Пляжний відпочинок чи то на ріці, чи на морі засудили як атавізм. Практика висмажування під сонцем остаточно поступилася активному дозвіллю. Хіт цьогорічного сезону літнього відпочинку – пробіжки містом у супроводі гіда-екскурсовода. Так розважаються туристи у столицях країн Європи, а віднедавна і в Києві. Наше місто аж такі атракції поки що не освоїло, але також улилося в рух літнього драйву. Рафтинг, веломандри, «домашній» альпін-парк і стрілялки в лісах під містом – щоби хапнути адреналіну, не треба вибиратися за три моря. “ГК” дослідив, як можна відпочити, залишаючись у Франківську.

 

З вітерцем у вухах

Досить змінити ноги на колеса, щоби відкриття увірвалися у життя. Велосипедні мандрівки шукайте у місцевих турфірмах – таких подорожей тривалістю від кількох годин до кількох днів пропонують чимало. Здебільшого практикують нескладні велопоходи – від 20 до 60 кілометрів на 4-8 годин відомими місцями Прикарпаття. Маршрути пролягають до архітектурних чи сакральних пам’яток, до природних атракцій. Найпопулярніші веломаршрути цього літа – у Манявський скит та до тамтешнього водоспаду, до вулканів у Старуню (Богородчанський район), до Пнівського замку (Надвірнянський район) та до Женецького водоспаду у Татарові, у Галич до фортеці та в музей караїмів, через Маринопіль до Крилоса і далі в Рогатин, а також через Коломию до Шешорів (Косівський район). Організовані подорожі укладені так, що групу туристів на велосипедах супроводжує бус, який підбирає втомлених. Байкерам-початківцям, а також дітям і старшим учасникам туру пропонують пройти на колесах частину мандрівки – там, де з дороги відкриваються особливі краєвиди, або там, де подолання рельєфу забезпечить особливі емоції.

Якщо ж велосипед – друга натура, то краще прокладати маршрути самим, відповідно до інтересів і можливостей. Таким чином, наприклад, можна поєднати екскурсійну сухопутну частину із відпочинковою водоплавною. Як-от заїхати в Рогатин, оглянути церкву Святого Духа, яка віднедавна занесена до списику всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО, звідти рушити у село Загір’я до мальовничого озера, після чого махнути в Підмихайля чи Букачівці по мінеральну воду. Така подорож – на кілька днів.

Не меншу радість принесе і вивчення Франківських околиць – виїзди на велосипедах на вихідні упродовж усього літа. Любителям серпантинів – на Вовчинецькі гори. Тут тобі і робота для м’язів на підйомах, і вітер у вухах на спусках, і панорама для душі. Є місця для вогнища, для наметів.

Прихильникам рівнинних мандрів варто поколесити озерами – більших і менших, природних і штучних довкола Франківська є кілька десятків. Найвідоміші – в Тисменицькому районі: Хом’яківка, Марківці, Старий Лисець, Клубівці, Угринів. Здаємо «точки» для рибалок. На велосипеді з вудками прямуйте на Вільшаницькі озера (Тисменицький район), в Королівку, Бортники чи Жабокруки (Тлумацький район) та в Семенівці (Городенківщина). Тамтешні «культурні» ставки – традиційне місце турнірів і туси Івано-Франківської федерації рибальського спорту. Снасті варто мати свої, а велосипед можна взяти на прокат – у Франківську є контори, які на цьому спеціалізуються.

 

Сім футів під килем

Цікаво поєднувати велосипедні мандри зі сплавами. Рафтинги Лімницею і Дністром дають можливість вивчити флору і фауну краю, якщо зупинятися у заповідниках, які лежать уздовж берегів річок, та побачити давні архітектурні і природні пам’ятки, якщо робити короткі марш-кидки до цікавих місць на байках.

Сплави Черемошем, Мізунькою і Прутом – для спраглих адреналіну. Звивисті і порожисті верхів’я цих річок традиційно є місцем чемпіонатів із водного туризму. Такі екстремальні рафтинги передбачають опіку професіоналів – групи супроводжують кваліфіковані інструктори з достатнім досвідом сплавів. Відповідно, цей вид туризму рекомендують тим, хто з водною стихією на “ти”. Більш спокійні і безпечні сплави Дністром. Рікою можна пройти на катамаранах і плотах. На останніх подорожують як родинами, так і корпоративно, влаштовуючи ночівлі на стоянках. Турфірми пропонують сплави з екскурсоводом і розважальними атракціями. З туристичними клубами можна домовитися і адаптувати маршрут, місця зупинки і «програму».

 

Із гамака в окопи

Випустити пару і набратися вражень – саме задля цього ми йдемо, їдемо, пливемо. Чи лазимо. У Франківському міському парку віднедавна можна розвинути свої альпіністські здібності. Чи принаймні подолати страх висоти. Дворівневий альпін-парк влаштований між деревами. Зона перешкод, щоби полоскотати нерви – система дерев’яних платформ, переходів, канатних лабіринтів та мотузяних драбин – на висоті один і три метри. Дитяча і доросла висота відповідно. Є небезпека – є страховка, плюс нагляд інструктора, який професійно займається альпінізмом. Тих, хто сходить із дистанції, знімають драбиною. Тих, хто долає шлях, приймають у гамак.

Самим собі рятуватися доводиться у лісах під містом – якщо підв’язалися на війну і озброїлися «фломастерами». Так прихильники пейнтболу називають рушниці-маркери, які входять у базовий комплект для любителів стрілялок на місцевості. В обласному центрі їх організовують кілька клубів. Локації – в Угринові, Павлівці, Посічі. Ігри відбуваються у безлюдних місцях, переважно в лісі. Двісті куль у маркер, камуфляж із захисним жилетом, рукавиці та маску на себе – і в бій. Досить і двох годин, щоби витрусити із себе зайве і перемкнутися.

Бувалі «воїни» стверджують, що навіть одна нічна вилазка здатна цілковито перезавантажити голову, якщо комусь задовго сиділося в офісі. Корпоративи, коли підлеглі можуть символічно «коцнути» начальство, вважаються оптимальною формою не тільки командного відпочинку, а й групової психотерапії. Кажуть, що й родинам зі стажем варто практикувати пейнтбол – укупі з дітьми. Може, й так. Варіантів улаштувати собі активний відпочинок – досить. Головне – не пролежати, не змарнувати літо.

 

Наталія БІЛА