Ще є трохи часу, щоби відчути це літо. У різний спосіб: комусь досить медитації з вудкою на березі Бистриці, де клює раз на добу, а комусь до снаги драйвове проведення часу – з веслами чи на колесах. Цього сезону активний відпочинок остаточно потіснив пляжно-зависальний. Мандри з екстрімом, подорожі з відкриттями і дорослі ігри, в яких поєднується одне та інше – мінімум витрат, щоби літо відбулося. Якщо ловити його у Франківську.

 

Пожити з Дністром, ковтнути релаксу

Сплави Дністровським каньйоном – той вид релаксу, по який на Прикарпаття їдуть спраглі вражень з усієї України. Гості впевнені, що вже немає такого франківця, який бодай раз не пройшов на веслах по Дністру хоча би від Галича до Незвиська. Один із найбільш популярних видів відпочинку пропонується як молодіжний, корпоративний, сімейний і навіть «медовий» для молодят. Вікенд або тиждень відпустки – все залежить від бажання пожити на Дністрі і з Дністром.

Ріка дарує не тільки красоти неторканої природи завдяки неповторним ландшафтам, мальовничим вигинам русла із нескладними порогами і водоспадами, відслоненням реліктових порід у каньйоні глибиною до 200 м, розмаїття рослинного і тваринного світу вздовж берегів. Сплав відкриває історію краю: гроти й карстові печери, які служили довбушівцям, давні храми, які були зведені в Княжі часи, сільські церкви типової народної архітектури, місця, де археологи 1970-х знайшли трипільські стоянки, колишні вогневі рубежі Другої світової війни. Що вибрати: світ тиші і спокою чи активно-пізнавальну програму з вилазками у цікаві місця – справа мандрівників.

Найчастіше подорожують на надувних човнах. Використовують також надувні плоти й катамарани. Намети й провізію беруть із собою. На стоянках розкладають наметовий табір, який передбачає традиційне багаття, приготування їжі на вогні, вечерю під зоряним небом і неквапливе спілкування. Якщо ж запросити до вогнища місцевих мешканців, можна записати збірку автентичних переказів і легенд і бути певним, що жодна із них в такій інтерпретації не повториться ніколи.

Сплави Дністровським каньйоном, одним із найбільших у Європі, зазвичай вдаються. Річ у тому, що в каньйоні – особливий клімат, абсолютно інший, аніж на «поверхні». Стіни каньйону мають здатність накопичувати і віддавати сонячне тепло, через що навесні зелень тут буяє на 2-3 тижні раніше, влітку майже не буває дощів, а відносно прохолодні серпневі ночі є теплими й лагідними. Типові маршрути пролягають від Галича на Франківщині до Хотина на Чернівеччині. Сплав технічно нескладний і не потребує спеціальної підготовки. Цей похід під силу, звісно, з певними застереженнями, і дітям, і людям літнього віку.

 

Покрутити педалі, ввімкнути голову

Роверові поїздки залишаються хітом сезону. Крутимо педалі і складаємо собі щоразу іншу мозаїку відкриттів і вражень. Технічні нюанси: особливо просунуті фірми, які спеціалізуються на велосипедних мандрівках, тепер збирають велосипеди під кожного учасника команди. Обґрунтовано вважається, що подорожувати на «підігнаному» байку зручніше і безпечніше. А отже, можна махнути довший і складніший маршрут.

Хітовими подорожами є маршрути вихідного дня, що поєднують пізнавальну частину зі спортивною. На велосипедах подорожують замками та дерев’яними церквами Західної України, шляхами гашеківського Швейка, місцями Франка, Шашкевича чи, скажімо, Довбуша. Мандрівки поєднують визначні місця, музеї, пам’ятки із відпочинковою частиною. Ночівля – у наметах, в «зелених» садибах чи в готелях. Респект, якщо в групі їде гід, який відкриває маршрут – презентує не тільки історію й архітектуру краю, але й відрізняє підорлика від яструба і знає, чому карпатська білка – чорна.

Неабияку популярність мають подорожі, під час яких можна знайомитися з місцевими майстрами і брати від них майстер-класи. Наприклад, у Галичі брати Перекліти продемонструють чорнодимлену гаварецьку кераміку, яку самі випалюють у автентичній земляній печі. Саме в такій тут виготовляли знамениту кераміку з червоної і місцевої синьої глини у IV-VI ст. Перекліти не лише володіють секретами названих технік, але й уже більше 10 років поповнюють унікальними зразками кераміки, знайденими в околицях Галича, свій домашній музей. У ньому представлені і рештки мамонтів, які бродили цими місцями ще в доісторичний період. Майстер-класи з вишивки і ткацтва, різьбярства та мосяжництва слід шукати на Коломийщині і Косівщині. Більш складні маршрути – селами Верховинського району.

Молодь охоче подорожує природними парками та заповідниками. Цікавий триденний велопохід водоспадами Прикарпаття. Враження на все життя залишають мандри хребтами Свидовця на кордоні Івано-Франківської та Закарпатської областей. Останнім часом спеціально для молодих людей пропонують нічні вилазки на байках – як околицями Франківська, так і гірськими манівцями (як частину загальної програми на колесах). Додайте сюди ще й велоквести, які влаштовують не тільки в місті серед камениць, але й в нетрях гірських лісів. Вибирати є з чого.

 

Нагострити інтуїцію, спробувати вціліти

Потенційним воїнам, у кого руки «заточені» під приклад, а не під весло чи кермо, літо також дарує унікальні можливості. Нічна «партизанка» щосуботи – це страйкбол, який влаштовують у Франківську. Місця військових дій – промзона: закинуті будівлі заводів, наприклад, “Пресмашу”, напівзруйновані ангари складів, як-от колишньої нафтобази, руїни казарм радянських військових частин тощо. По-справжньому небезпечно, максимально реалістично, а відтак – цікаво. Не просто гра в стратегію і тактику, а майже польові бої за «висоту» чи «точку» – з перестрілками, мінними полями, гранатним рикошетом, командними виступами. Від заходу і до сходу сонця. Орієнтування за кольоровими вогнями, які виконують роль спеціальних позначок на місцевості. Все решта – при місяці і зорях, із загостреними п’ятьма відчуттями і шостою інтуїцією.

За безпеку учасників місій відповідають організатори. Вони постачають «десант» захисним одягом і масками, видають зброю і патрони. Вони ж проводять лекції з техніки безпеки. «Вистоять тільки найсильніші, – епатують інструктори. – Головне – подолати бажання втекти додому ще до закінчення гри». Кажуть, що й таке буває. Та насправді, коли вдивляєшся у прилад нічного бачення і намагаєшся абсолютно безшумно крастися попід стінами, вздовж коридорів, по сходах чи в тунелях, спрацьовують передовсім природне чуття перешкод і вроджений інстинкт самозбереження. Втеча як варіант просто не розглядається, головне – вижити. Це вже потім – пройти і перемогти.

Гострі відчуття накривають кожного, хто приходить у страйкбол. Добре, що попри надмір адреналіну – аж до сиротів на руках і вібрацій у ділянці сонячного сплетіння, «бої» завершуються без жертв. А забиті іноді коліна чи ґулі на головах – добрі ліки від спліну, трофеї, які лише додають ваги доброму «воїну». На весь рік.

 

 

Наталія БІЛА