КВАШЕНА КАПУСТА

 

Сиділи вчора зі знайомою (вона росіянка). Добре посиділи. Мимохідь вона розповіла, як літала на Ямайку перед минулим новим роком. Почалося з того, що при пересадці на Кубі вона запізнилася на місцевий літак. Наступний через чотири дні. Грошей у гаманці (вона з собою принципово багато не бере) – на сто баксів менше, ніж треба, щоб купити квиток на наступний літак. Турагент сказав: “Хвилинку! Зараз я все влаштую!” І трубку більше не брав. Добу вона просиділа в порту в очікуванні дзвінка турагента, попиваючи водичку з фонтанчика з міркувань жорсткої економії. Через день до неї прискіпалась місцева тітонька з питанням, що вона тут робить. Ритка не говорить ні іспанською, ні англійською, але за характером дуже емоційна (першокласний ріелтор, який продасть що хочеш кому хочеш). Вже через дві хвилини тітка махала руками і кудкудакала на весь порт. Ще через хвилину навколо сто чоловік махали руками і кричали на всю округу. Їй накидали ці сто баксів по центу і мало не розірвали на шматки, тягнучи кожен у свій бік пожити у них до прильоту літака. Перемогла маленька бабуся років 60-ти, розігнала дзвінкими криками молодих і здорових. Няньчилися з нею страшенно! Жила вона у старенької, але зранку її виривав з дому натовп аборигенів, який тягнув її у всі туристичні і нетуристичні, але злачні місця і дарував їй такі враження, що жодному турагенству і не снилося. Попутно навчили всякого поганого і кримінального. Після прибуття ввечері четвертого дня на Ямайку дівчина пішла в бар, щоб набратися вусмерть і нарешті розслабитися. Останній раз росіян в тому готелі бачили в 1965 році. Майже забули. Її забудуть не скоро. Посередині барної стійки бармени почали робити ставки, коли ж вона звалиться зі стільця. А дуля! Зателефонувала до Києва поскаржитись другові, на що отримала пораду бахнути горілки. Бахнула і твердою ходою вирушила в номер. По дорозі на пляжі виграла якесь змагання, влаштоване аніматорами. Зранку весь готель, побачивши її, кричав: “Маргарита! Рашн чемпіон! Кам він! Кам він!” З усього змагання вона згадала тільки, як цілувала аніматора у лису маківку. Через день вчила місцевих квасити капусту. Причепився до неї канадець у барі, чому вона, росіянка, не п’є горілку. Отримав відповідь, що нема правильної російської закуски – холодцю і квашеної капусти. Але оскільки в лексиконі дівчини слово “квашений” було відсутнє, то канадець отримав варіант “солона капуста” і скривив пику. На що почув: “Зараз! Зараз я вам покажу!” Прийшла дівчина до шеф-кухаря і запитала: “А де ви зберігаєте продукти?” Їй махнули рукою, і вона вирушила на пролом. Спроби зупинити рух успіху не мали, кухарі максимум, що отримали, то це змогу її супроводжувати. Навантажена качанами капусти, морквою, дошками, сіллю, цукром і тесаками процесія прибула в бар готувати “правильну російську закуску”. Хлопцям було показано, як слід шинкувати капусту і моркву. Особливо тямущий юнак був відправлений на піщаний пляж шукати каменюку для гніту (і він її таки знайшов). Ритка все нашатковане посолила, перемішала, спресувала, утрамбувала в каструлю, поставила зверху ганчірочку-дощечку-каменюку і, розігнувши спину, побачила картину: уздовж стін бару зсунуті столи, на яких ланцюжком поставлені келішки для дрінка. Уздовж столів біжить бармен, розливаючи по келішках горілку під “правильну російську закуску”. За столами стоїть 200 чоловік у передчутті. Дівчина випросталася, з гідністю обтрусила з рук залишки капусти і сказала: “Ну от! Через три дні буде готово…”