Служба зовнішньої розвідки витратила 2 724 500 гривень на 11 авто – п’ять седанів і шість ліфтбеків. У кожній розвідники зажадали кондиціонер, CD/MP3 плеєр і потужний двигун. Найдешевше авто обійшлося у 157 500 гривень. Найдорожче – у 355 900 гривень. За даними порталу “Автобазар”, приблизно стільки коштує напівспортивний Honda Accord Coupe EX-L або ж елітний Volkswagen Tiguan Sport.

Гроші віддали двом популярним столичним автосалонам – ТОВ «Авто центр Київ» і ТОВ «Атлант-М» Дніпровська набережна». Можна лише порадіти за наших розвідників.

В цей час ми розслідували біди тих, хто найбільше потребує допомоги держави.

Йдеться про школярів з особливими потребами.

За якими підручниками вчаться особливі школярі

Друк підручників – земля обітована для корупціонерів. Ми не одне розслідування присвятили замовленням, які від Міносвіти отримують видавництва, близькі до міністра Дмитра Табачника та його підлеглих. Але повідомлення Генеральної прокуратури змусило нас подивитися на ситуацію з боку тих, хто має проблеми із зором.

У квітні Генпрокуратура оприлюднила результати своєї перевірки спецшкіл і шкіл-інтернатів. «Понад 700 старшокласників інтернатів для слабозорих дітей навчаються без підручників або мають підручники тільки з одного предмета. А у спеціальних закладах для дітей з вадами мовлення, де навчається 2,8 тис. дітей, підручники мають лише першокласники», – йшлося у звіті ГПУ.

Міністерство ніяк не відреагувало. Ми почали збирати дані. Насамперед, розшукали таких дітей.

«Ми користувалися дуже старими підручниками. Десь 1998 року». 16-річний Максим з Києва цьогоріч закінчив одну зі столичних шкіл-інтернатів для слабозорих дітей. Каже, особисто йому навчатися складно не було – проблеми з зором у хлопця є, але незначні. За його словами, найскладніше було незрячим – стерті від сотень пальців сторінки, віддруковані шрифтом Брайля, не давали можливості зрозуміти все написане. Хлопець пригадує, що поділ відносно нової книжки супроводжувався в класах для сліпих ледь не бійкою.

Семирічний Антон не чує з народження. Цьогоріч він закінчив 1-й клас спеціалізованої школи-інтернату. Його мама Олена скаржиться: «Українська мова», випущена в 2000-му, вже майже розвалилася. «Так ми і розважаємося – замість того, аби вчити уроки, «реанімуємо» книгу. ПВА, папір, степлер – озброїлися і вперед».

Минулого року власне дослідження зробив Львівський обласний осередок організації «Українська спілка інвалідів – УСІ». Причому по всій країні. Виявилося: залежно від регіону, від половини до трьох чвертей дітей з проблемами зору взагалі не мають підручників. Вони розвалилися.

«Діти читають ще ті книжки, що видавалися за Радянського Союзу, вже по третьому й четвертому разу, адже нічого нового не видають… Незрячі читають куди більше, ніж зрячі, з цілком зрозумілих причин: їм недоступні або менш доступні альтернативні джерела інформації (Інтернет, газети, журнали тощо)», – розповів на круглому столі директор Центральної спеціалізованої бібліотеки для сліпих імені Островського Юрій Вишняков.

За правилами Міносвіти, кожен підручник має жити 5 років. Після цього школярам повинні видавати нові. Для звичайних школярів ця норма дотримується.

Ми знайшли в Інституті інноваційних технологій і змісту освіти, який відповідає за підручники, дані, як часто оновлюються книги для школярів з вадами зору, слуху, мови, опорно-рухового апарату та із затримкою психічного розвитку.

Цифри такі. Всього для таких дітей випущено 277 підручників з різних предметів.

Найновішим є «Рідна мова» для 8-их класів, надрукована шрифтом Брайля. Випущена у 2010-му. Тобто їй лише три роки.

Ще 12 підручників випущені у 2009-му. Відповідно, їм цього року буде чотири. Ще 32 підручники надруковані у 2008-му. Таким книгам виповнюється п’ять – максимальний термін життя, дозволений санітарними нормами. Всі решта 222 підручники – застарілі, але не замінюються! За даними Інституту інноваційних технологій, в школах можна зустріти підручники, надруковані у 1997-му році. Тобто 16-річні.

Хто з політиків за це відповідає

Ми зіставили вік підручників з міністрами освіти за останніх 15 років.

Найбільше підручників було випущено при Міністерстві освіти під керівництвом Василя Кременя – з 1999-го до 2005-го. Далі йде Міносвіти Станіслава Ніколаєнка – 2005-2007 роки. Потім – МОН під керівництвом Івана Вакарчука – 2007-2010. За Дмитра Табачника – з 2010 року – жодного підручника не надрукували.

Цей висновок підтвердили і в Інституті інноваційних технологій. Але пообіцяли – цьогоріч друкуватимуть обов’язково. І навіть нібито знайшли для цього 10 мільйонів гривень.

Скількох дітей, які погано бачать, чують, рухаються, розуміють, це стосується?

Ми запросили в Міністерстві освіти інформацію про загальну кількість школярів з особливими потребами. Ось відповідь, підписана заступником міністра освіти Борисом Жебровським:

Клас	Допоміжна	Зі слабким слухом	Глухі	Знижений зір	Сліпі	Затримка психічного розвитку	Важке порушення мови	Вади опорно-рухового апарату
Підготовчий	592	182	155	126	9	540	338	39
1	2 053	307	214	589	192	943	684	133
2	2 366	249	242	552	27	988	561	94
3	2 366	226	217	499	33	899	475	98
4	2 549	220	226	557	24	890	442	104
5	2 501	229	182	432	37	690	337	79
6	2 703	233	223	435	34	652	301	83
7	2 972	202	169	456	37	761	255	111
8	2 997	218	232	436	41	718	250	46
9	3 305	259	246	470	47	654	240	81
10	1 534	226	247	458	69	103	211	95
11	130	125	226	327	67	5	0	0
12	45	81	180	271	54	0	0	0
Разом	26 113	2 757	2 759	5 608	671	7 843	4 094	963

 

Тобто всього особливих дітей в українських школах – 50 808. Щоправда, за кілька тижнів ми отримали другу відповідь на цей самий запит. Під ним стояв підпис вже не заступника міністра, а начальника департаменту Олега Єреська. Цифри у відповіді відрізнялися від попередньої. Так, у ній було вказано більше сліпих дітей – 732 проти 671 та дітей з вадами опорно-рухового апарату – 1 767 проти 963. І менше дітей зі зниженим зором – 3 557  проти 5 608. Знизавши плечима, ми навели дані за підписом більшого чиновника.

Плутаючись у підрахунках дітей з особливими потребами, Міносвіти в цей час…

Дарує гроші посередникам

Цього року знову віддали десятки мільйонів гривень на шахрайську схему виготовлення дипломів для бакалаврів та магістрів. Зокрема, більше 75 мільйонів гривень отримав “Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій”. І «Свідомо», і інші центри журналістських розслідувань не один раз висвітлювали цю схему. Серед засновників і акціонерів фірми – ректор Київського політеху та колишній міністр освіти Михайло Згуровський. Ще в 90-ті його фірма запатентувала дипломи і з тих часів з великими прибутками виконує цю державну справу. 

У 2011-му Дмитро Табачник пообіцяв повернути справу державі. Але утворене державне підприємство стало ще одним посередником між фірмою ректора КПІ і вишами.

За нашим підрахунком, схема дозволяє посередникам класти до кишені мінімум половину грошей платників податків, які виділяються на дипломи. За ці гроші за рік можна було надрукувати потрібні підручники для всіх учнів з особливими потребами.

Хто вчиняє  інакше

Приклад показали у видавництвах «Грані-Т» і «Видавництві Старого Лева». 

Обидва стали благодійниками для таких дітей. «Граніт-Т» видало цілу низку дитячих книг шрифтом Брайля – «Прибулець з країни Нямликів» Лесі Ворониної, «Таємниця старої обсерваторії» Олеся Ільченка плюс книжку Ірен Роздобудько про Паскаля, Моцарта, Білокур, Андерсена та Чарлі Чапліна. Тираж кожного видання – 200 штук. Їх вже безкоштовно надіслали у 80 шкіл, бібліотек, інтернатів і навчально-виробничих об’єднань.

«Видавництво Старого Лева» видало «Казки дідуся Ґурама» грузинського письменника Ґурама Петріашвілі. Їх також безкоштовно відправили в спеціалізовані бібліотеки, школи і центри для незрячих дітей.

 

Максим ОПАНАСЕНКО, 

бюро журналістських розслідувань «Свідомо»,

для «Галицького кореспондента»