Днями

БРОВИ

Телефонують якось знайомі з сауни і кличуть мене до себе – компанію скласти. Я чую по голосах, що вони вже “хороші”, і пробую відмовитись. Не вдалось, і довелося їхати. Поки доїхав, вони вже були всі готові. Друг мій (назвемо його Д.) мирно сопе на дивані. Ну, розслабились, попарились, пора і додому збиратися. Викликаємо таксі, пакуємося і вантажимо Д. на заднє сидіння (за габаритами він нічогенький). Після приїзду вивантажуємо його й укладаємо спати, а самі продовжуємо гулянку. Але ж просто так пити нецікаво! Вирішили напаскудити сплячому, щоб знав, як залишати компанію завчасно. Пастою мазати, малювати ручкою на тілі – це все банально! Прийшла одна ідея, після якої Д. досі на нас ображається. Словом, ми зголили йому… брови! Але не повністю, а по половині, від скронь. Вийшов такий кумедний вигляд, що ми довго ржали!! Але потім, зрозумівши, що він буде, м’яко кажучи, не дуже радий цьому, вирішили виправити скоєне і зафарбували збрите чорним олівцем! Він дуже здивувався, коли вранці, вмиваючись, змив свої брови!

Якось

ГОРІЛКА

Ця кумедна історія трапилася в кінці вісімдесятих років. В одному горілчаному магазині, який всіма силами боровся з тверезістю, щоночі зникало по п’ять-шість пляшок горілки з ящиків у підсобці. Персонал боровся з крадіжками, як міг: двері в підсобку закривалися на кілька замків та ще й опечатувалися. Але було в цій підсобці маленьке вентиляційне вікно, прикрите слабенькими ґратами… Вікно було настільки маленьке, що його навіть не брали до уваги! Наприклад, голова дорослого вантажника попросту застрявала в ньому. Тому на це віконце ніхто не зважав, а дарма… Так от, коли збиток від крадіжок став відчутним, адміністрація магазину звернулася в міліцію. Слідопити не стали мудрувати, а просто влаштували засідку. У перший же вечір злодія вдалося «пов’язати» – ним виявився малий шестирічний пацан, який протиснувся в підсобку через згадане вентиляційне віконце. На вулиці малого чекали ще кілька його однолітків. На початку міліціянти вирішили, що дітей красти горілку змусили їх батьки. Але дуже скоро з’ясувалося, що батьки тут ні при чому. Справжній мотив крадіжки добив усіх: вміст пляшок дітлахи виливали (навіть не здогадуючись про його цінність), а порожні пляшки здавали, тим самим заробляючи собі на морозиво і квитки в кіно…

Колись

ОБІД

Було це за часів СРСР, коли в їдальнях практикували комплексні обіди. Один мій товариш розповідав історію про те, як він вирішив перед рейсом пообідати в їдальні аеропорту. А там якраз і видають комплексні обіди, виходу немає – бере він комплексний обід, йде до столика, викладає обід на стіл, йде по виделку і ложку. Повертається до столу і бачить, що за столом сидить негр і поглинає перше. Ну, що робити, сідає він навпроти і починає наминати друге. Реакція опонента не змусила себе чекати, він прискорює темп, наш товариш теж. У результаті наш встигає урвати булочку. Негр випиває компот і з незадоволеним виглядом, бурмочучи щось собі під ніс, прямує до виходу. Наш товариш, вражений таким хамством, повертає голову трохи вбік з метою видати гнівну тираду і застигає з відкритим ротом… На сусідньому столику стоїть ціленький обід. Його досі мучить питання, хто кого об’їв.