Івано-франківські мормони запропонували мешканцям міста знайти інформацію про своїх далеких предків, щоб потім отримати можливість провести над мертвими таємні обряди. Давно померлих прадідів та прабабусь тих франківців, які спокусяться на цю пропозицію, можуть посмертно “охрестити”, прийняти в члени цієї релігійної громади і навіть “запечатати шлюб”, тобто одружити для сімейного життя на небесах.

Перед Пасхою усі вони якось особливо активізуються. Ніби розуміють, що саме в
передвеликодній час наші люди стараються бути винятково набожними і виявляють більший інтерес до релігії. Торік свідки Єгови запрошували франківців до одного з найбільших у місті актових залів на «зустріч з нагоди спомину про смерть Спасителя». А тепер, за два тижні до Великодня, так звана церква Ісуса Христа святих останніх днів, більше відома як мормонська церква, провела в Івано-Франківську день відкритих дверей. Цей захід відбувався впродовж двох днів в новому офісі, який мормони віднедавна винаймають на центральній вулиці міста, через дорогу від облмуздрамтеатру.

…Титульна сторінка запрошення відвідати церкву мормонів скидалася радше на листівку якоїсь архівно-фольклорної організації: подружні пари в старовинних народних костюмах, а поруч – розгалужене дерево, що є символом родоводу. Про проведення дня відкритих дверей у церкві – скромна згадка на звороті листівки. На переді – повідомлення про безкоштовну демонстрацію програми, яка працює в інтернет-мережі і надає «можливість пошуку своїх предків в усьому світі та складання родоводу».
«У нашій базі даних уже зібрана інформація про три мільярди осіб», – гордо та радісно розповідав декільком охочим, які звабилися на пропозицію ознайомитися з сімейно-історичною роботою мормонів та пошукати своїх предків, один із членів цієї релігійної організації. Як виявилося, згадана база даних розміщена на інтернет-сайті, який нещодавно відкрила церква Ісуса Христа святих останніх днів. Тут за допомогою спеціальної пошукової програми, кажуть, можна знайти своїх давно померлих родичів. Для більш результативного пошуку мормони пропонують внести в створену ними базу даних інформацію про своїх предків бодай до четвертого коліна. Їх цікавить ім’я, прізвище, місце і рік народження та смерті усіх наших прадідів і прабабусь. Для чого?
“Як все це допомагає вам вірити в Бога?”, – зненацька спитав один із відвідувачів, пригадавши, напевно, що перебуває, прецінь, у приміщенні релігійної організації, яка до того ж претендує на абсолютну унікальність серед християнських церков. Справді, здивувало, що в будинку зборів церкви Ісуса Христа святих останніх днів дуже мало говорили про особливості віросповідання та й про Бога взагалі. Натомість чоловіки у строгих чиновницьких костюмах (у жінок вони чомусь викликають асоціацію із нарядними женихами) розповідали про значну гуманітарну допомогу, яку надала їхня церква під час минулорічної повені на Західній Україні, про важливість сімейних цінностей та необхідність правильного домашнього виховання (особливо для дівчаток). Все сказане працювало виключно на позитивний імідж.
Кволі спроби присутніх розпитати про якісь конкретні догмати віри, подробиці богослужінь та обрядів натикалися на обтічні відповіді без пояснень. Звичайно, таку замкнутість можна було би списати на певні труднощі перекладу: четверо з приблизно десяти присутніх на зустрічі мормонів виявилися американцями. Але принаймні двоє з них вільно володіли українською мовою, були молодими парубками і носили пришпилені на піджаку бейджики “старійшин”.
…“Ми навчаємо людей, що треба робити запаси на рік – запаси продуктів та грошей”, – розповідала нам сестра так званого “Товариства допомоги”, в якому повнолітні дівчата та жінки навчаються правильно господарювати та займатися рукоділлям. При цьому запевнила, що для зберігання коштів конкретних банків чи інвестиційних компаній не рекомендують. На закономірне питання, для чого потрібно робити ці запаси, прямої відповіді знову ж не було. “Щоб у випадку чого, можна було…”, – вона якось невпевнено почала було пояснювати, та й не доказала. Як вдалося з’ясувати, “у випадку чого” означає великий голод, який має супроводжувати прихід Антихриста. Річний запас повинен допомогти усім мормонам пережити важкі часи і врятуватися.
Хрестити немовлят та й взагалі малих дітей віком до восьми років мормони вважають мало не богохульством. “Людина повинна зробити цей крок свідомо”, – говорили вони. “А чому дитина не може зробити цей крок свідомо у семирічному віці? – не вгамовувався допитливий відвідувач. – Де в Біблії визначено саме такий вік для хрещення?”. Виявилося, в Біблії такої вказівки нема. Зате вона є в так званій “Книзі Мормона”. Цей твір, який, за припущеннями, написав засновник мормонської церкви Джозеф Сміт у 1844 році, віруючі церкви Ісуса Христа останніх днів вважають за одкровення, важливіше за Старий та Новий Заповіти — їх вони називають просто Писаннями, яким можна довіряти настільки, наскільки вони правильно перекладені. Марк Твен свого часу назвав “Книгу Мормона” найнуднішою книжкою і висловив подив, як автор не заснув, пишучи її. За однією з версій, Джозеф Сміт, створюючи святе письмо для нової релігії, скористався сюжетом фантастичного роману “Знайдений рукопис” Саломона Сполдінга, в якому розповідається про переселення до Америки в 600-му році до Різдва Христового деяких колін Ізраїля та візит Ісуса Христа на Американський континент, щедро розбавивши при цьому свій текст біблійними цитатами та архаїзмами.
Попри те, що “Книгу Мормона” члени цієї релігійної організації вважають більшим авторитетом, ніж книги Біблії, саме себе мормони називають єдино правильними християнами. “Ми повертаємося до первісної християнської церкви, – переконували вони. – Після того, як було замордовано перших апостолів, християнська церква перестала існувати і відродилася лише в 1830 році, коли ангел Мороній, син пророка Мормона, явився Джозефу Сміту”.
Розповідаючи про особливості віросповідання, члени церкви зауважили, що вірять не в триєдиного Бога, а в одне Божество, до якого належать три окремі боги — Небесний Батько, Ісус Христос та Святий Дух. Перші двоє, на переконання мормонів, мають плоть і кості,  третій — це безтілесний дух, як не важко здогадатися з його імені. Безпосередній контакт із Божеством має пророк, який керує всією церквою святих останніх днів. Йому допомагають  управляти два помічники – утрьох вони складають Перше Президентство. Щаблинкою нижче в мормонській ієрархії стоять Дванадцять Апостолів, яких обирають за вказівкою божества. На самому дні стрункої ієрархії керівників, якою, як видається, мормони дуже пишаються, перебувають президенти приходів та філій на кшталт івано-франківської. Коли пророк, як годиться йому за службовими повноваженнями, щось пророкує, інформація про це доходить до вірних цією драбинкою згори донизу. Скажімо, 2000 року мормонський пророк, мабуть, з нагоди непересічного ювілею вирішив розказати світові про Ісуса Христа, назвавши його при цьому “Єговою Старого Заповіту”. До речі, Бога-отця мормони ще називають Елогимом.
…Будинок для зборів у мормонів зовсім не є відповідником звичної нам церкви. Тут не відбуваються богослужіння. Усі найважливіші обряди вони проводять виключно в так званих Храмах, які будуються тільки за умови, що на певній території назбирається щонайменше 18 тисяч членів цієї релігійної громади. Навесні наступного року такий храм має з’явитися у Києві, зараз триває його будівництво на вулиці Об’їзній.
Доки споруда не готова, щоб пройти обряд конфірмації та запечатування, українські мормони змушені їздити до міста Фрайбурга у Німеччині, де розташований найближчий храм. Для непосвячених: конфірмація — це прийняття в членство церкви, запечатування — укладення шлюбу, який, на переконання членів цієї церкви, триватиме й у загробному житті на небесах.
І нарешті найважливіше. Мормони вірять у те, що в таких храмах можна проводити обряди не тільки для живих, але й для померлих. Ось прямий витяг із додатку до книги Мормона: “Вірні члени церкви досліджують та систематизують сімейні історії, щоб визначити імена та дати народження предків, аби для них могли бути виконані спасительні обряди”. До речі, якщо близький родич не має змоги здійснити обряд самостійно, згідно з догмами цієї релігії, йому досить передати зібрану інформацію про своїх предків через так званий “центр сімейної історії” до храму і за нього це можуть зробити інші “гідні” члени церкви.
Цілком ймовірно, що такі обряди можуть проводитися і зовсім без згоди родичів померлих. Тож невинна, на перший погляд, пропозиція укласти свій родовід і внести в базу даних на інтернет-сайті, створеному цією церквою, імена предків відкриває перед мормонами великі можливості. Володіючи такою інформацією, вони безперешкодно можуть проводити свої таємні обряди з померлими, які, зважаючи на звертання до духів, межують з магією та окультизмом, і масово навертати “мертві душі” у свою віру. Скільки українців уже потрапило в цю хитро влаштовану пастку?
Про те, як відбуваються храмові обряди, не повинен знати жоден сторонній. Присутність у храмі категорично заборонена навіть державним високопосадовцям, якщо вони не є “гідними” членами церкви. У Швеції біля одного з мормонських храмів встановлена пам’ятна стела на місці, де свого часу мормони зупинили шведського короля, який намагався увійти до їхньої святині…

Богдан СКАВРОН

P.S. Цією статтею “Галицький кореспондент” розпочинає цикл публікацій про новітні релігійні течії в Україні. Долучитися до участі в обговоренні та дискусії можна, звернувшись особисто до редакції газети та в коментарях до публікації на інтернет-сайті видання www.gk-press.if.ua.