Як цього року міністерство освіти зароблятиме на школярах

Минулого року міністр освіти Дмитро Табачник офіційно заробив майже три мільйони гривень. Левову частку цієї суми – 1 797 514 гривень – він отримав з продажу рухомого і нерухомого майна. За викладацьку діяльність – на два порядки менше – 55 212 гривень. 

Міністерство освіти під його керівництвом вже три роки працює за схожим сценарієм – створюючи схеми для продажів, і не особливо переймаючись викладанням.

Найулюбленіший спосіб давати заробити близькому бізнесу для Міносвіти лежить пролягає через книжки. Минулого місяця «Свідомо» вже писало про те, як дружні до міністра та його підлеглого видавництва розділили мільйонні держзамовлення на друк підручників для 5-класників.

Цього місяця заробити вирішено одразу на трьох класах – 4-их, 9-их і 11-их. У травні їм потрібно буде складати іспити. Підготовку до яких і спробували перетворили на бізнес.

 

У чому «бізнес-ідея»

 

25 січня Міносвіти опублікувало наказ «Про надання грифа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України збірникам завдань для проведення державної підсумкової атестації». В документі були назви і автори збірників, за якими школярі мають готуватися і складати іспити навесні.

 

«Свідомо» не раз писало про таку схему заробітку. Для підготовки до контрольних чи екзаменів міністерство рекомендує школярам книжки. Друкувати їх заздалегідь надає право близьким видавництвам. А батьки це оплачують, купуючи потрібні збірники – а як інакше дитина буде готуватися. У 2011-ому для реалізації подібної «бізнес-ідеї» відомство Табачника навіть придумало несподівані контрольні для 5-8-их класів, яких ніколи не було.

 

Навчені цим досвідом ми одразу запросили в міністерстві інформацію – кому віддали друк книжок? І почали прикидувати потенційні прибутки цих щасливчиків.

 

Ринок збуту Міносвіти їм створило чудовий! Всього в 4-ті, 9-ті та 11-ті класи ходять 1 мільйон 90 тисяч школярів. 4-им і 11-м класам треба складати по три дисципліни. 9-им – цілих п’ять. Під кожен екзамен потрібен свій збірник завдань.

 

«Щасливчиків», які отримали право їх продавати, міністерство одразу не захотіло розкривати. Ми отримали відписку з порадою «звернутися до вищеназваного наказу ще раз».

 

Але за два тижні Міносвіти розіслало в усі управління освіти країни листа, в якому пообіцяло розмістити до 1 квітня на своєму сайті всі збірники в безкоштовному доступі.

 

Свято 1 квітня

 

«Кому вигідно дурити учнів та учителів!? Навіщо розміщувати на сайті неповні збірники? Це ж тільки налаштовує учасників навчально-виховного процесу проти Міністерства. І так щороку їх змінюють, щоб заробити на випускниках…».

 

Киянка Марія одна з тих, хто чекав на безкоштовні електронні версії. Їх жінка дочекалася. Але з сюрпризом. Свою обіцянку у Міністерстві виконали так. На сайті відкрили цілий окремий розділ спеціально під збірники завдань. Але в кожному не виклали третину, половину чи навіть дві третини завдань.

 

Наприклад, на другій сторінці «Збірнику завдань для державної підсумкової атестації з української літератури» для 11-х класів сказано: «У збірнику представлено 20 варіантів завдань у тестовій формі…». Відкриваємо електронну версію. Пролистуємо до низу. Останній доступний варіант – сьомий. Ще тринадцяти просто немає.

 

– В чому проблема? – дзвонимо до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти, котрий і займається шкільними підручниками від імені міністерства.

 

– Це не наша проблема – ми розмістили усе, що нам дало видавництво.

 

– А у них які тоді проблеми?

 

–          Я не знаю. Кажуть, якісь складнощі з конвертацією в електронну форму. Але вони обіцяють швидко виправити все і додати всі повні версії.

 

Цей трюк ми також вивчили. У 2012-му аналогічні збірники так само безкоштовно виклали на сайті МОН. І так само не все – половинки від кожного збірника. І тоді і зараз виглядає все це як рекламна акція з просування товару.

 

Зате в процесі переписки МОНу з управліннями освіти ми з’ясували, чий це товар.

 

Хто заробляє на школярах цього разу

 

ТОВ «Центр навчально-методичної літератури».

 

Його керівником, згідно інформації «Інформаційно-ресурсного центру», де містяться дані про всіх підприємців, є Ігор Шевченко. Фірма зареєстрована в Києві – на Радищева, 10/14.

 

Історія співпраці з Міністерством освіти у видавництва не зіркова – надзамовлень їм ніколи не надавали. Ми вже думали зупинитися. Доки не знайшли один цікавий документ.

 

А саме – лист «Центру навчально-методичної літератури», відправлений ними в лютому всім регіональним управлінням освіти. Частина з них його опублікувала на своїх сайтах.

 

В листі видавництво просить купувати лише сертифіковану продукцію, з голограмами. Пояснюють це дуже поширеним контрафактом.

 

І Центр ідентифікує себе так: «Центр навчально-методичної літератури» (ТОВ «ЦНМЛ», м. Київ, ЄДРПОУ 36538551) продовжує займатися видавничою справою, є однією з найбільших книготоргівельних організацій України, генеральним дистриб’ютором книжкової продукції ТОВ «Видавництво «Генеза» (м. Київ), Видавничого дому «Освіта» (м. Київ) та ТОВ «Видавництво «Грамота» (м. Київ)…».

 

Видавничий дім «Освіта» та «Генеза» – герої більшої частини розслідувань «Свідомо» про книжки. Наприклад, попереднього – про дерибан держзамовлення на друк підручників для 5-класників. На двох вони отримали майже 59 мільйонів гривень – більше половини виділеної суми. «Видавничий дім «Освіта» офіційно належить Тамарі Ткаченко. Ткаченко входила до різних груп і комісій Міносвіти – від журі на звання «Вчитель року» до обрання кращих авторів підручників для шкіл. Палко підтримувала Дмитра Табачника. Після того як вона очолила ТОВ «Видавничий дім “Освіта”, фірма почала збирати врожай перемог на державних тендерах десятками мільйонів гривень.

 

«Генеза» відрізняється від інших видавництв тим, що його головним редактором був Олександр Удод. До того, як очолив Інститут інноваційних технологій. Саме цей Інститут від імені держави замовляє підручники, надає гриф «Схвалено Міністерством освіти» та проводить тендери на друк за гроші платників податків. Він і пояснював нам, чому книжки виклали не повністю.

 

Схема замкнулася. Ділер обох улюбленців міністерства – ТОВ «Центр навчально-методичної літератури» – почав продавати повні паперові версії збірників. На сайті видавництва їм теж присвячений окремий розділ. За 28 гривень можна купити «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з української літератури» для 11 класів, за 50 гривень – «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з англійської мови» для 9-класників, за 18 гривень – «Збірник завдань для державної підсумкової атестації з української мови» для 4-х класів.

 

Згідно з інформацією на сайті, продавати їх почали ще з 18 лютого. Якщо помножити на кількість школярів, які готуються до екзаменів, то за умови придбання кожним хоча б одного найдешевшого збірника за 16 гривен, продажі видавництва перевищать 17 мільйонів гривень.

 

Чимало батьків вже купили.

 

«А хіба вони мали би бути в електронній формі?», – дивується Оксана з Києва. Її син навчається в 4 класі і в травні також складатиме іспити, – «А нам у гімназії просто сказали здати гроші на збірники. Вони їх закупили централізовано і всім роздали». На все Оксана витратила 60 гривень. І це тільки одна з сотень тисяч таких же мам.

 

Як можна не платити бізнесменам від Міносвіти

 

В перший тиждень квітня ми продовжували штурмувати і міністерство, і інститут, і обрано ними видавництво-ділер.

 

–          Збірники розміщує МОН і Інститут, – розповідала прес-секретар видавництва.

–          Знаю, але вони розміщують ваші збірники і кажуть, що неповні версії надсилаєте їм ви.

–          Я маю отримати інформацію від начальства.

 

Ми знову набрали Інститут інноваційних технологій і змісту освіти. І запропонували їм – «Свідомо» купує збірники, сканує їх і надсилає Інституту. А той вже розміщує їх на сайті.

 

–          А в чому підвох? – запитують в Інституті.

–          Ні в чому. Хочемо зробити Вашу роботу і роботу видавництва.

–           

Хвилинне мовчання.

–          Знаєте, я думаю, що то класно, що Ви таке пропонуєте. Але ми поки спробуємо швидко вирішити самі.

 

6 квітня всі книжки з’явилися на сайті Інституту. Правда, замість зручних pdf-версій там викладений вінегрет з doc, docx і pdf.

 

Тож, якщо Ви ще не купили збірники – можна не купувати. Заходьте за посиланням – http://iitzo.gov.ua/biblioteka/elektronni-versiji-zbirnykiv-zavdan-dlya-provedennya-derzhavnoji-pidsumkovoji-atestatsiji-uchniv-4-h-9-h-11-h-klasiv-znz-u-20122013-n-r/.

 

Зі схемами Міносвіти борються і самі школярі. На сайті shkilniypidruc.ucoz.ru вони вирішили «допомогти» міністерству, інституту і видавництву виконати їхні зобов’язання. Як? Купуючи один примірник кожного збірника, скануючи його і викладаючи для безкоштовного завантаження. Всі збірники тут повні. Ось посилання на бібліотеку вже наявних збірників – http://shkilniypidruc.ucoz.ru/load/dpa_zno_2013/56-4-2.

 

Максим ОПАНАСЕНКО,

бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,

для «Галицького кореспондента»