Днями

БУКВИ

Вчора відвідував знайому, яка загриміла в обласну кардіологію через слабке серце. Там я почув від неї кумедну історію. Її сусідка по палаті вчить свою п’ятирічну внучку читати і, намагаючись розвинути в неї навики, просить називати її слова з певної кількості букв. Між ними відбувається приблизно такий діалог: «Оксанко, назви, будь ласка, слово, що починається на букву “М” з чотирьох букв». – «Мама!» – «Правильно, моє сонечко. Тепер назви на букву “Х” з чотирьох букв». – «Хліб». Захопившись, бабуся, компрометуючи себе, просить онучку назвати слово з трьох букв на букву “Х”. «Бабусю, я не буду його називати…», – опустила погляд внучка. Винахідлива бабуся намагається допомогти і підказує внучці, наївно загадавши слово “хор”: «Ну, Оксанко, він буває більшим, а буває маленьким, ну? Ще він співає!» Фінал сцени: «Бабусю, а він ще й співає?!!»

Якось

ПАСПОРТ

Історія знайомої подружньої пари, якій трохи за сорок. Він лисий здоровенний мужик, вона красива доглянута жінка. Вони були в Єгипті в аеропорту. Збиралися уже вилітати після відпочинку. Підходять до митного контролю, далі зі слів чоловіка… «Спочатку пішла дружина, при вильоті це взагалі формальність: підійшов, тобі там щось шльопнули в паспорті, повернули, пішов далі. Дружина без проблем цю процедуру пройшла. Настала моя черга. Єгипетський працівник митної служби ліниво взяв мій паспорт, відкрив і почав щось обурено тарахкотіти своєю мовою. А я що, я навіть англійської не знаю. Показую жестами, мовляв, що хочеш, став свій штамп та й все. А він все не вгамовується. Тим не менше, через хвилини три він здався, махнув рукою і відпустив мене разом зі штампом. Я пройшов, а тоді вирішив заглянути в паспорт. Бачу, а в мене паспорт дружини, випадково переплутали. Цікаво, що дружина без проблем пройшла».

Колись

БОМБА

Були якось одного разу два моїх знайомих з перевіркою на черговому суперпупернадсекретному аеродромі. Після закінчення перевірки вийшли вони на злітну смугу покурити. Стоять, курять, спостерігають за зльотом здоровенного бомбардувальника. І тут при відриві цього бомбардувальника від смуги від нього відлітає щось, що дуже нагадує авіаційну бомбу, немаленького розміру, і швиденько котиться в їхній бік… Загалом, за лічені долі секунди весь народ зайняв лежаче положення в якихось шанцях і спробував заритися в землю. Лише один сивий, як лунь, полкан залишився стояти з гордо випрямленою спиною і навіть цигарки не викинув. Коли бомба (а це була саме вона) підкотилася майже до ніг полковника і зупинилася, інші стали вибиратися зі своїх укриттів. І один молодий лейтенант запитав: «Товаришу полковник, а чому ви не ховалися?” Той поправив скуйовджену поривом вітру зачіску, виплюнув цигарку і відповів: “А нащо ховатися, вона ж атомна”.

І взагалі…

 

Сидять два бурундуки під теплим вересневим сонцем і один запитує другого: «Скажи, брате, а в чому сенс життя?» Подумав другий і каже: «Пам’ятаєш минулий рік, брате? Засуха, ліс горить, їсти нічого, лисиці – голодні, ми – голодні. Всю осінь і зиму тільки й встигали крутитися, щоб вижити. І сенс цей не шукали. Виходить, тоді він, цей сенс, був? А ось дивись зараз, брате. Ми – в безпеці, лисиць нема, люди не чіпають, їжі багато і вже на всю зиму запаси зібрали. Життя – в порядку. Але ми шукаємо його сенс. Значить, ми його втратили?»