Дуже цікаві стовпчики. Але, як на мене, вимагають деяких пояснень.

 

По-перше, як бачимо, Україна з Росією на тлі пристойних держав (на превеликий жаль, Сомалі і Бангладеш не включені) виглядають геть непривабливо. Єдиний виняток – думка громадян про своїх релігійних діячів. І це, схоже, один з головних парадоксів: зважаючи на неабияку кількість скандалів останніх років довкола попівських «мерседесів», вражаючих сум РПЦ, зароблених на безакцизній торгівлі водкою і цигарками, історій з квартирами, годинниками, «сестрами» та іншими вельми несподіваними атрибутами монашого побуту ієрархів, така лояльність населення видається досить дивною.

Зверніть увагу на вкрай низьку оцінку ізраїльтянами некорисливості своїх духовних наставників. Це при тому, що тамтешніх головпопам до показних розкошів російських і українських – як до неба рачки. Іншими словами, причин поблажливого ставлення населення до корупції в релігійній сфері зовсім не благополуччя, а спроба людей вхопитися бодай за щось менш прогниле, ніж решта суспільства.

Можна також відзначити, що розвинуті демократичні суспільства дуже жорстко оцінюють рівень корупції в своїй політиці – майже так само, як Україна і Росія. Тут варто пояснити, що під корупцією мешканець Великобританії, наприклад, розуміє щось цілком інше, ніж громадянин України. Мова йде про невиконання політиками передвиборчих обіцянок і популізм, про блокування заради створення коаліцій і потрапляння у владу з політичними опонентами, про традиційну безпринципність у зовнішній політиці, про вплив на політикум великого бізнесу через лобістів і пожертви на виборчу кампанію. Це зовсім не те саме, що скупка тушок і масові походи у парламент і місцеві органи влади бізнесменів та їхніх ставлеників і т. д. За таке в нормальних країнах саджають з тріском і моментально – на відміну від.

Як бачимо, мешканці США, Канади чи Об’єднаного Королівства вказують також на корупцію в армії, системі освіти, охороні здоров’я тощо – нехай з невисокими показниками. При цьому навряд чи ці громадяни зможуть пригадати в реальності бодай один випадок продажу військовими наліво «зайвого» майна, зарахування до університету (а тим більше випуск) за гроші чи вимагання грошей лікарем – усе те, що є нормою на пострадянському просторі. А відтак, там навіть критерії корупції інакші, і порівняння дуже умовне.

А в цілому, не можу не привітати Україну і Росію з дивовижною стабільністю корупції практично в усіх сферах життєдіяльності. А стабільність, як відомо, ознака майстерності.

Карл ВОЛОХ, підприємець, блогер