З  нагоди святкувань 757-річчя міста Лева у великій сесійній залі Ратуші відбулося урочисте засідання. Цьогоріч за визначний внесок у національне відродження України, активну громадянську та життєву позицію, звання «Почесного громадянина міста Львова» надали сотенному УПА Мирославу Симчичу. 

 

Довідка:

Симчич Мирослав Васильович – легендарний сотенний УПА на псевдо Кривоніс.

Указом Президента України від 26 листопада 2005 року нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. 5 січня 2013 року Мирославу Симчичу виповнилося 90 років. Народився у селі Березів Вижний колишнього Яблунівського, а нині Косівського району 5 січня 1923 року в сім’ї селян середніх статків. На його виховання великий вплив мав дядько матері – колишній курінний УГА Григорій Голинський.

У 1941 році  долучився до лав юнацької сітки ОУН. Перед закінченням Коломийського архітектурного технікуму, восени 1943 року відправлений до першого куреня УНС (Українська народна самооборона) в Космач, де служив кулеметником. Після закінчення старшинської школи у Космачі в 1944-му році повертається до рідних країв.

Найуспішнішим боєм сотенного Симчича став бій під Космачем, у якому з радянського боку, окрім дивізії НКВС, брали участь 31, 33 і 87 прикордонні загони. З боку УПА – місцеві курені, всього – не менше 10 сотень чисельністю понад 1200 старшин і стрільців. За дві з половиною години бою була знищена майже вся колона НКВС – 405 солдатів та офіцерів. В цьому бою загинув і командир дивізії генерал-майор Микола Дергачов.

В 1949 році засуджений Івано-Франківським Військовим трибуналом на 25 років позбавлення волі за участь в УПА. Дивом вижив у жахливих умовах етапів і концтаборів. Згодом повторно був засуджений ще на 25 років за «участь у націоналістичному угрупуванні».

У 1963 році Симчича звільнили. Однак, 30 січня 1968 року він знову заарештований за «нововиявленими обставинами». Після тривалого слідства, навіть «справедливе» радянське правосуддя не змогло довести жодних «нововиявлених злочинів». Проте Верховний Суд СРСР своїм рішенням від 20.01.1970р. направив Симчича відбувати покарання за вироком 1953 року (кінець терміну 1982 рік).

У 1982 році Мирослав Симчич, не виходячи на волю, визнаний судом особливо небезпечним рецидивістом і засуджений за ст.187-І КК УРСР на 2,5 років таборів «за наклепи на радянський державний і суспільний лад».

Мирослав Симчич був звільнений лише у 1985 році. Указом Президента України від 26 листопада 2005 року нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Нині проживає у селі Вижний (Верхній) Березів Івано-Франківської області, «Почесний громадянин Коломиї».

 

На урочистостях  Мирослав Симчич поділився своїми роздумами з присутніми: «Я хочу подякувати міській владі за те, що принаймні Львів на сьогоднішній день виглядає українським. Я був в багатьох містах України, і я не відчував себе як в українському місті, таке відчуття було лише у Львові. І це тому,  що тут є українська влада.

Мені сьогодні спати не дає наше завтра, яке буде таке, які будемо ми. Само нічого не утрясеться, і якщо є для нас та наших дітей праця, треба закотити рукави й ні одного дня не класти на полицю».

Ігор Галущак, Львів