Рекламна рекомендація, що двічі на рік варто пити засоби проти глистів, є, м’яко кажучи, некоректною. Така практика може викликати проблеми зі здоров’ям, відзначає доцент кафедри інфекційних хвороб Івано-Франківського національного медуніверситету, лікар вищої категорії Оксана Кондрин. Інколи – аж до реанімації.

 

Рідні наші гострики

Франківськом ширяться «страшилки» про епідемію. Начебто у діток, які кашляють, масово виявляють аскариди вкупі з лямбліями. Паразити окуповують організм і викликають різні хвороби – від легеневих до кишкових. Відтак треба лікуватися, а також систематично проводити профілактику. Остання передбачає три дні спецпрепаратів, нав’язливо рекомендованих телероликами. Особливо це актуально для тих родин, де живуть домашні тварини. Маєте сумніви в тому, що саме так варто робити? І правильно, відзначає Оксана Кондрин, лікар-інфекціоніст з 25-річним стажем.

Отже, переглянемо стереотипи. Дорослі люди значно частіше, ніж котики і песики, є джерелом інфікування дітей. Діти частіше, ніж дорослі, «підхоплюють» глисти тому, що в малюків більш вразливий організм, до того ж вони ще не мають напрацьованих гігієнічних навичок. А саме ці навички запобігають поширенню глистів та інших паразитів.

Варто з’ясувати, що «глистами» в народі називають усі паразитарні захворювання. Тоді як лікарі розрізняють гельмінтози – зараження глистами, і паразитози – зараження найпростішими. До першої групи зараховують, пояснює пані Оксана, наприклад, інвазію аскаридами, які живуть у травній системі людини. До другої – лямбліями, які локалізуються у печінці. Загалом нашими «рідними» – типовими для українців, тобто такими, які традиційно реєструються на цій території, – є приблизно 30 видів глистів. Плюс в Україну завозять ще й екзотичних паразитів – туристи часто повертаються з країн Азії та Африки вже із «чужаками». В тілі людини можуть жити до 250 видів гельмінтів і паразитів.

Шлях до господаря

В епідемічному плані найбільш небезпечними є глисти, які передаються від людини до людини. Як-от гострики, карликовий ціп’як, які паразитують у тонкому кишечнику. Найбільш поширені аскариди, бичачий і свинячий ціп’яки, волосоголовець – хробаки, які також окупують кишечник і передаються через зовнішнє середовище. Яйця глистів дозрівають у ґрунті чи на забруднених випорожненнями предметах, звідки потрапляють на руки й до рота – в організм нового господаря. Більшість гельмінтів харчуються перетравленими масами чи кров’ю. Продукти їхньої життєдіяльності є токсичними для людського організму і викликають неспецифічну реакцію – від алергійних проявів до захворювань.

Найбільш забрудненими є ручки дверей та крісел, поруччя в громадському транспорті, грошові купюри, гаманці і сумки, мобільні телефони, комп’ютерні клавіатури. Часто яйця «чужаків» поширюються з водою. Тому, наголошує інфекціоніст, не слід легковажити з некип’яченою водою, особливо в час дощів і паводків. Фактором ризику є також джерельна вода, яку п’ємо неперевареною і якою споліскуємо овочі й фрукти.

Ні мила-«сейфгарди», ані «туалетні утьонки» та інші «брефи» не позбавляють від гельмінтів і паразитів. «Такі дезінфікуючі засоби знешкоджують лише бактерії і мікроби», – пояснює лікар. В цьому випадку допоможе «бабусина» практика – кип’ятіння та ошпарювання, а також прасування.

Слід знати, що в здоровому організмі (за умови цілісних слизових оболонок, здорового шлунково-кишкового тракту) гельмінти не знаходять собі дому. У такому організмі за умови якісного та раціонального харчування глисти проходять «транзитом» – не залишаються і не розмножуються. «Може пройти самосанація організму», – каже Оксана Кондрин. Глистна інвазія для досвідчених лікарів-інфекціоністів є ознакою інших хвороб та проблем, які треба виявляти й усувати. Тому гельмінтів вважають «свідками» порушень, своєрідними маркерами імунодефіцитних станів чи хронічних захворювань.

Хрін із вормілом?

Більшість глистних інвазій, розтлумачує Оксана Кондрин, проходять дві стадії. Перша – гостра або міграційна. У цьому випадку в калі яєць глистів ще не виявляють. Ознаки зараження можна припустити за аналізом крові. Щоби скласти цілісну картину, важливо оглянути пацієнта і провести додаткову діагностику, зауважує лікар. На цьому етапі людина може мати алергійні висипання та інші прояви на шкірі, кашель. Друга стадія – хронічна, прояви розладів залежать від локалізації гельмінтів і паразитів. Бувають легеневі, печінкові, м’язові. На цій стадії може дійти до анемії.

Важливо, щоби огляд і лікування проводив спеціаліст. «Гельмінтози і паразитози – це інфекційні хвороби, тому лікувати їх повинні інфекціоністи», – підкреслює доцент кафедри інфекційних хвороб. Як саме? Комплексно. «Лікування гельмінтозів – це не тільки призначення протиглистних препаратів на три дні, – наголошує Оксана Кондрин. – Специфічне комплексне лікування триває від трьох тижнів до місяця. Дуже важливим у цьому випадку є харчування».

Відтак некоректно говорити про короткострокову профілактику за допомогою медпрепаратів. Неправильне і невмотивоване вживання протиглистних пігулок, як показує досвід лікарів, «викохує» глистів, які дуже важко піддаються знищенню чи виведенню. До того ж, такі препарати справляють досить істотний токсичний вплив на організм людини. Зокрема, посилюють явища виснаження. І при постійному вживанні, коли це виснаження загострюється, не захищають від глистів, а навпаки – провокують інвазію. «Таблетка – це не пістолет проти глиста. Це своєрідна «бомба», яка руйнує весь організм», – каже пані Оксана. Траплялися випадки, коли «заліковані» таким чином пацієнти потрапляли в реанімацію.

Лікар натомість рекомендує, знову ж таки, звернутися до «бабусиних» традицій збалансованого харчування. Коли, вживаючи овочі, фрукти і ягоди відповідно до сезону, ми природним чином застерігалися проти глистів-паразитів. Молода цибуля й часник, суниці, чорниці, гарбузова каша і насіння, квасне молоко, зрештою – великодні цвіклі з хроном. Усе це – на здоров’я і проти «чужаків».

Що ж стосується фахової діагностики гельмінтозів і паразитозів та відповідального комплексного лікування – це тільки до лікаря. Війна з «чужаками» потребує спеціалістів. А таблетки від глистів для профілактики краще давати псам і котам, не дітям.

 

Наталія КУШНІРЕНКО