В Івано-Франківській обласній психоневрологічній лікарні №3 за участю спеціалістів із Франції та Польщі відкрили нове відділення гострих станів. Відділення, подібного якому в українських психіатричних закладах немає, створене за польською моделлю. Пацієнтів виводитимуть із психозу, не принижуючи їхню гідність, після чого надаватимуть комплексну психокорекцію. Цікаво, що вперше в медичному закладі такого профілю використовуватимуть відеоспостереження – не лише за пацієнтами, але й за персоналом. «Це – переворот», – відгукнувся про новацію головний лікар Мирон Мулик.

 

Реконструкція відділення коштувала 2 млн. бюджетних коштів – поточні витрати на утримання лікарні зумів акумулювати головний лікар. Все решта – обладнання, інвентар тощо – внесок благодійників. «Вперше приїхали у цю лікарню на запрошення головного лікаря в 1995 році, – пригадує президент благодійної організації «ADAJ» з Франції Мішель Рампельберг. – Відвідали і схопилися за голову: страхіття. Відтоді ми передали сюди більше 80 гуманітарних вантажів». Французькі партнери допомогли повністю обладнати нове відділення – передали меблі, ліжка, посуд, білизну, холодильники.

«Тепер уже маємо гідне відділення для найважчих психіатричних хворих, які досі перебували, м’яко кажучи, не в найкращих умовах, – відзначив голова Департаменту охорони здоров’я облдержадміністрації Роман Мельник. – Втілення цього проекту наближає підхід до лікування наших психіатричних хворих до європейських норм». Ідеться про те, що страхіття, які досі демонструють у кінофільмах колишнього радянського простору, – про дебелих жорстоких санітарів, зв’язування і побиття «буйних» та всіляке інше приниження хворих у психіатричних лікарнях – мають відійти у минуле.

Відділення №1 – так воліють називати відділ для хворих у стані гострого психозу медики обласної психоневрологічної лікарні №3 – створене на основі досвіду, запозиченого у колег із Польщі. Лікарня співпрацює зі спеціалізованою психоневрологічною клінікою св. Ядвіги Опольського воєводства більше 10 років. Звідти спочатку «привезли» трудотерапію як один із способів лікування та адаптації хворих – пацієнтам запропонували творчі заняття. Поєднали психіатричну та психологічну допомогу і відкрили першу в Західній Україні консультативну поліклініку. А тепер змінили стандарти лікування кризових хворих.

«То є власне польська модель – відділити збуджених пацієнтів від тих, хто вже пролікований і йде на виписку, – пояснює директор Опольської психоневрологічної клініки Кшиштоф Назімек. – Таким чином можна організувати більш ефективне лікування. Бо в гострому стані потрібна інша технологія надання допомоги, цілком інша, аніж для решти хворих. Доведено, що такий спосіб корисніший для пацієнтів. Усе це, що зроблено в новому відділенні, відповідає Конвенції ООН з прав людини. Українське законодавство до неї наближене… І це поки що перший такий досвід в Україні».

«Це – переворот, у тому сенсі, що маємо зовсім інший підхід до лікування «гострих» хворих, – деталізує головний лікар обласної психоневрологічної лікарні №3 Мирон Мулик. – Такі пацієнти є небезпечними для себе і для інших, часто не можуть виконувати основні життєві функції. Раніше їх поміщали в окрему ізоляційну палату – такі були в кожному відділенні. В багатьох випадках це негативно позначалося на стані тих хворих, які уже були проліковані і готувалися на виписку додому. Тепер хворі в критичному стані будуть концентруватися в окремому відділенні – в особливих умовах, на великій площі. Плюс кардинально інший підхід до виведення з психозу».

Відділення №1 на 60 хворих розташовується на двох поверхах. На першому поверсі – 16 «гострих» пацієнтів. Особливі умови видають тільки двері, які мають вставки зі скла, що не б’ється. Та палата на чотири ліжка зі скляною стіною. За нею – спостережний пункт: зображення з відеокамер, які є в кожному приміщенні відділення, виведені на комп’ютери. «Людина має свій особистий простір – ліжко, шафку, тумбочку, умивальник, рушник із зубною щіткою. Хворого не обмежують в елементарних потребах у побутовому сенсі. За винятком моментів загострення, з ним будуть поводитися як зі звичайною людиною. Тут надаватимуть необхідну допомогу короткий час – три-п’ять днів. Після чого переводитимуть на другий поверх – у «спокійні» палати для комплексного лікування. Пацієнти поєднуватимуть медикаментозне лікування зі психотерапією, психологічною допомогою та трудотерапією. Якщо людина, виведена з «гострого» стану, не захоче лікуватися далі, її випишуть додому…», – розповідає головний лікар.

Важливо, що у відділенні не працюватимуть випадкові люди. Тут не буде молодшого медперсоналу – санітарів, в обов’язки яких раніше входило приборкувати чи контролювати хворих. Не буде впливу на пацієнтів малограмотних і непідготовлених людей, відзначає Мирон Мулик. Весь персонал відділення пройшов спеціальне стажування в профільній клініці у Польщі. 

«Цілковита новація для вітчизняних психлікарень – відео. Все, що відбувається у відділенні, записується і архівується. При потребі матеріали можна буде підняти, – показує пан Мулик. – Були випадки, що пацієнти вітчизняних психлікарень вигравали у Європейському суді через недосконалі умови утримання». Лікар наполягає, що треба пояснити суспільству: психіатричні хворі – звичайні люди. Вони, як діабетики, повинні постійно контролювати свій стан, постійно чи час від часу вживати ліки. «Якщо діабетик не лікується, то він шкодить сам собі, – каже лікар. – Наш пацієнт без лікування може нашкодити і собі, і іншим. Оце й уся різниця». Наразі в обласній психоневрологічній лікарні №3 спеціалізованої допомоги у «гострому» відділенні потребують 14 осіб. Більшість – молоді люди.

 

Наталія КУШНІРЕНКО