На нещодавньому чемпіонаті України з плавання учасник двох Олімпійських ігор Олександр Ісаков виборов одразу три медалі. 

Цьогорічна національна першість у Дніпропетровську стала, фактично, першим стартом для найкращого прикарпатського плавця сучасності після його повернення з олімпійського Лондона. Майже півроку Олександр Ісаков був позбавлений тренувальної та змагальної практики, адже вирішував своє квартирне питання. «ГК» поспілкувався з олімпійцем про нинішню ситуацію в українському плаванні, а також про труднощі, з якими спортсмен зіштовхнувся, намагаючись одержати житло, давно обіцяне владою за його спортивні досягнення.

 

– Олександре, після завершення Олімпійських ігор у Лондоні минуло більше півроку. Як для тебе пройшов цей час?
Як це не дивно прозвучить, але я фактично не займався спортом. Після повернення з олімпіади твердо вирішив довести до кінця своє квартирне питання, тобто домогтися того, щоб мені нарешті виділили обіцяне житло. Але й досі, вже восьмий місяць, оббиваю пороги кабінетів нашої облдержадміністрації.

– А коли саме тобі була обіцяна квартира?
Міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус обіцяв мені житло ще після повернення з пекінської олімпіади, тобто у 2008 році. Але не склалося. Втім, мер надав мені хороший гуртожиток, і цього вистачало на певний час. Та після повернення з Ігор-2012 я вирішив знову порушити питання про обіцяну квартиру. Спершу мене направили до Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву, який пішов назустріч, разом з допомогою Віктора Анушкевичуса. Основна затримка була і залишається виключно за Івано-Франківською ОДА.

– А спортивну форму ти мав можливість підтримувати впродовж цього тривалого часу?
Майже чотири місяці я вирішував наболіле квартирне питання. Коли все було практично вирішено і залишалося тільки чекати на переведення коштів, я вирішив повернутися до тренувань, готуючись три місяці у Дніпропетровську. Проте досить багато часу було втрачено, тому я не зміг на повну силу виступити на чемпіонаті України, адже вважаю, що міг реально претендувати на перемогу на всіх трьох дистанціях, на яких виступав (50, 100 та 200 метрів кролем на спині – ред.). У результаті здобув дві срібних та одну бронзову нагороди.

– Які твої подальші спортивні плани?

Найближчий вагомий старт – Кубок України, що відбудеться у травні і стане відбором до чемпіонату світу. Але туди я, швидше за все, не потраплю, адже дуже мало залишається часу на підготовку. Наступні варті уваги змагання пройдуть у листопаді в Євпаторії, де будуть розігруватися путівки на чемпіонат Європи. Думаю, до того часу я таки встигну набрати оптимальної форми. Не так давно я змінив тренера. Для мене це також дуже великий стимул, адже це новий досвід, до того ж можливість виправити власні помилки та вдосконалити майстерність. 

– Зараз ти перебуваєш в Івано-Франківську. Чи має рідне місто можливості для тренувань учасника Олімпійських ігор?
На жаль, не має. Відверто кажучи, наше місто у плаванні вже давно не має жодних перспектив. Саме тому обласна федерація плавання радіє, що я свого часу ризикнув і залишив Івано-Франківськ. У нас виховати талант просто нереально. Головна проблема – відсутність сучасного басейну, який би відповідав міжнародним стандартам. Усі наявні у місті басейни належать навчальним закладам. Де ж тоді тренери мають виховувати справді перспективних дітей?

– Як вважаєш, чому колись популярний та масовий вид спорту – плавання – зараз у нас зовсім не розвивається?
Складна ситуація з плаванням має місце не тільки на Івано-Франківщині. На сьогодні  плавання в Україні впало так, що нижче вже немає куди. Дехто вважає, що ситуація ускладнилася після того, як відійшло покоління чемпіонів – Клочкова, Селантьєв, Сердінов, Лісогор та інші. Але, на мою думку, проблема не в цьому. Зараз також є багато перспективних і талановитих плавців, як-от Дарія Зевіна, Андрій Говоров, Сергій Фролов, які докладають максимум зусиль, часу та коштів для здобуття тих високих результатів, які зараз маємо.

– Чи можна Олександра Ісакова включити до цієї компанії перспективних і талановитих?

Якось журналіст телеканалу «1+1» запитала мене: «Олександр Ісаков – дуже перспективний плавець, але чи є майбутнє у цьому всьому?» Я просто не зміг їй відповісти на поставлене запитання. Ситуація у вітчизняному плаванні зараз настільки нестабільна, що абсолютно немає впевненості у завтрашньому дні.

– Можливо, зміни прийдуть після призначення на посаду головного тренера збірної України Андрія Сердінова – відомого у минулому плавця, олімпійського призера?
Поки що це призначення нічого не змінило. Крім того, скажу відверто, за себе й за інших збірників України: ми чекали хоча б спільного зібрання, якихось обнадійливих слів чи позитивних настроїв. Але поки що із цим не складається.

– Говорячи про останні Олімпійські ігри у Лондоні, твій колега по збірній Сергій Фролов сказав, що українці плавали ледь не в подертих костюмах. Так було насправді?
Нам справді не надали необхідної кількості змагальної екіпіровки. Саме через це мені, наприклад, довелося плисти на одній з дистанцій у шортах, менших за розміром. Це дуже заважало, адже я мав можливість поставити рекорд України. Компанія «Арена» (спонсор Федерації плавання України – ред.) надала кожному збірникові тільки по одному костюму. Це жах! «Арена» є одним зі світових лідерів плавального екіпірування, тому стільки ФПУ замовило костюмів, стільки, мабуть, вони і прислали. Але до нас, очевидно, дійшло далеко не все. Щось подібне було два роки тому. Після чергового чемпіонату Європи компанія «Арена» повинна була надати повний комплект річної екіпіровки. З якихось дивних причин для доволі численної збірної України залишилося тільки десять сумок форми. Відтак комусь дали шорти, іншим – футболку або плавки, словом, поділилися між собою. Збірники поставили цілком логічне питання, чому так сталося. А у відповідь почули, що на змагання вони приїхали за свій рахунок, тому не повинні одержувати цю форму – форму збірної України, кольори якої захищають.

– У попередніх інтерв’ю «ГК» ти неодноразово згадував про свій конфлікт з Федерацією плавання України. Які були причини непорозумінь і чи усунені вони зараз?
Я як не підтримував, так і не підтримую політику Федерації плавання України. Ну що тут скажеш, якщо на збори беруть абсолютно незрозумілих спортсменів, які плавають по першому розряду, тоді як мене, учасника двох олімпіад, залишають осторонь. Не зрозуміло і те, чому Федерація, маючи достатньо спонсорів, на чемпіонатах та Кубках України нагороджує переможців тільки грамотами і медалями, без жодних фінансових нагород чи призів. Як можна спокійно дивитися на це?

                                                                                                        
                                                                                                              Розмовляв Андрій МЕНІВ

Довідка:

Олександр Ісаков

Народився: 17 жовтня 1989 р. в Івано-Франківську.

Зріст – 180 см, вага – 70 кг. Майстер спорту.

Вихованець ДЮСШ №2 (Івано-Франківськ).

Перший тренер – Людмила Ісакова.

Досягнення:

Багаторазовий рекордсмен та абсолютний чемпіон України, член збірної команди України з плавання, учасник Олімпійських ігор у Пекіні (2008) та Лондоні (2012).
Найкращі результати:

Чемпіонат світу: 4-те місце (2006, Бразилія);

Чемпіонат Європи: 5-те місце (2007, Бельгія).