптом одягають усі, як один. Не на свято, а в робочий день. Навіть ті, хто ніколи її не носив. Аби вирізнитися. Чим і від кого? Коли вишиванку носить Андрій Шкіль чи Олег Тягнибок, святкову на свято, чи скромнішу під піджаком на роботу, – для них це природно. І партія чи фракція ніяких рішень про одягання вишиванки для них не приймала, то, очевидно, йде від внутрішньої їхньої потреби. А коли раптом у вишиванках усі, як по команді, тим більше без піджака у робочий день на робочому місці, тим більше аби зреагувати на чергову провокаційну заяву когось із чечетових – отого я не сприймаю…»

Коли варто братися за вила

Заява Гриценка збурила опозиціонерів і викликала хвилю обговорення в соцмережах. Позафракційний депутат Олесь Доній припустив, що Гриценко не все розуміє, і порадив йому «краще помовчати». Більш радикально висловився на своїй сторінці у Фейсбуці колега Гриценка нардеп Юрій Стець. «Я розумію, що потрібно завжди бути проти, інакше ти просто нецікавий, але додуматися до такого!» – дивується він. І радить Гриценкові вибачитися і «пояснити моїм батькам, тим, хто ще живий, для яких вишивка – це святе, свою позицію більш виразно, інакше – і не тільки вони – піднімуть його на вила». Вила, очевидно, треба сприймати як політичну метафору.

Якщо брати до уваги, що дві третини нинішньої Верховної Ради не є етнічними українцями, а третина не знають української мови і не користуються нею, то все, що стосується національних традицій, є для цієї публіки абсолютно чужим і незрозумілим. Ті коди і символи, які етнографи знаходять у візерунках українського народного одягу, нічого не можуть збудити у душах і підсвідомості тих, хто не має українських коренів. Відтак як флешмоб акція із вишиванками не має сенсу. Але як демонстрація сили меншості – доречна. 

 

Надвечір вівторка опозиція і Партія регіонів знайшли компроміс, щоби розблокувати Верховну Раду, – вирішили голосувати методом підняття рук. Щоправда, домовилися поки що на словах, без жодних гарантій на папері.

З перших уст

«Тішитися треба, що депутати хочуть носити вишиванки»

Ольга СІКОРА, фракція «Батьківщина»:

Маю невеличку колекцію вишиванок. Від бабці залишилася вишита сорочка. Решту – купила. Купляю, коли трапляється така нагода. Добираю вишивку так, щоби вона ідентифікувала мене як мешканку Прикарпаття. Тому не сприймаю шиття гладдю – воно мені чуже. А от хрестик і низинка – близькі. Традиційно, як ведеться у нас на Західній Україні, вдягаю вишиванку до церкви, на свята, з нагоди важливих подій чи дат.

Ту вишиванку, яка була на мені у Верховній раді, я придбала в Косові на базарі. Це було років зо п’ять тому. І вишиванка була не з нових, а з тих таких «старших». Подібну сьогодні мала і моя колега Тетяна Флюс.

Звідки взялася ідея одягнутися у вишиванки? Ми з дівчатами з фракції порадилися і вирішили, що треба так зробити. Можливо, потім ідея і була винесена на рівень керівників політичних сил. Але ніхто нікого не змушував. Підтримали ті, хто хотів. Ви ж бачили, що не всі з «Батьківщини» були у вишитих сорочках. А взагалі то пасувало би мати кожному вишиванку і вдягати в Раду на свята.

Чому якщо депутат хоче вдягнути вишиванку – це зле? А регіонали в костюмах від Бріоні – це як? Добре? Тішитися треба, що депутати хочуть носити вишиванки.

Уніформа потрібна у Верховній раді. Для чоловіків пріоритет – діловий стиль. Від них власне чекають діловитості, солідності, розважливості, мудрості. Усе це відображає зовнішній вигляд. У депутата Верховної ради він має бути ще й строгим, без грайливості і двозначності. Хіба це нормально, коли депутати одягаються як мажори? Джинси, без шкарпеток… Надто стильні, крикливі речі – це не ті пріоритети, які мають демонструвати народні обранці. У Раді я прихильниця костюмів. Політик має виглядати по-діловому.

Для жінок теж доречний дрес-код. Якщо жінка стала публічною особою, політиком, вона повинна виглядати відповідно. Вдягатися витримано – таке моє правило. Діловий класичний костюм – такий мій вибір. Не гнатися за модою, а прискіпливо дивитися на себе в дзеркало – чи пасує.

Багато українських народних депутатів народилися і виросли в Росії, на російській культурі й ідеології. Ці люди весь час дивляться на північ. І такі речі, як рідна вишиванка, мова, пісня – вони їм не притаманні, бо не йдуть із коренів. Це їхня духовна убогість. Але це не виправдання. Якщо вже працюєш у Верховній раді України, то будь добрий поважати український народ. Мусиш поважати народ, який зі своїх податків тебе утримує, платить тобі зарплату, дає можливість жити. Мусиш поважати його святині. І вишиванку в тому числі.

 

«Українізуємо саму опозицію»

Руслан МАРЦІНКІВ, ВО «Свобода»:

Вишиванка – це небуденний одяг. Я зазвичай вдягаю вишиванку на якісь важливі події, на державні і релігійні свята. Завжди беру участь у параді вишиванок у Франківську на День незалежності. Для мене вишиванка є ще й ідентифікацією людини, її приналежності до нації. Це усвідомлення плекалося у нас завдяки «Пласту». На таборах був навіть спеціальний «День у вишиванках», коли ми вчилися розуміти що значить національний одяг для українця. Пізніше я вчив цьому своїх юнаків. Тепер у я відповідаю за Чернігівську область і бачу. Що вишиванка стає дедалі популярнішою у молоді. І цей здавалося би суто зовнішній вияв ідентичності багато їм дає. Бачив, як російськомовні починають говорити українською, коли вдягають вишиту сорочку. Напевно, це все ж таки говорять їхні корені. Думаю, що можна українізувати Україну саме через поширення вишиванок.

У мене є кілька вишитих сорочок. Три подарували мені в різний час мої виборці. Ту, в якій я був сьогодні (фотографія на Фейсбук), перед Днем незалежності мені подарувала прихильниця нашої політичної сили з Франківська. Я їй дуже за це дякую.

Напередодні ввечері була спільна нарада «Свободи» і «Батьківщини» на якій було вирішено йти у вишиванках, бо перед тим були образливе висловлювання Чечетова. Ми маємо показати свою позицію як національно свідома сила. Підкреслю, що ми виступаємо з позиції правди і справедливості. І стосовно кнопкодавів у Раді, і стосовно національних символів. Вишиванки – це вияв певного спротиву політиці Партії регіонів. Наша країна – це українська Україна. І ми переконані, що наша позиція рано чи пізно переможе.

Окрім того, в такий спосіб ми українізуємо саму опозицію. Вона стає більш патріотичною проукраїнською силою.

Вишиванка – це не одяг на кожен день у Верховну раду. Ми всі прийняли, що уніформа народного депутата – костюм, краватка, значок «Свободи». Але це не забороняє використовувати національні атрибути, елементи національного строю. Національний стрій – це відповідна енергетика, зарядженість, скерованість на дії.

Сьогодні єдиний спосіб змусити Партію регіонів дотримуватися норм Конституції – це метод тиску. Ми всі були свідками нехтування регламентом, процедурами. Закони приймалися з порушенням процедур. Тому інших методів, аніж тиск, не залишилося. До цього вдаємося, щоби відновити законність, щоби влада нас почула. Бо ми є представниками українського народу. Бо якщо не чують нас, то що вже залишається простому українцю?

 

Наталка КУШНІРЕНКО