Влада області обіцяє до 2020 року нагодувати прикарпатців дешевою і якісною рибою. Обласні чиновники розробили цільову програму розвитку рибництва на сім років, яку 25 квітня затвердила сесія обласної ради. Однак навіть автори програми мало вірять у таке дієтичне «покращення» на Франківщині.

 

«За бажанням тільки з одного Бурштинського водосховища можна забезпечити рибою всю Західну Україну», – переконаний колишній начальник обласної рибінспекції Руслан Коцаба. Ще не так давно бурштинських товстолобів та білих амурів експортували навіть за межі країни. На сьогодні ж в області рибний дефіцит, водойми не зарибнюються, ставки перетворюються на сміттєзвалища, а виловлену рибу нерідко продають нелегально.

За нормами Міністерства охорони здоров’я, кожна людина повинна споживати 20 кілограмів риби на рік. З них – 15 кілограмів морської та 5 кілограмів річкової. Наразі, за даними управління статистики, на кожного прикарпатця припадає тільки по 0,49 кілограма річкової риби, виловленої в області.

«Повна безгосподарність!» – такий діагноз ще два роки тому поставив ставковому рибництву голова Івано-Франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк. Губернатора обурили невиконані плани. На прикарпатських ставках площею 3,5 тис. га наловили лише 500 тонн риби. Точніше, цю рибу виловили на 200 га ставків. «А що вирощують і хто ці горе-орендарі на 3,3 тис. гектарах ставків?» – риторично допитувався губернатор. Ще тоді Вишиванюк зобов’язав голів райдержадміністрацій провести ревізію усіх водойм, перевірити законність укладання угод з орендарями і поцікавитися їхніми планами щодо ефективного використання ставків. До перевірок можновладці обіцяли долучити прокуратуру та доповісти про виконану роботу через три місяці. Але якось забулося…

Минулого року діагноз «безгосподарність» губернатор поставив і прикарпатським річкам. Очільник області запропонував віддати береги річок рибальським кооперативам. Кооперативи мали б заробляти, продаючи дозволи на вилов законослухняним рибалкам, й забезпечувати натомість охорону річок від браконьєрів. Втім, практичного втілення ця ідея так і не знайшла.

 

Плани на сім років

Якщо сьогодні на одного мешканця області тут не вирощують і півкілограма риби, то до 2020 року мають спромогтися на цілих п’ять. Наростити виробництво розробники цільової програми сподіваються на ставковому фонді та водосховищах.

Нині в області передано в оренду та використовується для здійснення рибогосподарської діяльності 957 га водного дзеркала прикарпатських ставків. З 437 суб’єктів, які орендують ставки, про господарську діяльність звітують тільки 19. «Багато орендарів брали ставки так, аби взяти. Можливо, вони і платять ту орендну плату, але більшість ставків не використовуються за цільовим призначенням. Туди звозять сміття і роблять з них сміттєзвалища. А їх треба почистити, запустити воду і вирощувати рибу», – зазначає старший інспектор управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області Віталій Олійник. Втім, повносистемних товарних рибних господарств в області тільки дев’ять: «Княгиничі» (с. Княгиничі Рогатинського району), «Завадка» (с. Завадка Калуського району), «Бабин-риба» (с. Бабин Калуського району), «Більшівці-Риба» (селище Більшівці Галицького району), «Тисмениця-Риба» (с. Хомяківка Тисменицького району), «Галицький» (м. Бурштин Галицького району), КСП “Плесо” (с.Марківці Тисменицького району), «Вотум» (с. Чортовець Городенківського району), Хотимирське СРФГ (с. Хотимир Тлумацького району).

На розвиток рибництва проект програми передбачає 4953,5 тис. грн. Ці кошти мають бути спрямовані на закупівлю малька та маточного поголів’я коропа і рослиноїдних риб при введені в експлуатацію ставів, які будуть використовуватися для промислового вирощування риби. Половина з цих коштів мала б бути б виділена впродовж семи років з обласного бюджету, а половину мали би вкласти у розвиток рибництва орендарі ставів.

«За правильного підходу всі планові показники до 2020 року можна виконати», – стверджує заступник начальника управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області Василь Жовнірович. На його думку, необхідно провести інвентаризацію всіх ставків області та розірвати договори з недобросовісними орендарями. Натомість слід укласти нові договори на оренду ставків на конкурсній основі  і без «кумівства».

Крім того, програма передбачає проведення наукових досліджень на водних об’єктах. «Орендар повинен замовити обсяг робіт у науково-дослідній установі, яка розроблятиме біологічне обґрунтування цього риборозведення, і визначити, скільки треба дати кормів рибі, як і чим саме удобрити той ставок і скільки посадити туди зарибку, яких видів риб тощо, – розповідає Віталій Олійник. – Для великих ставків площею більше 10 га має запроваджуватися спеціальне товарне рибне господарство (СТРГ)».

Серед причин занепаду рибництва спеціалісти називають і те, що останніми роками на водоймах області не проводяться планові зарибнення. «Якщо проводиться зарибнення, орендарі мають нас повідомляти і ми маємо контролювати кількість зарибнення і кількість вилову риби. А якщо вселяються нові види риби, то мають бути присутні й екологи, – пояснює Олійник. – Є випадки, коли рибу вселяли неконтрольовано і у ставки потрапила шкідлива риба. Наприклад, ротан – це риба, яка знищує багато ікри цінних видів риб».

 

Запрограмоване розкрадання?

Попри занепад місцевого рибогосподарства, прикарпатські господині не скаржаться, купуючи завезену в область річкову рибу у супермаркетах чи на ринках. До прикладу, кілограм коропа коштує 26-28 гривень, форелі – 46 гривень, товстолобика – 18-21 гривню. Правда, більшість цієї риби, як підозрюють рибоохоронці, надходить на ринок все-таки нелегально. «На цілу область припадає сім рибінспекторів. Вони фізично не в змозі проконтролювати, як ця риба надходить на ринок. До прикладу, продавець показав накладну на продаж 50 кг риби. Рибінспектор відійшов – йому довезли ще 50 кг», – пояснює Василь Жовнірович. Також орендарі приховують рибні улови, щоб уникнути сплати податків.

Попри амбітні плани, навіть розробники програми не плекають надій на її повноцінне фінансування. «Всі ми розуміємо, що перш за все фінансуються соціально захищені статті, а потім вже програми, – зазначає заступник голови ІФ ОДА Василь Брус. – Втім, сподіваємося, що її затвердження дасть змогу залучити кошти з державного бюджету».

На думку Руслана Коцаби, використання бюджетних коштів на зарибнення – це просто їх розкрадання. «Для чого на це закладати бюджетні кошти, якщо у всьому світі зарибнення змушують здійснювати самих орендарів водойм?» – міркує Коцаба. На його думку, майбутнє рибництва за повносистемними товарними господарствами, забезпеченими від «малька до матки», та спортивним рибальством. «До прикладу, на Львівщині є місця, де заїжджаєш з сім’єю, ловиш рибу, а відтак її викуповуєш», – пояснює Коцаба.

Втім, розвиток спортивного чи любительського рибальства програмою не передбачений. До речі, розробники програми оминули побажання Михайла Вишиванюка закріпити береги річок за рибальськими кооперативами. «Зараз є місцеві браконьєри, і кожен з них негласно «закріплений» за якоюсь ділянкою, – пояснює Василь Жовнірович. – При можливості саме браконьєри створять кооперативи. Зарибнювати водоймища вони, звичайно, не будуть. А зарибнювати річки за державні кошти, щоб браконьєри там ловили рибу, – це не вихід».

Марія ГАВРИЛЮК