Порепані, наче пошматовані якимось міфічним велетнем, схили гір сповзають донизу рясними складками. Складаються у вали, подібні на глибокі зморшки. Гори стягають разом зі своєю земляною шкурою валуни, дерева, хати. Ховають під своїм тяжким боком мости й дороги.  Дев’ятьом із 14 районів Прикарпаття, чотирьом містам та ще кільком селищам – фактично всім передгірським та гірським територіям цьогоріч загрожують зсуви та селі. А ще карсти, коли земля під ногами рветься на клапті і все, що на ній є, провалюється кудись у безодню.

«Гарячі точки»

В усіх вразливих до зсувів та просідань землі населених пунктах є загроза руйнування житлових будинків та господарських споруд, автошляхів, ліній електропередач, газопроводів та інших комунікацій. В «зоні ризику» міста Калуш, Болехів (територія села Тінява), Косів, Яремче (вулиця Свободи, правий берег Пруту та село Ямна), селища Делятин та Верховина. А також райони Городенківський (Рашків, Чернятин, Тишківці), Богородчанський (Жураки, Манява, Нивочин), Снятинський (Тростянець, Снятин), Тлумацький (Тарасівка), Калуський (Боднарів), Надвірнянський (Ланчин, Пасічна, Битків), Рожнятівський (Петранка), Верховинський (Буковець, Красноїлля, Голови, Стебнів, Білоберізка) та Косівський (Космач, Акрешори, Кобаки) райони. У верхів’ях річок Бистриця Надвірнянська та Прут у випадку рясних дощів очікуються селі. Про це офіційно попередили спеціалісти управління з питань надзвичайних ситуацій обласної держадміністрації.

 У інформаційній довідці для ЗМІ вони висловили сподівання, що у випадку зсувів мешканці області не залишаться з бідою наодинці. «Крик душі» не безпідставний. За останні два роки область не отримала жодної копійки з держбюджету на ліквідацію наслідків зсувів, селів і підтоплень. Цьогорічна цільова програма захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій на 2013-2017 роки при формуванні державного бюджету не була підтримана коштами. Наразі про будь-які роботи для захисту людей чи споруд можна говорити тільки в неозначеному часі. А гори собі живуть – змінюють рельєф, ростуть, сунуться.

Куди гора йде?

Село Акрешори в глибині косівських гір вважається важкодоступним. Частина будинків тулиться у вузькій долині обабіч ріки Акри. Більшість хат розкидані схилами довколишніх гір. «У нас немає вулиць, наша адреса – урочища», – пояснює особливості місцевого побуту Марія Пилип’як, сільський голова Акрешорів.

Урочище Грунь – це сім будинків. Три роки тому тут обірвалося і з’їхало вниз 150 м схилу. Складчасті напливи ґрунту зупинилися за 10 метрів від вікон будинку Марії Костенюк. «Коли ми вранці вийшли на подвір’я, то побачили двометрові вали, з яких била вода», – пригадує жінка. «Гора йде вниз і так, ніби стогне», – не приховує емоцій її син Ігор, який удвох із матір’ю пережив стихію. Костенюки розповідають, що їздили «в район» – просили, щоби виділили гроші на техніку, аби розрівняти «складки» чи прокопати впоперек схилу рови. «Ми не знаємо, що з цим треба робити, – бідкається молодий ґазда. – Викопали фосу, щоби відвести воду. А гора за рік посунулася і стиснула ровець. Може, треба укладати каміння?» Чоловік веде вище і показує місце, де стався зсув. Бачимо зовсім свіжі осипи. «Гора знову дихає», – зауважує Ігор. Просто під розривами – ще одна хатка. Покинута. Її господиня рік тому перебралася до сестри – каже, що їй страшно жити на ґрунті, який тікає з-під ніг. 

Гори довкола Акрешорів зсуваються в багатьох місцях. У цьому селі на 380 дворів більше 90-та господарств уважаються потерпілими від зсувів 2010 року. Більше 20-ти з них потребують термінового відновлення житла. Селяни написали заяви в сільраду, пошкодження оглянула і підтвердила місцева комісія. Дані передали в районну адміністрацію. І все. Ні, ще геологи приїздили – у 2008 році, коли у селі після повені і зсувів працювала обласна комісія. Науковці порекомендували головисі зайнятися детальним вивченням процесів, які відбуваються в околицях Акрешорів. «Нехай би сказали, чи різати дерева, чи навпаки садити», – Марія Пилип’як показує свіжі і не дуже зсуви в урочищі Гори.

Над рікою бовваніє газова труба, розмитий берег під нею також посунувся. «Сільська рада – дотаційна. В районному бюджеті грошей на берегоукріплення в Акрешорах немає», – відзначає війт. Грандіозний зсув – хоч кіно знімай – в урочищі Рипки. Каміння і глина сповзають по 20-метровій стіні. Наверху – глибокі вирви, над якими теж доживає віку покинутий дім. І ці ґазди пішли по родині.

А от Дмитру Поповичу, що живе в урочищі Лазок, пощастило – йому перепало 5 тис. грн. державної допомоги, коли зсув завалив літню кухню і хату. «Глини тоді насипало вище мене», – пригадує чоловік. За державні гроші йому звели підпорну стіну позаду кухні. Пан Дмитро показує стінку, частина якої розвалилася. «Оце робили підрядники, – тицяє на рештки він. – А це робив я, з тих самих матеріалів…»

Щоби ти провалився

За останніх 30 років площі, на яких відбуваються зсуви, збільшилися в п’ять разів. Найбільше – у Закарпатській та Івано-Франківській областях. Для нашої області характерні зсуви-видавлювання, розміром до п’яти кілометрів, і зсуви-потоки. Від селів останні відрізняються тим, що вода накопичується у більш глибоких шарах ґрунту, відтак верхній шар сповзає великими клаптями. «Дошками» називають подібні снігові зсуви рятувальники, які мають справу з лавинами.

Відомо про 805 зсувних ділянок, які щороку нагадують про себе. Зафіксовано більше тисячі активних карстових проявів. Це дані спеціалістів дочірнього підприємства «Західукргеологія» компанії «Надра України», які на замовлення управління надзвичайних ситуацій ОДА аналізують зсуви на Прикарпатті і видають прогнози в межах року.

«Наразі в зоні зсувів розміщено більше 150 житлових будинків, мешканців яких необхідно відселити», – повідомив заступник начальника управління з питань надзвичайних ситуацій ОДА Микола Паламарчук. Однак до «Загальнодержавної цільової програми захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2013-2017 роки» внесено тільки 46 із них. Гроші для будівництва чи придбання житла (9,5 млн. грн.) цього року мали би отримати 26 господарств, якби ця програма була профінансована. Фінанси можуть з’явитися, як пояснили «надзвичайники», хіба що за результатами перегляду держбюджету за перше півріччя ц.р. (загалом області потрібно на протизсувні заходи 57 млн. грн.). А можуть і не з’явитися зовсім.

Відстоюючи честь мундирів, заступник начальника відділу управління Ігор Корольчук повідомив, що два роки тому за державний кошт вдалося збудувати 12 та відновити 15 будинків у Верховинському, Богородчанському та Снятинському районах, які були зруйновані стихією. Однак «надзвичайник» промовчав про те, що поіменний перелік тих, хто першочергово претендує на кошти цільової програми, складений за даними 2008-2010 року. Відтоді кількість потерпілих зросла і продовжує зростати. Перспектива отримати допомогу для тих, кого зачепили  зсуви чи карсти цього року, взагалі примарна – їм нічого «не світить» щонайменше до 2017 року. «Ми постійно переглядаємо дані і заносимо в список тих, хто має більшу потребу чи взагалі залишається без житла», – відбивався Ігор Корольчук. Хата мусить упасти?

«Здається, що наш дім будь-якої миті може провалитися  під землю», – каже Василь Ковальчук, господар одного з трьох будинків, які у селі Заріччя Надвірнянського району руйнують карстові прояви. Висновок експертів  – проживання в будівлі є небезпечним для життя. Родина з двома малими дітьми не має куди переселитися з аварійного дому.

На ділянці, де стоїть дім, експерти виявили суфозію (просідання) ґрунту, зсуви і карстоутворення. За останній рік руйнівні процеси посилилися, визнають спеціалісти управління надзвичайних ситуацій. Стіни будинку дедалі більше віддаляються одна від одної, тріщини в них розходяться. В окремі можна просунути вже не тільки руку, а й ногу. Саме тому будинок на Черемшини, 8 у Заріччі – один із тих, які занесені в держпрограму. Два інші поруч, які теж почали руйнуватися, ще мусять почекати. Правду кажучи, чекати мусять і Ковальчуки – родині мають допомогти придбати житло, але грошей немає. «Поки що», – наче заклинання, повторював пан спеціаліст управління із надзвичайних ситуацій.

Проблеми на рівному місці

П’ятий рік поспіль у селищі Космач на Косівщині руйнується дорога. Гора зсувається у русло ріки. Якщо завал перекриє річку, та підтопить 40 жител у присілку Медвежий. «Буде проблема на рівному місці», – характеризує ситуацію Микола Паламарчук. Щоби «підперти» гору і зняти проблему, треба 7 млн. грн. Проведення протизсувних робіт передбачено в держпрограмі без фінансування.

Виглядає так, що держструктури займаються насамперед ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій – «розгрібають» те, що вже сталося. Так працює система, що гроші передовсім виділяють туди, де згоріло, затопило, завалилося. Десятки і сотні мільйонів гривень витрачають «по факту» там, де можна було не допустити масштабних ЧП. «От нам зробили новий міст, – демонструє місток перед школою сільський голова Акрешорів. – А берегоукріплення біля нього не поновили і не посилили. Бачите, їх підмило. Наступна повінь – і вода знову все знесе…»

А, може, так і треба. Щоби область не мала комплексного дослідження ризиків, прив’язаних до місцевості. Щоби не було комплексного плану робіт із запобігання зсувам. І в жодному разі не залучати всіх разом відповідальних спеців області – і облавтодор, і «водників», і геологів вкупі з екологами, і «надзвичайників» з рятувальниками. Самим не використовувати і не поширювати систему довготривалого прогнозування зсувів, яку розробили і «обкатали» науковці кафедри геотехногенної безпеки Івано-Франківського університету нафти і газу.  Очевидно, має бути «чорна діра» для бюджетних коштів. А те, що кожної ночі у хаті Ковальчуків тріщить фундамент, то хто це чує, крім них самих?

Наталія КУШНІРЕНКО