Отож, наша освіта. О, світло, до якого ми, начебто, повинні прагнути! Або граніт, який нас примушують гризти  ще неміцними молочними зубами… Який він на смак? З присмаком крейди (славнозвісний Грицевий «єрусалим»); зі смаком пилюки, що аж скрипить на зубах (бо я вчора мав помити з Василем, але ж ні, «давай зранку приберемо»); неперевершений смак котлети з дуже невисоким вмістом м’яса (спочатку вони валялись повсюдно, а настав час, коли вони зникли, як динозаври); із присмаком праженого молока зранку в режимі безліміт і трагічним розподілом надсмачного печива (дві штучки на руки). Цей асоціативний гастрономічний ряд можна продовжувати і не завершувати упродовж кількох днів, адже у кожного є свій букет навколоосвітніх ароматів: від перших дослідів з тютюновим димом до смаку перших поцілунків.

Останнім часом в нашій освіті, незважаючи на різноманітні приправи, почало щось погано пахнути. Довго шукали джерело смороду. Спочатку виною всьому визнали стару систему. І почали реформувати, запозичувати, удосконалювати, покращувати, оптимізувати, врешті-решт. Результат? Смороду стало тільки більше. А проблемою стало ще й те, що з того неякісного продукту вилізла купа хробаків. І вони швидко соціалізувались, вони перестрибнули всі етапи еволюції і одразу почали ходити на двох, розмовляти людською (ну, майже) мовою. А найгірше, що вони теж почали принюхуватись до освіти. Декому із них зовсім не смерділо. І нічого дивного, то був їх рідний запах, їхнє поживне середовище. Потім винними призначили самих вчителів. Ось такі вони, погані, корумповані і взагалі вчити нікого не хочуть.

А тепер облишимо всі метафори десь збоку і почнемо говорити відверто.

Однією з базових проблем сучасної освіти є нестача якісних кадрів у школі. У деяких школах проблемою є нестача кадрів загалом. Дехто каже, що бідою є нестача в освіті чоловіків. Дехто каже, що чоловіків і в сім’ях майже нема. Дехто скаже, що взагалі чоловіків практично не залишилось. І новітні діогени шукають їх серед білого дня з запаленими ліхтарями. А про залучення в освіту якісного вчителя то вже давно перестали думати. Замість того, щоб подбати про втримання тих, хто вже там був, займались черговою реформою. А не буде результату від жодного спланованого державою заходу, якщо там, внизу харчового ланцюга школи, не буде все в порядку. Яким мусить бути той порядок – то вже інше питання. Але вчителі почали потихеньку вимирати. Вижили ті, хто зумів пристосуватись. Частина пристосувались в інших сферах життя і стали успішними, більше чи менше, інші ж просто навчились жити, не відчуваючи смороду.

Непомітно і само собою зрозумілою стала практика «додаткових занять», коли законний навчальний час – то лише 45 хвилин «тихосидіння» і «нічогонероблення». І чого мучитись: все одно всі вони нічого знати не хочуть, нічого їм не треба… Справді не треба? Навіть хробак має базові потреби, то чого ми так рано похоронили тих, хто ще не деградував?

Проте, як почув мій друг на співбесіді, треба бути «гібкім». Хробаки вже добрались до керівних посад. І їм нічого не смердить. Пам’ятаєте? То їх життя, той сморід…

Звісно, не будемо проводити паралелей і казати, що причиною всіх наших бід є несподівано сформована система «репетиторства». Але подекуди саме вона стала формою погано прихованого хабарництва. Іноді то індульгенція (документ такий, гріхи всі пробачає, завірений печаткою навіть!) –  забий на навчання, мама з Іспанії грошей пришле і за рік все буде гаразд, на ті 140 балів витягнешся… І станеш ти щасливим! Ще пів десятиліття безтурботного життя за апробованою схемою: не виженуть, бо їм також гроші потрібні, а значить і вчитись не конче – еврики стурбовані предки шлють, як компенсацію за втрачене дитинство. А там і дипломну якось напишемо, і підемо нести світло знань! Ага, або лікувати підемо, там клієнтам (ой, пацієнтам) точно вже подітись нікуди: заплати або здохни! Ні, ну варіантів насправді є значно більше: можна навчитись людям кредити обіцяти, можна зуби їм пломбувати, можна відмазувати бандитів від  таких же…

Жахливо все виглядає, чи не так? А може й ні… Може, то так  і має бути? У суспільстві хробаків?

Ця вся писанина є таким «потоком свідомості», що просто хлюпає з голови по стінах. 

Написане тут не є спробою знайти філософський камінь чи відродити фенікса.

І взагалі, що робити з проблемами освіти, не знаю.

Знаю тільки те, що в освіті ще є багато Людей.

Люди, шанс ще є…

 

Володимир ПОЛОВСЬКИЙ