«Habemus Papam! Маємо Папу!» – радісно вітали один одного католики всього світу у середу, 13 березня. Втім, обрання Папи – важлива подія для всього християнського світу, незважаючи на обрядові й конфесійні відмінності та стосунки між церквами.

 

 

«Йти. Будувати. Сповідувати»

Конклав кардиналів обрав Папу у п’ятому раунді голосування. Новим верховним правителем Святого Престолу став 76-річний архієпископ Буенос-Айреса Хорхе Маріо Бергольо, який назвався Франциском. Коли його ім’я виголосив з балкона Собору Святого Петра кардинал-протодиякон з Франції Жан-Луї Торан, для багатьох це стало несподіванкою: Бергольо не фігурував серед фаворитів на папський трон. Але після перших же вчинків, жестів і слів Папи стало очевидно: він обрав правильний шлях до сердець віруючих. Якось інтуїтивно у Папі впізнали доброго пастиря і полюбили без застережень.

Папа Франциск багато в чому відрізняється від попередників. Відчувається, що він інакший, і саме ця інакшість дає надію на оновлення церкви, зміцнення й відродження християнських чеснот і цінностей, на гідні відповіді викликам сучасного кризового світу.

Нинішній Папа – виходець з бідної робітничої родини, п’ята дитина в сім’ї. Завжди скромний у побуті, навіть на найвищих щаблях церковної ієрархії він не користувався вигодами становища: не мав водія і автомобіля, жив не в палаці, а у невеличкій квартирі, сам готував собі їжу… І після обрання Папа показав, що не збирається зраджувати своїм принципам: ім’я Франциск він узяв на честь одного з найпопулярніших католицьких святих – Франциска Ассізького, проповідника «життя у бідності». Цікаво, що за всю історію папства Бергольо став першим Понтифіком, який обрав ім’я Франциск.

Він також є першим єзуїтом на папському троні. До ордену Хорхе Бергольо вступив ще 22-річним хлопцем. В Аргентині єзуїти завжди вели не тільки активну місіонерську діяльність, а займали чітку політичну позицію – критичну до правлячих диктатур. Майбутній Папа, хоч і не був прихильником популярної в Латинській Америці, і особливо серед єзуїтів, «теології звільнення», яка передбачала опір соціальному поневоленню аж до революції і збройного повстання, але часто критикував владний режим у Аргентині за соціальну несправедливість, виступав проти жорстокості поліції під час заворушень. Проблема бідних і бідності, майнової нерівності як однієї з ключових проблем сучасного суспільства, очевидно, стане предметом особливої уваги нового Папи. Зрештою, це закономірно для вихідця з бідної країни Третього світу, до речі, першого неєвропейця на Престолі за понад тисячу років. У суботу у Ватикані під час першої аудієнції для журналістів Франциск заявив, що хотів би бачити католицьку церкву “бідною церквою для бідних”.

Прихильність до аскетизму поєднується у Папі Франциску з любов’ю до літератури й філософії. У нього ступені магістра філософії і хімії, він викладав теологію, психологію, філософію і літературу.

Франциска люблять за риси, які виказують у ньому живу й симпатичну людину: він футбольний вболівальник, любить танго, у юності був закоханий, у нього гарне почуття гумору, він не зверхній у стосунках з підлеглими. 

У 2001 році кардинал Бергольо відвідав хоспіс для хворих на СНІД. Він омив та поцілував ноги 12 хворим. Під час інтронізації відмовився від папамобіля, кілька разів виходив з відкритого авто, щоб обняти й благословити дітей та інваліда. Якщо в когось повернеться язик назвати це піаром, то, в кожному разі, це не той піар, до якого звикли в Україні, тобто маніпуляція і обман. Це і є зв’язок з громадськістю – символічні послання, які вказують на пріоритети у діяльності Папи, цілі його програми.

Свою програму Папа Франциск означив у короткій проповіді одразу після обрання. Уся програма – з трьох слів: йти, будувати, сповідувати. Причому особливий акцент – на третьому слові. Папа каже, що можемо скільки завгодно йти і що завгодно будувати, але якщо не сповідувати Христа, то нічого не матиме сенсу. У розумінні сповідування Ісуса Христа Папа Франциск – категоричний консерватор.

Тому жодної лібералізації католицьку церкву не чекає. Ніяких поступок новочасним звичаям не буде: Папа категорично проти гомосексуалізму, легалізації одностатевих шлюбів, усиновлення дітей батьками-геями, абортів, евтаназії, висвячення жінок на священиків. Очевидно, що новий Папа реформуватиме церкву якраз у консервативному напрямку: очищатиме її від вольностей, корумпованості, схильності до розкошів.

 

Українські надії

Обрання Папи Франциска радісно зустріли українські греко-католики. Виявляється, нинішній Понтифік ще з Аргентини знайомий з предстоятелем УГКЦ Блаженнішим Святославом (Шевчуком). Більше того, Папа Франциск може вважатися вихованцем українського священика, єпископа, архімандрита й ректора української Папської Малої Семінарії в Римі Степана Чміля. В молодому віці Хорхе Бергольо прислуговував отцю Степану під час богослужінь.

Блаженніший Любомир (Гузар) після оголошення рішення конклаву зазначив, що обрання Папи Франциска наближає здобуття греко-католицькою церквою патріархату.

“Він добре знає наш обряд і навіть пам’ятає нашу літургію. Востаннє я його відвідував, коли прощався з Аргентиною, від’їжджаючи до України, і просив, щоб він дав свої свідчення для беатифікаційного процесу о. Степана Чміля, на що він радо погодився. Отож, Святіший Отець дуже добре знає і про нашу церкву, і про нашу літургію та обряд, про нашу духовність”, – зазначив Блаженніший Святослав.

Глава УГКЦ надіслав Папі Франциску запрошення відвідати нашу країну під час святкування 1025-річчя Хрещення Русі-України. “Я переконаний, що на нас чекає багато приємних подій, якими вони будуть, покаже час, але дійсно у своєму листі-вітанні, що я направив новообраному Папі іспанською мовою, я запрошую його в Україну… Сподіваюся, що він його прийме. Але я думаю, що ми цього року матимемо кілька хороших можливостей спілкування з ним. Насамперед, 25 листопада ми будемо святкувати 25 років перенесення мощей святого Йосафата Кунцевича до базиліки апостола Петра. Коли це відбувалося в контексті II Ватиканського Собору, то сам Папа був присутній на цій події, і з цього приводу ми хочемо здійснити паломництво нашого українського єпископату в Рим. Ми сподіваємося, що це також буде моментом зустрічі зі Святішим Отцем”, – повідомив Святослав Шевчук.

Очільники УГКЦ все ж стримані в припущеннях, однак задоволення від вибору кардиналів не приховують. Тим часом аналітики й релігієзнавці ледь не в унісон називають Папу Франциска не інакше, як другом України. Новообраний Папа може зробити Україну одним із стратегічних напрямків своєї політики, він не ігноруватиме УГКЦ у діалозі з російською церквою, впевнені експерти.

«В мене таке дивне відчуття, що ті події, які відбулися у нашій церкві два роки тому, стали таким пророчим знаком для всієї Вселенської церкви. Мій попередник зрікся свого уряду – через два роки це зробив Бенедикт XVI, наші єпископи на Виборчому Синоді обрали Главу церкви з другого кінця світу – те саме зробили кардинали на конклаві, – зазначив Блаженніший Святослав. – Насправді, дуже цікаві паралелі життя української церкви з життям римської церкви ми в цих днях спостерігаємо. І це, можливо, теж якийсь Божий знак, що нас чекають якісь гарні події в майбутньому.

А. С.