Днями
ТЕЛЕФОННА РОЗМОВА
Знайомий розповів. Працювали ми з фірмою «Sacmi». Чувак звідти розповідав, що одного разу у відрядженні подзвонив до себе на фірму і помилився номером. Там підняли і сказали жіночим голосом: «Хеллоу». Він: «Сакмі?» У відповідь злобно: «Фак ю». І гудки…

Якось
СТУДЕНТКА
Технікум, закінчення останньої пари. За правилами цього приголомшливого навчального закладу щодня був черговий у групі, який підмітав підлогу і витирав дошку від розумних записів викладачів. І ось власне за 5 хвилин до свободи викладач, збираючи свої дрібнички, мимохідь так каже:
– Цвілинюк… дошка.
Cама викладач пишна жінка з серйозними формами, а дівчина висока і худа… Вона в шоці (не зрозуміла сенсу фрази), а викладачка:
– Цвілинюк, дошка, я сказала…
На що шокована студентка видає (у напівістеричному стані):
– Я не винна, що ВОНИ не ростуть…
Гробова тиша…

Колись
БАБУСЯ
Бабуся в гості приїхала. Цілу ніч хропіла так, що вікна тряслися… Вранці сидимо на кухні, пики не виспані, очі червоні, але ніхто не обурюється, літня людина все-таки…
Вирулює на сніданок бабуся, їй усі:
– Доброго ранку!
А та:
– Ой, який з біса добрий, я так погано спала!

І взагалі…
Один чоловік ходив по окрузі, проклинаючи священика і поширюючи про нього брехливі й злобні чутки. Одного прекрасного дня чоловік розкаявся і, прийшовши до священика, попросив прощення. Чоловік запевнив, що готовий на все, аби спокутувати свій гріх. Священик сказав, щоб чоловік узяв у себе вдома декілька подушок, розпоров їх і випустив пір’я на вітер. Прохання було досить дивним, але виконати його не склало труднощів.
Зробивши, як йому сказано, чоловік повернувся і доповів про це священикові. «А зараз, – сказав священик, – йди і збери все пір’я. Хоча розкаяння твоє, як і бажання виправити заподіяне зло, і щирі, але відшкодувати збиток, заподіяний твоїми словами, так само неможливо, як зібрати пущене за вітром пір’я».