Медики застерігають: сказ – вкрай небезпечне захворювання, що передається від заражених тварин і може викликати смерть. Легковажити не можна: потерпілим від укусів тварин обов’язково слід звертатися до фахівця-рабіолога. Від сказу рятує лише вчасна вакцинація.

 

На кінець червня в Івано-Франківській області зареєстрували 15 випадків сказу серед тварин у Богородчанському, Коломийському, Тлумацькому, Рожнятівському, Городенківському та Надвірнянському районах. Протягом першого півріччя 2013 року в Івано-Франківську було зареєстровано 280 покусів тваринами. Це загрозлива статистика з огляду на ризики зараження сказом.

Сказ — особливо небезпечне, гостре, заразне, надзвичайно важке захворювання, яке без належного лікування неминуче закінчується смертю. Хворіють на нього люди і всі теплокровні тварини. Особливо небезпечні лисиці та безпритульні тварини, які не щеплені проти сказу.

До середини ХІХ століття людина, покусана скаженою твариною, не мала жодних шансів на порятунок, її чекала смерть у страшних муках. Через деякий час після покусу (від 10 діб до 1 року) з’являвся неспокій та депресія, погане самопочуття та підвищення температури.

Неспокій підсилювався до неконтрольованого збудження, котре супроводжувалося надмірним слиновиділенням та болючими спазмами м’язів гортані та глотки. Спазми виникали внаслідок подразнення нервових центрів гортані та глотки і провокувалися спробою випити води (в результаті цього хворий не міг пити, незважаючи навіть на страшну спрагу). Слиновиділення у хворого при цьому підвищується, але ковтнути слину він не може і тому постійно її випльовує, в подальшому наростає збудження та з’являються галюцинації (інколи розвиваються напади агресивного збудження), через 2-3 дні збудження змінюється паралічами м’язів кінцівок, обличчя та язика. Через 12-20 годин після появи паралічу наступає смерть.

В середині ХІХ століття французький мікробіолог Луї Пастер розробив  метод профілактики захворювання на сказ – введення розробленої ним вакцини. Це дозволило врятувати безліч покусаних скаженими тваринами людей, введення вакцини створювало імунітет проти вірусу і, відповідно, запобігало розвитку клінічної картини сказу.

Зараження людини сказом відбувається при укусах або потраплянні в організм людини слини тварини, хворої на це захворювання. Вірус цієї хвороби передається зі слиною. Особливу небезпеку становлять укуси в кисті рук і голову.

Сказ у людини розвивається дуже рідко, якщо одразу після контакту з потенційним носієм вірусу вжити всіх профілактичних заходів. Хвороба у людей найчастіше пов’язана з пізнім зверненням укушених за медичною допомогою, з порушенням режиму під час проходження курсу щеплень чи незавершеністю курсу їх прийому. Більшість людей, які захворіли після контакту з хворою твариною, не зверталися до лікарні або інших медустанов.

Людина, яка захворіла на сказ, є заразною.

Які дії людини при укусі твариною, що належить до потенційних носіїв вірусу сказу?

Відповідно до наказу МОЗ України №205, медична допомога потерпілим від укусів, подряпин чи обслинення будь-якими тваринами, а також тим, які постраждали під час оброблення туш, розтину трупів тварин чи людей, що постраждали від сказу, надається в усіх лікарняних та амбулаторно-поліклінічних установах.

Першочерговим заходом є місцева обробка рани: рану потрібно ретельно промити струменем води з господарським милом, краї рани потрібно обробити 70-градусним спиртом або 5% настойкою йоду, накласти стерильну пов’язку. Після цього необхідно обов’язково звернутися до лікаря-травматолога – рабіолога в лікарню за місцем проживання, який надалі буде займатися вашим лікуванням, і тому потрібно старанно виконувати усі його призначення.

Тварину, яка вкусила людину, ізолюють і беруть під нагляд на період 14 днів з моменту укусу, показують її ветеринару. Якщо за цей час у тварини не розвинулись клінічні прояви сказу, це означає, що в слині тварини на момент контакту не було вірусу сказу і тому інфікуватись під час цього укусу ви не могли. Якщо собака чи кіт не ваші – то необхідно дізнатися адресу господаря цієї тварини, його контактний телефон, довідатись, чи щеплена тварина, показати її ветеринарові та організувати нагляд за нею.

Основне завдання щеплень проти сказу – вироблення у людини напруженого імунітету проти вірусу. Усі інші профілактичні щеплення протипоказані хворому упродовж шести місяців після закінчення курсу лікування, щоб зменшити навантаження на імунну систему та добитись високої кількості антитіл до вірусу сказу в організмі пацієнта.

Тіло тварини необхідно доставити до ветеринарної клініки, користуючись усіма методами перестороги. Хоча вірус сказу не стійкий до чинників довкілля – у трупах тварин він зберігає свою активність до 4-х місяців, тому торкатись тіла померлої тварини потрібно тільки у гумових рукавичках, щоб уникнути контакту з потенційно зараженою твариною. Рукавички потім необхідно спалити. Тіло тварини необхідно помістити в поліетиленовий пакет і у такому вигляді доставити до ветеринарної клініки, в якій буде проведено дослідження на наявність вірусу сказу у тварини.

Для того, щоб запобігти захворюванню на сказ, необхідно знати:                    

Якщо ви зустрічаєте свійську або дику тварину з незвичною, нетиповою поведінкою – дуже збуджену, агресивну або  навпаки слабку, мляву, напівпаралізовану, пам’ятайте – вона може бути хворою на сказ. Оберігайте всіх, особливо дітей, від небезпеки, яку криє в собі неправильна поведінка з тваринами.

З метою запобігання захворюванню необхідно щорічно проводити  щеплення собак і навіть  кішок, не допускати їх спілкування з бродячими тваринами. Якщо ж сталося лихо і хвора тварина покусала, подряпала, заслинила вас або тільки зіткнулася з вами, то від захворювання врятує вчасно і повністю проведений курс антирабічних щеплень.

 

Головний спеціаліст

Івано-Франківського міськрайонного

Управління Держсанепідслужби в області

 

Яцкова Л.А.